Мислитель Григорій Померанц розповідає про себе.

    Колись давно, ще до початку війні 2014 року, продививсь програму Тетяни Толстої з участю російського мислителя Григорія Померанца.

    Я був вражений цією особистістю. Григорій Померанц не називав себе мислителем- екзистенціалістом, але його ідеї підживлювались саме екзистенційним світоглядом.

    Ця людина сповідувала те, що проповідувала. Прожила життя у згоді із своїми ідеалами. (Що є унікальним для філософів ХХ століття).

    Багате й праведне життя.

https://www.youtube.com/watch?v=e3lLTE6nMFE

Умер Леонид Михайлович Баткин

    

Сегодня узнал из новостей радио "Свобода", что 26 ноября умер замечательный историк и литературовед, специалист по истории и культуре Ренессанса.
     Участник диссидентского движения в СССР, один из соавторов знаментитого сборника "Метрополь".
      Пусть земля Тебе будет пухом, блестящий мыслитель, учёный, мужественный гражданин.
подробнее о Баткине Л. М. https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%B8%D0%BD,_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B4_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Сюрпризи до шлюбу від традиційного суспільства.

З великою відразою слухав по радіо так звані “шлюбні пісні”, які виконували старі бабці з Херсонщини. Чоловік в цих піснях виставлений за дурня, а перезріла “наречена” вихваляється як вона його дурить направо й наліво. Бадьора ведуча презентує ці пісні, як “жартівливі”. Але уявіть ситуацію, що брехня в традиційній родині є чимось присутнім з самого початку, родинний конфлікт закладений “за замовчуванням” ще в той період, коли закохані освідчились у коханні один до одного, й тим моментом, коли вони вирішили побратись.

В традиційній українській родині між-статевий конфлікт закладений в самій інституції шлюбу, й уявляє собою конфлікт інтересів з самого початку. Для тих, хто зацікавлений цією темою я порекомендую прочитати спогади української письменниці Докії Гуменної “Дари Евдотеї”. Я ж розповім деякі історії, які мені довелось почути.

Вони почали зустрічатись й придивлятись один до одного за рік до того, як вирішили подати заяву до РАГС-у. (Так вже водиться- саме за рік, вважають, можна побачити який він буде “хазяїн”, й яка вона “хазяєчка”.) Вони ходили разом по селу й за селом, мріяли про незатьмарене майбутнє, про життя занурене у кохання, про майбутніх дітей. Як належить, вони запросили всіх, яких належить родичів, продали свиней на декілька тисяч гривень, бо треба, щоб було “не гірше ніж у людей”. Домовились з місцевим попом, щоб засвідчити “таїнство шлюбу перед Богом, та Вічністю”, “аж поки смерть не розлучить нас”... (Чи як там це звучить у “пузатих- бородатих”- точно не знаю.)

Короче кажучи, весілля відбулося на рівні, стандарти вдалого весілля були виконані: й з батьківським благословенням, й вінчанням, й з весільними шишечками, з золотими обручками.

Добре почали, але невесело скінчили: коли вони відгуляли належні три дні ( до речі, ще у 20-і, 30- і роки “гуляли” по тижню- від очевидців чув)- вже на ранок другого дня до молодих увірвалася свекруха з командою “Підйом!”. Молодий трохи повагавсь, але продублював команду для молодої, й вона пішла поратись біля свиней. (Цих свиней це сімейство мало в двадцять “штиків”!!!) Тому коли мати “молодої” прийшла навістити свою доньку до “нової хати” вона застала її у досить похнюпливому стані.

Була терміново скликана “нарада” з порядком денним “ви не шануєте молоду жінку”, договір про “ дружбу й співробітництво” було розірвано, оголошено “стан війни”, після коротко плинних бойових дій- вже немолоді жінки трохи покаталися по городі на потіху іншим мешканцям села, “молоду” було забрано до батьківської хати.

Вже другого дня було подано документи на розлучення.

Ця історія буде мати продовження. Вона була оповідана мені більш жваво, учасником подій. Я трохи пізніше її переповім.

Нехай те, що я розказав буде вироком шанувальникам “традиційних цінностей”. Ще в 19-му, чи навіть напочатку 20-го століття, подібна трагікомедія була неможлива тільки тому, що суспільними інституціями царату й церкви була освячена монополія на насильство чоловіка в сім’ї. Думаю, що в ті роки “бунт нареченої” був би придушений самим жорстоким способом, й ніщо більше не порушувало б “родинної гармонії”.

Але влада більшовиків надала людям право на розлучення, хоч якось переслідувала сімейне насильство. Навіть з дурним перебором санкцій на користь жінки. Це законодавство залишилось в силі й на сьогодні, все більше набираючи більш цивілізованих, європейських окрас.

Ті ж хто намагається у 21-му столітті всидіти однією сракою на двох стільцях гідні бути героями сатиричних оповіданнь.

    Агов!- Проповідники традиційних цінностей!- Це вас стосується!!!

Я поставил домофон.

    

      В нашем провинциальном городе, расположенном в  бывшей Совдепии, в нашем доме,  одного из спальных районов, однажды прошли дожди. Как и должно быть в Совдепии; в доме стали проседать пороги подъездов и фундамент. Жители дома обеспокоились, собрали всеобщее собрание , стали думать, что делать дальше?

     Большинство было очень занято; у каждого были семья, у каждого были дети. Поэтому на собрании долго никто задерживаться не мог.  Мероприятие длилось не более десяти минут.

    Быстренько собрались, быстренько обговорили проблему и решили... поставить в подъезде домофон.

                                                       *     *     *     *     *

     

      Не мог я присутствовать на том собрании, к сожалению. Но вряд ли мой голос прозвучал бы там громоподобно и убедительно, не думаю, что ко мне бы прислушались. Такой уж я есть, склонный к рефлексии и раздумьям, и потому совершенно неубедительный в дискуссиях.

     Подошёл к кое- кому из соседей, попытался переубедить в том, что спасение дома важнее домофона. Но решение уже было принято, потому говорили со мной не очень охотно, никто ничего не хотел менять, пару раз напомнили о необходимости сдать четыреста гривен. На том обсуждение и закончилось. Да.

                                                    

                                                     *     *     *     *     *

     В назначенный собранием день вездесущая соседка напомнила о необходимости сидеть сегодня дома. Сижу. Четыреста гривен сдал.

      Около полудня в подъезде раздались звуки работ. Визжала дрель, что- то стучало, что- то переносилось. В квартире появились какие- то горелые запахи. Через часа три звонят.

Открываю.

     В дверном проёме стоят двое:

     Один постарше,он был пониже, с усами; другой помоложе, и без усов, на голову выше. «Секонд хенд» на том, который помоложе, был почище.

Они внесли с собой дух праздника, пожалуй, как на мой день рождения явились. Сыпят шутками, на лицах самые широкие, доброжелательные улыбки. Думаю, как вести себя, если вдруг начнут меня обнимать?

     Радуясь жизни, тот, который постарше, улыбается: «Вот раньше провод китайский был, совсем плохо домофоны работали. Вот теперь провод российский, качество российское- настоящее.»

«Может ещё, что- нибудь сделать надо? По свету, по сантехнике?» 

      Так они мол, готовы.

"Да нет"-, отвечаю,- "с электропроводкой и с сантехникой у меня всё в порядке".

      Немедленно мои собеседники начинают некий манёвр, обходя меня с двух сторон и устремляясь в разные комнаты- выбирать место для телефонного аппарата, значит. Возвысив голос до командирского, иногда со мной такое случается, говорю, что делать им в моих комнатах нечего.

     Немного смутившись отвечают, что они только как лучше хотели, что бы аппарат у меня поудобнее разместить. Если поставить его возле вот той кровати, то мне совсем хорошо будет. Гостей можно, не подымаясь с постели принимать, с меня только за дополнительный провод доплатить...

     Говорю уже в раздражении: «Неет! Делайте в прихожей! Мне вообще этот домофон не очень нужен, и гости у меня редко бывают.»

     На лицах моих добродетелей синхронно появляется выражение искреннего расстройства.

Идут они, как я сразу понял, на последний штурм:

      «Вот, по инструкции мы должны в вашей двери маленькую дырочку просверлить, но тогда ваш домофон будет плохо работать. Если доплатите двадцать гривен, мы сделаем большую дырку, и домофон будет работать хорошо!»

     « Мне вообще этот чётов домофон не нужен!»- отбиваю и эту атаку.

    Выражение мастеров принимает после этих слов смиренно- обыденное выражение.

Уф! Победа за мной!

      Минут через десять, работы были закончены. Злосчастный аппарат пристроился возле входной двери. Настроение у меня после этого визита, оставалось почему- то смешливо- весёлое.

Весь вечер я напевал под спонтанно рождённую мелодию известные со школы стихи: «Я знаю город будет. Я знаю саду цвесть, когда такие люди в стране советской есть...»

                                                  *     *     *     *     *

     Скоро зима, будет слякоть, снегопады, наверное. Обледенение будет дальше разрушать фундамент дома. Обеспокоенные жильцы вновь соберут срочно собрание.

Наверное в нашем подъезде скоро появится и лифт.

     

Отакої...

Я був сильно схвильований від звістки про перенесення терміну надання безвізу Україні. Було відчуття, що Майдан марно стояв, вимагаючи угоду про Євроінтеграцію. Було відчуття що нас зрадили.

Заспокоївшись, подумав- давно кидалось в вічі, що структура Європейського Союзу була ефективною в хороші часи. Під час кризи, економічної чи політичної він починав демонструвати свої слабкі сторони.

Консенсусне прийняття рішень, завжди демонструвало відсутність єдиної позиції з боку ЄС. Під час н6инішніх викликів ХХІ століття, взагалі невідомо, чи буде існувати ЄС в найближчі роки?

Головне, на мою думку, є те, що Україна обрала західний шлях розвитку.

Навіть розформування Євросоюзу не буде означати кінця Європейської цивілізації. Відносини всередині ЄС легко можуть бути замінені системою двосторонніх й багатосторонніх договорів.

Тривожить інше, що розчарувавшись у відсутності успіхів у підвищенні якості життя український електорат під час виборів приведе до влади проросійські сили. Відмова від політики модернізації призведе, нарешті до того, що через 5- 10 років ми завалимось разом з “Рускім Міром” у прірву.

Треба пам’ятати, що криза пострадянського простору носить системний характер, й лишатись незмінною в довгостроковій перспективі не зможе.

Треба пам’ятати- щоб уникнути нових потрясінь й катастроф, безпечніше тікати від “Руского Міра” якнайдалі.

“Холодна війна- 2”. Спроба передбачення подій.

Ось така картиночка, яка на мій погляд, освітлює сутність проблеми.

Росія й США майже щодня мають якийсь інцидент, як заявив Й. Столтенберг- генеральний секретар НАТО в інтерв’ю кореспонденту Бі Бі Сі.

Коли він перераховував події останнього року й наголошував, що “холодної” війни між Росією й НАТО немає, він за фактом стверджував, що “холодна” війна насправді йде.

Наступного року буде розміщено 4 тисячі військовослужбовців з різних країн НАТО в країнах Східної Європи й Балтики. Велика Британія розташує свої винищувачі в Румунії. США збільшать кількість танків й артилерії в Польщі.

Кроки як на мене дуже обережні й недостатні. Блок НАТО давно втратив пильність- фінансування оборони багатьох країн були нижчими, ніж непередбачувано статутом НАТО. Так наприклад Туреччина, Польща, Німеччина, Італія, країни Прибалтики багато років витрачали на свої армії менше 1% від ВВП, замість обов’язкових 2% за статутом. Й тепер, здається, б’ють запізнілу тривогу. Надія відсидітись під парасолькою збройних сил США виявилась примарною.

Ці країни тепер під загрозою збройного конфлікту з Росією змушені усіляко уникати загострень. На світовій арені до бою вийшли два військові титани- Росія й США. Решта країн вдовольнилися роллю співчуваючих спостерігачів.

З різних друкованих видань взнаємо про розміщення додаткових бронетранспортерів та зенітних комплексів. Чув від якогось військового аналітика, що цих 4 тисяч військ НАТО вистачить на пару днів протистояння з розгорнутими до військових дій збройними силами Росії. Ці батальйони тому називають “дзвенячими банками”, що вказує на їх символічну, сигнальну функцію.

. . .

Доходить свого кінця передвиборча кампанія в США. Кандидати на посаду президента говорять про проблему Росії. Хто б не прийшов до влади- Клінтон або Трамп, починаючи з 2017 року вони будуть змушені перейти від слів до діла.

Позиція Трампа щодо Росії неясна, а сам він чоловік емоційний й непередбачуваний .

Клінтон під час своїх промов й дебатів наголошувала на потребі протистояти Путіну в Сирії, Україні й Прибалтиці, але ніяк не конкретизувала свої майбутні дії.

Хто б не виграв президентські перегони, логіка підказує, що спектр дії американців не такий вже й широкий.

Оскільки Росія співробітничає в Сирії з Іраном й терористичною організацією “Хезболла”. Можемо очікувати повітряних ударів від ВПС США або Ізраїлю саме по “Хезболлі”. Це мабуть і все з військових дій проти Росії у Сирії. Навряд чи хто схоче доводити ситуацію до прямих військових зіткнень військовими між наддержавами, що ризикують перерости до ядерного конфлікту.

Тому, думаю, будуть використовуватись інші засоби впливу.

Будуть використані економічні та дипломатичні засоби протистояння.

На рівні дипломатії будуть використані принципи “червоних ліній”, які сторонам конфлікту заступати не можна.

Дію проведення цих “ліній” ми вже бачили під час Російської агресії в Україні; термінову відозву розпорядження президента Росії про введення військ РФ на територію України, та раптова відмова від офіційного визнання так званих республік Лугандонії.

Потужною зброєю в руках США є технологія видобування нафти й газу з сланцевих порід.

Запаси нафти в сховищах й на супертанкерах на жовтень 2016 року, були біля 5 млрд барелів.

У випадку різкого загострення відносин з Росією може бути накладене ембарго на постачання нафти й газу з Росії. Навіть 60 доларів за барель, США зможуть видобути усього 150 міліардів барелів, чого стане для задоволення потреб Заходу на багато років.

Банківська система Росії також вразлива перед можливими економічними заходами.

Золотовалютний резерв Росії (ЗВР) покликаний підтримувати стабільність російської валюти, від якої залежить внутрішня торгівля в країні.

Всі ЗВР РФ лежать в Федеральному Резервному Банку в Нью Йорку. Наявні гроші також знаходяться на рахунках західних відділів московських банків. У випадку серйозних санкцій можуть бути заблоковані біля 270 міліардів доларів російських збереженнь.

Якщо будуть використані вищезгадані сценарії,- події будуть розвиватись довго. Доля України, в цих умовах, буде залежати від успіху економічних й політичних реформ. Без належного реформування наша економіка буде “просідати” разом з економіками інших країн пострадянського простору.

Оскільки потуга Російської Федерації набагато потужніша за Українську, то нам розвалу Російської державності ми дочекаємось вже після знищення Української держави.

Ускладнюють нашу ситуацію гнилість й деградація українських пострадянських еліт й більшості пострадянського населення.

Оптимізм вселяє те, що реформи таки, хоч якось, але відбуваються. Бачимо, що тиск західних політиків, теж спонукають керівництво України до реформ, хоча їх проведення часто нагадує банальний саботаж.

Ми з вами можемо бачити, що доля світу й України на роки лишаються непевними.

Схоже, що наш добробут напряму залежить від успіхів України й Західних країн та неуспіхів Росії в новій “холодній” війні. Шансів на перемогу у Заходу більше. В такому випадку Україні, навіть невільно, доведеться долучатись до клубу цивілізованих країн.

Советы моего раввина.

http://jayvoronok.blogspot.com/2016/10/blog-post_27.html
 

 

 Да, всё ускоряется. Всё к тому и идёт. Закон Мураhttps://ru.wikipedia.org/wiki/Закон Мура Кто то пугает, или мечиает о Технологической Сингулярности.  https://ru.wikipedia.org/wiki/Технологическая сингулярность   От будущего не убежать. Нужно ли такое добро именно ему, решать каждому. Можно хотеть ускоряющегося, быстро развивающегося мира. Можно не хотеть.

Если Вы хотите быть причастными к миру будущего, если хотите быть ответственными за судьбу Будующей Цивилизации,то:
1. Нужно иметь развитый ум. Читайте. Изучайте философию, что нибудь точное, математику, учитесь программировать. Читайте серьёзную фантастику. Играйте в стратегии.
2. Выбросьте телевизор и купите компьютер, подключите его к интернету. Следите за развитием событий, технологий, научных открытий. Сживитесь с Веб пространством- пусть оно станет естественным для вас.
3. Выучите английский- главный язык современного мира, если справились- учите любой другой.
4. Будьте активными и неравнодушными и Вы станете творцом.

    Если быстрые перемены Вас напрягают и Вы стремитесь назад к Сталину, Брежневу или Гигантскому Газообразному Дедугану:
1. Найдите и вступите в группу фундаменталистов ( не важно каких- марксисты, анархисты, националисты, все пойдут. Лучше конечно всткпить в официальную Церковь).  Помним что обычаи быта, тоже являются фундаментализмом.
2. Боритесь со свободомыслием и критичным мышлением в вашей организации и вообще в среде окружающих Вас людей. Не допускайте критического мышления в себе. (Если Вы прихожанин Церкви, боритесь с подверженными мистицизу в ваших рядах, иногда видение запредельного может развивать ум).
3. Будьте активными и неравнодушными, изучайте догмы, следуйте им, подавляя сомнения. Стремитесь, что бы любой встретившийся Вам на пути человек следовал Вашим идеалам.
4. Если человек не желает следовать Вашим идеалам, напишите на него донос или подговорите кого то убить его. (напр. Толпу).
5. Придумайте себе Авторитет, или сознайте Его. Следуйте ему, сообразуясь с доминирующим общественным мнением.

Желаю всем увлекательного будущего.
                                                     Ваш Соломон Шварц.

Белые начинают, одновременно с красными и все пролетают.

      На глазах всего мира в Украине произошла Революция. У вдумчивого человека с развитым интеллектом события происходили на глазах. Всё о чём он читал ранее, сложилось в единую и более- менее ясную картинку. После Революции изменилось лицо мира- в этом тоже ни у кого нет сомнений. На широких просторах СНГ- овии миллионы людей пережили незаживающую психотравму. Сторонники традиционного советского быта забились в истерике. Мои единомышленники- свободолюбцы, тоже ощущают некоторую неуверенность; будущее представляется нам расплывчатым и непрогнозируемым.

      На фоне этого нам приходится слышать такие мантры от разных людей: «Правые- Левые!», «Левые- Правые!», «исты..., исты..., исты...!» Говорят они так, как будто им известно, что делать дальше. Они убеждённо заявляют о неизбежной Революции (Ау! Она уже идёт!), о необходимости возвращения в Советский Союз (Это в какой же Советский Союз, какого периода?). И в голосах этих, от националистов и интернационалистов, произносящих, впрочем одинаковые лозунги, звучит истеричность, звучит неосознаваемая неуверенность в своей правоте.

 

Человеческий мир всё быстрее развивается развивается. Он всё менее похож на те модели, в которые вписали мир мыслители 19-го и 20-го веков.

Советский Союз, вместе с социализмом почил в Бозе. Капитализм умирает, и всё никак не умрёт, а глянешь ближе, так он и вовсе не тот капитализм о котором писали в книжках, о нём напоминает окружающая реальность, но не реальный капитализм (или нет?) в тех странах, где этот зверь должен был водиться.

Бог, похоже существует, только что то редко проявляет себя, а на предъявителя молитв обращает внимание неохотно и исполняет молитвы как то не так, как хотел бы проситель.

Что делать? Похоже мы заблудились в реалиях 21- го века?

Право- Лево в современном политическом спектре смешались и не отвечают настоящей ситуации. «Христос был первым коммунистом», «наше славное прошлое ныне делает наш народ славным сегодня!», «Сирия- источник русской государственности», «рабочие восстанут и построят счастливую жизнь, после расправы с богачами». Продолжать? Согласен с Вами, лучше не надо.

На самом деле, во всех этих «восстаниях», «войнах с мировым злом», «вторых пришествиях» звучит один девиз- «Вернём всё в зад!» Потому, что в будущем страшно, в мечтах о будущем- более менее безопасно.

Так бывает в мечтах инфантила; он вернётся с войны в целом виде, командиром и с орденами, уровень жизни во время войны или подготовки к ней не упадёт.

В реальности инфантила живёт формула: «Как то будет.» Совершенно верно- как то будет, но не обязательно в твою пользу, дружище!

Право- Лево, всё смешалось, читая новости, мы можем отметить более- менее определённо, только тех, кто призывает двигаться вперёд, к т. н. «Прогрессу», чего бы этого не стоило, это представители «Западной модели развития». Другой путь присущ обществам, где модернизация в 21 веке не произошла по тем, или иным причинам. На место мечты о обеспеченном, высокотехнологичном, справедливом будущем пришло разочарование.

Тоже можно сказать и о социальных группах и отдельных людях, которые остались на обочине технического развития. Даже в высокоразвитых странах, старая политическая система не поспевает за быстро изменяющимися экономическими и социальными реалиями.

То и дело мы видим, как массовым сознанием овладевают «братья- мусульмане, И.Г., Трампы, «Йоббики», «Сириза». Они не предлагают реального выхода из нашей несостоятельности- они предлагают продемонстрировать наше несогласие с порядком вещей.

Все, все они, и социалисты и консерваторы, все приверженцы любых традиций, есть ретрограды. Ни причесать мир под теории 19-го века, ни вернуть средневековый порядок и вернуть власть наследованного племенного вождя (монарха) нереальны. Так же нереально, как вернуться взрослому мужчине обратно в материнское лоно.

К сожалению для нас,  будущее развитие человечества, не разыгрывается в ретроградных обществах, не в третьем мире. Потому, уважаемый Читатель из Украины или России будет надолго отрезан от магистральных направлений науки и культуры. Мы обречены быть привязанными к постмодерному пространству своего государства, внутри которого будут бушевать страсти по утраченной «национальной гордости», «традиционными ценностями», ролью вождя в судьбах страны, или ролью Гигантского Газообразного Небесного Дедугана, «консервативной» или «пролетарской» революции.

Все эти мечтательные ценности не помогут нам в привлечении денежных или технологических инвестиций. Лжецы, призывающие нас к ним, не готовы играть по правилам современного мира, если если это произойдёт, то нынешним властителям, богачам и идеологам прийдётся пойти по миру с сумой. Следование им обеспечит нам вечную бедность и ненужные неприятности.

Переживёт ли новые вызовы мир Западной Цивилизации, следующий экономический кризис, нарастающий разрыв бедные- богатые. Сможет ли преодолеть дисгармоническое распределение денежной массы в пользу биржевых спекулянтов. Выдержит ли всё более нарастающие темпы технологического развития. Не рухнет ли перед какой- либо технологической или политической катастрофой. Мы не знаем.

Но можем быть уверены, что не нам отвечать на эти вызовы,дорогие жители СНГ.

Да. Мир всё быстрее развивается. Вселенная ускоряется. Течение эволюции ускоряется. Кто не поспевает за этим ускорением- просто вымирает. Начало Революции в Украине связано именно с тем, что часть активного общества стремилась жить в более адекватной, более современной стране. Отсюда Её первые лозунги, касающиеся именно Евроинтеграции. Да, активистов ждало разочарование, они оказались недостаточно многочисленными, не имели чётких программ; но игра ещё не сыграна, как будут развиваться события дальше мы не знаем.

Могу только сказать, что мысли прошлого, слова давно умерших людей нам не помогут. Но вполне могут привести к катастрофе национальной и каждого из нас. К новому кровавому замесу.

Определяться со своим жизненным путём придётся каждому самостоятельно. Помним только, что ставки в игре высоки.

Всем привет!

Советы моего раввина: как вести себя при террористической угрозе.

    

  

       Так как смерть несчастного автомойщика привела в страшное расстройство донецких попочленцев (или как их там правильно называть), поскольку они в совершенном расстройстве, грозились отомстить за смерть своего собрата по разуму, то могут найтись особо отчаянные головы, которые захотят совершить теракт на территории остальной Украины.

Особую угрозу представляет взрыв на улице, особенно в людном месте.

Любая бесхозная коробка, или чемодан, или сумка оказавшаяся в магазине, на митинге, на остановке общественного транспорта должны насторожить.

Не прикасайтесь к этой сумке, старайтесь не подпускать к ней других людей. Вызовите полицейского. Ни в коем случае не становитесь источником паники.

Помним также о том, что при запланированном теракте, мы становимся, в значительной степени игрушкой в руках судьбы. И здесь не всё от нас зависит.

И помним, только никому не рассказываем, что при внезапном взрыве, лучшая защита от осколков- это ваш сосед.

Если несчастье всё же произошло, для выживших возникают ещё две опасности- возникший пожар и паника.

Что бы увеличить шанс для выживания себя в любой ситуации, нужно обладать особыми качествами:

- принимать быстрые решения;  

- уметь импровизировать; 

 - постоянно и непрерывно контролировать самого себя; 

 - уметь различать опасность;

  - уметь распознавать людей;

  - быть независимым и самостоятельным;

- быть твёрдым и решительным, когда потребуется, но уметь подчиняться, если необходимо; 

 - определять и знать свои возможности и не падать духом; 

 - в любой ситуации пытаться найти выход.  

Но эти качества приобретаются только в результате интенсивного самосовершенствования. Если у вас для этого нет времени, вы слишком заняты, то они вам необязательны.

П’ять ознак пострадянської людини. / Пять признаков постсоветского человека.

 

Продовжимо розмірковувати про насліддя пострадянського минулого. Нежиттєздатна людина в нежиттєздатній системі. Динозавр один на один зі світом, що змінився.

1. Оскільки пострадянська людина залежить від своєї пострадянської зграї, вона вважає, що від неї нічого не залежить. Тому вона чекає пиріжків, та інших добродійств від державного чиновника, хоча ніколи й не отримує їх.
   
2. Тому що державний чиновник має вплив на економіку, пострадянська людина вважає його “хазяїном” й цілком довіряє йому свою долю.
   
3. Оскільки у державного чиновника багато грошей, пострадянська людина очікує, що той поділиться грошима з нею, й дуже ображається, коли цього не відбувається.
   
4. Оскільки пострадянська людина постійно знаходиться в ображеному душевному стані, то вона щоб зберегти рештки самоповаги, робить вигляд, що її не стосується все що відбувається навколо. Вона постійно імітує своє успішне приватне життя.
   
5. Оскільки вона живе в середовищі галасливих, розрізнених між собою, перебуваючих не при пам’яті членів мавпячої зграї, що імітують й демонструють один одному успішне приватне життя, то стає теж галасливою й втрачає здоровий глузд, аж до втрати інстинкту самозбереження.
   

Як учасник зграї наш персонаж діє за правилами гри пострадянської зграї. Див. Попередній пост.
 http://jayvoronok.blogspot.com/2016/10/blog-post_18.html
Оскільки світ швидко змінюється, то “пострадянця” очікують в майбутньому тільки неприємнощі, аж допоки смерть не розлучить з цим світом.

Поки це не відбудеться пострадянська людина буде постійно вештатись під ногами в тих, хто дійсно хоче змін. Інколи, навіть здається, що пострадянська людина, разом із своїм патроном- державним чиновником нарешті візьмуть гору. Воістину вони незнищенні, хоча добровільно наближують свою смерть.

Продолжим рассуждать о наследии постсоветского прошлого. Нежизнеспособный человек в нежизнеспособной системе. Динозавр, один на один с миром, который изменился.

1. Поскольку постсоветский человек зависит от своей постсоветской стаи, он считает, что от него ничего не зависит. Поэтому он ждёт пирожков и других благ от государственного чиновника, хотя никогда и не получает их.

2. Потому что государственный чиновник имеет влияние на экономику, постсоветский человек считает его "хозяином" и полностью доверяет ему свою судьбу.

3. Поскольку у государственного чиновника много денег, постсоветский человек ожидает, что тот поделится деньгами с ним, и очень обижается, когда этого не происходит.

4. Поскольку постсоветский человек постоянно находится в оскорблённом душевном состоянии, то чтобы сохранить остатки самоуважения, он делает вид, что его не касается все, что происходит вокруг. Он постоянно имитирует свою успешную частную жизнь.

5. Поскольку он живёт в среде шумных, разрозненных между собой, бестолково суетливых членов обезьяньей стаи, имитирующих и демонстрирующих друг другу свою успешную частную жизнь, то он становится также шумным и теряет рассудок, вплоть до утраты инстинкта самосохранения.

     Как участник стаи, наш персонаж действует по правилам игры постсоветской лбезьяньей стаи. См. Предыдущий пост.

 http://jayvoronok.blogspot.com/2016/10/blog-post_18.html

      Поскольку мир быстро изменяется, то "постсовка" ожидают в будущем только неприятности, вплоть до того момента, пока смерть не разлучит его с этим миром.

      Покуда этого не произойдёт, постсоветский человек будет постоянно болтаться под ногами у тех, кто действительно хочет перемен. Иногда даже кажется, что постсоветский человек, вместе со своим патроном- государственным чиновником в конце концов возьмут верх. Поистине они неистребимы, хотя добровольно сами приближают свою смерть.

П’ять ознак пострадянського суспільства. / Пять признаков постсоветского общества.

Чому про це так важливо подумати? Тільки тому, Що стара система нежиттєздатна. Якщо навіть її буде лікувати талановитий лікар, її життя буде безперервними муками. Хоча написане це у напівжартівливій формі, втім воно відображає причину нещасть пострадянської людини.

1. Державний чиновник контролює економіку, втручається в неї, сам активно корумпується, та активно обіцяє нам з вами пиріжки та всілякі блага.
   
2. Оскільки державний чиновник втручається в економіку, то він має доступ до грошей. Тільки той підприємець стане успішним, який дружить з державним чиновником.
   
3. Оскільки державний чиновник володіє економікою, то він має багато грошей. Якщо грошей у нього багато, то він втрачає глузд.
   
4. Щоб у державного чиновника стало ще більше грошей, він готовий продати усі свої послуги, та послуги своїх підлеглих за певну суму грошей.
   
5. В решті решт суспільство починає нагадувати зграю мавп, розрізнену, яка завжди не при пам’яті, галасливу. Яку вожак- державний чиновник змушений постійно копати під сраку, щоб зібрати свою зграю воєдино, щоб не розгубити її. Бо ж який же вожак буде без власної зграї.
   

Якщо доводиться жити в мавпячій зграї, де вожак пильнує цілісність своєї зграї, то краще виїхати із своєї країни, що ми й спостерігали за весь час свого життя у пострадянській країні. Самі розумні так і зробили.
Роздрібнена мавпяча зграя не має історичної пам’яті, для члену зграї не було голодомору 1933-го року- це для нього нецікавий епізод з застарілого серіалу. Друга Світова війна, також лиш те, що показали по телевізору. Що було вчора- неважливо, важливо те, чим нагодують сьогодні.
Член зграї втрачає відчуття реальності, його реальність знаходиться тільки всередині зграї. Цю реальність підживлюють розмови на роботі й промови по телевізору. Мавпяча зграя живе всередині власної реальності.
Ми всі зараз стоїмо однією ногою в пострадянській дійсності. Друга нога готова ступити на землю, де живуть звичайні європейські люди. Довго на одній нозі стояти не вдасться.
Отже, в якій реальності опинимось ми?

Нужна ли реклама Моторолле?

Интернет взорвала весть о смерти одного известного автомойщика. Будем помнить, что героем, или антигероем его создали всё же СМИ+ немного его собственного самопиара. Обычный садист, хвалящийся своими убийствами. Немного лидерских качеств. Неудачник- психопат, оказавшийся в нужное время в нужном месте. Собственно, не вижу повода, ни для злорадства, ни для сочувствия. Банален, как и всё зло.

-См. Ханна Арендт «Банальность зла.»

Третя Світова- дешевий шантаж, чи від слів до дії?

Історія схильна повторюватись...


 

Третя Світова війна, не вважаючи на те, що брязкіт зброєю російського керівництва більше нагадує шантаж, стає все гучнішим, а вчинки все більш нерозсудливими. По мірі того, як Путін задирає ставки в своїй грі, ситуація все більше напружується. Будь яка необережність в поведінці сторін конфлікту може призвести до початку бойових дій, а далі й до використання ядерної зброї.

На підтвердження побоювань розсудливих людей, там й там проскакують повідомлення, про підготовку умів цивільного населення Росії до можливого ядерного конфлікту.

• Останнім часом відносини Росія- Західний Світ погіршилися значно. Новини про ті, чи інші непорозуміння приходили майже не щодня.
  Скандал з передвиборчою кампанією в США; На других дебатах передвиборчої президентської кампанії Клінтон, ще раз підняла питання про злам серверів Демократичної партії саме Росією й наголосила про це, як загрозу національній безпеці США.
  https://www.youtube.com/watch?v=70H6o3h0fH4
  Дипломатичні загострення між Францією та Росією; Президент Франції Олланд заявив про те, що окрім проблеми Сирії, йому з Путіним розмовляти ні про що. В промові майже звинуватив лідера Росії у здійснені військових злочинів. На що у відповідь відбувся дипломатичний демарш з боку Росії.
• Російським посадовцям рекомендовано повернути своїх родичів з Заходу, назад до Росії. Я колись говорив з друзями, що коли з Заходу раптово почнуть виїздити російські посадовці, це буде для військових НАТО прямою вказівкою на те, що час наносити удар першими. Аж тут виходить (або не виходить, а запущене у вигляді чуток), напівофіційне розпорядження про повернення на батьківщину рідні російських посадовців. При чому це стосується родичів посадовців всіх рівнів. (?!)
  https://www.znak.com/2016-10-11/rossiyskim_chinovnikam_i_deputatam_rekomendovano_vernut_detey_i_roditeley_na_rodinu
• Російські ток- шоу розмірковують про ядерний удар по США, як кінцеве розрішення проблем Світового Зла. Навіть у прогнозі погоди каналу 24, показали схему ядерного бомбування США, як щось саме собою зрозуміле.
  https://www.youtube.com/watch?v=aehjFCujde4 (відео взяте з Action Tube)
• НТВ повідомляє про навчання з цивільної оборони, про перевірку бомбосховищ у Москві. Пересічний мешканець Росії, напевно від усіх цих повідомлень вже відчуває, що війна з застосуванням ядерної зброї майже неминуча.
      http://www.ntv.ru/novosti/1666816/
• ЗМІ повідомили про призначення продовольчої норми у Санкт Петербурзі на випадок війни. Коли читач ознайомивсь з цими пайками, що всього на двадцять днів, й за розмірами, трохи більшими за норми блокадного Ленінграду, то починає розуміти, що в цій війні загинуть не тільки американці.
  http://www.vesti.ru/doc.html?id=2808387
• Поступово у свідомості росіян мілітаристська тема стала звично- домінуючую: за опитуванням ВЦИОМ 50% громадян Росії готові змиритись з тим, що на фоні економічної кризи можна збільшити бюджетні витрати на війну.
  http://www.interfax.ru/business/532117
• В цій ситуації нас дуже заспокоює природна гнилість Російської державної системи й традиційна неповага народу до закону й винахідливість в його обходженні. Ясно, що розпорядження про повернення чиновників буде всіляко саботуватись, що від майна рухомого та іншого, ніхто з посадовців відмовлятись не буде. Вони вдадуться до всіляких хитрощів, замаскують майно й будуть чекати зміни режиму. (Тобто сформують справжню опозицію, з табакеркою в кишені (історія Павла І)). Ясно, що наближені Путіна не дозволять якійсь гарячій голові, з військових натиснути на кнопку. Бо вони в одну мить втратять все.
  Ми можемо здогадатись, що постійне нарощування мілітаристської риторики викличе в населенні не тільки розряди патріотизму, але й байдужість й навіть тваринний жах, перед майбутнім армагедоном. Це добре для утримання режиму, але погано для психічного здоров’я населення, що буде час від часу вибухати непрогнозованими істеричними, чи агресивними масовими вибухами. Себто керівництво країни стане в позиції, що воювати не можна, але й не воювати не можна- дуже небезпечній позиції.
• Грошей в бюджеті, не тільки з- за санкцій чи низьких цін на нафту, але й з- за застарілості пострадянської економічної системи. Прогнози економічного розвитку є все песимістичнішими, в останній час.
  https://meduza.io/news/2016/10/12/minekonomrazvitiya-vtoroy-raz-za-mesyats-uhudshilo-prognoz-rosta-ekonomiki

Якщо вести війну звичайним озброєнням, з таким станом економіки, то країна збанкрутує майже миттєво. Почнеться елементарний голод.

Якщо використовувати ядерну зброю, то це призведе до загальної катастрофи, що не цікаво нікому з гравців.

Якщо більш пильно поглянути на ситуацію, то здається таки, що ми маємо справу з грандіозною виставою, якою путінське керівництво псує нерви усьому цивілізованому світові. Цей блеф свідчить про неможливість відступу в тім положенні речей, що склалось. Але й свідчить про глибину проблем, що накопичились всередині сусідньої держави. При трохи інших обставинах подібний розвиток подій коштував влади товаришу

М.С. Хрущову. Немов нічого страшного, але де межа, до якої можна задирати планку? Де наступить больовий поріг, після якого в бік Росії здійсниться адекватна відповідь?

Отже грається небезпечна театральна вистава в якій на все більші ролі виступає Його Величність Випадок.

      Але обставини інші!

Пам’яті “Людини із Заліза”. / Памяти “Человека из Железа.”

Знімок взятий із статті з сайту ВВС, присвяченій події.

Снимок взят из статьи сайта ВВС, посвящённой событию.

У 1980- му році, востаннє в історії Радянського Союзу, деякі підписники “Великої Радянської енциклопедії” отримали по пошті сторінку, яку треба було замінити в томі на літеру “В”, яка містила статтю “А. Вайда- совр. польск. кин. Реж.”, на таку саму зі статтею “Вайда- растение из семейства крестоцветных”.

Це відбулося після того, як по всьому світу прогримів художній фільм “Людина із Заліза”. Всі знали про події і Польщі 1980 року, світова спільнота співчувала руху “Солідарність”, в її боротьбі із правлячою партійною номенклатурою. Фільм “Людина із Заліза” був символом і візиткою боротьби більшості польського народу проти диктатури й ганебної економічної політики держави.

Радянські люди фільму не бачили, та й бачити не могли. Всі знали, що в Польщі якісь негаразди, й що влада не може впоратись з ситуацією. Хтось співчував, хтось не дуже. Більш за всіх ці події хвилювали тодішніх компартійних лідерів: “щоб і в нас не набралися дурного прикладу.” І все...

Свідомості людей у СРСР, щоб осмислити своє майбутнє не ставало. Не ставало й волі, щоб зробити якісь вчинки. Ніхто з моїх знайомих, навіть не здогадувався, до чого йдуть справи.

Підсумки тих часів всім відомі- розвал СРСР, ціла низка колишніх союзних республік, які не можуть позбутись ні диктатур, ні можуть позбутись старого радянського устрою життя, та поступово деградують.

За контрастом з Польщею, яка зараз є членом Європейської Спільноти, та швидко розвивається.

Майстер зняв безліч й інших фільмів- символів, серед яких я згадую“Людину з Мармуру”й “Катинь”. Та от учора почув про його смерть. Відчув від тої звістки глибокий жаль.

Вічна тобі пам’ять, творцю “Людини із Заліза.”

В 1980 году, в последний раз в истории Советского Союза, некоторые подписчики "Большой советской Энциклопедии" получили по почте страницу, которую надо было заменить, на присланную, в томе на букву "В", которая содержала статью "А. Вайда- совр. польск. кин. Реж. ", на такую ​​же со статьёй " Вайда- растение из семейства крестоцветных ".

     Это произошло после того, как по всему миру прогремел художественный фильм "Человек с Железа". Все знали о событиях в Польше 1980 года, мировое сообщество сочувствовало движению "Солидарность", в его борьбе с правящей партийной номенклатурой ПОРП. Фильм "Человек с Железа" был символом и визитной карточкой борьбы большинства польского народа против диктатуры и нелепой экономической политики государства.

     Советские люди фильма не видели, и видеть не могли. Все знали, что в Польше какие-то проблемы и что власти не могут справиться с ситуацией. Кто-то сочувствовал, кто-то не очень. Больше всех эти события волновали тогдашних партийных лидеров: "чтобы и у нас не набрались дурного примера." И все ...

     Сознательности населения в СССР, не хватало, чтобы осмыслить своё собственное будущее. Не хватало и воли, для совершения каких-то поступков. Никто из моих знакомых, даже не догадывался, к чему всё клонится.

     Итоги с тех времён всем известны- развал СССР, целая вереница бывших союзных республик, которые не могут избавиться ни от диктатуры, не могут избавиться ни от старого советского уклада жизни, и постепенно деградируют.

По контрасту с Польшей, которая сегодня является членом Европейского Союза, и быстро развивается.

     Мастер снял множество и других фильмов- символов, среди которых я припоминаю "Человека из мрамора» и «Катынь». И вот вчера услышал о его смерти. Испытал тогда чувство скорби.

            Вечная тебе память, творец "Человека из железа."

х.ф. "Человек из Железа". реж. Анджей Вайда

Поради мого Рабина. / Советы моего Раввина. (Коментар до наступнього посту).

  Поради мого Рабина. / Советы моего Раввина. (Коментар до наступнього посту).

Щоб зайвий раз не хвилюватись з моїх слів раджу прочитати Адама Сміта “Дослідження про природу й причини багатства народів.”, або Карла Маркса “Капітал.” Треба мати на уяві, хоч як утворюються багатства в певній країні. Хоч би приблизно.

Витратившись сьогодні- можна придбати завтра. 

     Якщо ти помічаєш, що тебе елементарно грабують й нічого не робиш. Значить, тебе будуть грабувати завжди.

     Якщо ти любиш слухати популістів- втілювачів мрій натовпу. Готуйсь займати чергу в їдальні для бідних.

Якщо мої думки Тобі не до вподоби зовсім- спеціально для тебе викладу матеріали: “як себе вести, коли тебе затримали озброєні люди”, “що робити під артилерійським обстрілом”- знадобиться.

       

Хто сьогодні творить долю України?

      Ми бачимо явну деградацію еліт сучасної України. Спостерігаючи щоденно за діями підприємців, чи депутатів Верховної Ради, чи то представників кабінету міністрів, по телевізору чи із газет, ми дивуємось їхньому бажанню уникнути відповідальності за прийняття нового рішення, відстоювання особистих інтересів межує з втратою інстинкту самозбереження.

       Супротив проведенню реформ має прямо- таки відчайдушний характер. На всіх рівнях від київських міністерств до адміністрацій районів.

         Але зміни таки відбуваються, і не зусиллями колишніх комсомольських активістів та нинішніх представників еліт. Але зусиллями Західного політикуму, міжнародних фінансових та економічних організацій й порівняно нечисленних українських активістів.

• За останні двадцять п’ять років економічна система України лишилася незмінною. Колишня компартійна номенклатура, отримавши “право першої ночі” при розподілі державного майна СРСР стала новим панівним класом, вже в новій України. Саме вони не були зацікавлені в глибоких перетвореннях в економіці. Саме від них нам лишилося пострадянська спадщина. Це колишня радянська інфраструктура. Державне регулювання економікою. Майже законсервований радянський державний устрій. Промисловість орієнтована на важку промисловість, експорт сировини, сільськогосподарського збіжжя, або промислових напів фабрикатів. Поки все це купувалося в Росії, чи країнах Європи- обтрусивши пір’я після економічного пекла 90- х., всі були задоволені, насолоджувались залишками радянської соціальної держави й про майбутнє не думали.

• Більшість населення була задоволена відсутністю змін й їх не вимагала. Сформована 70- літтям Радянської влади, безініціативна, любляча “халяву”, та що жила за принципом “ тільки б не було війни”, не помічала змін у світі, дивилася у світ, як в телевізор. Критично мислити вона була непривчена й нездатна Й не бачила біди, що насувалася на країни, що поступово відставали у своїм економічнім, та культурнім розвитку.  
• Не дивлячись на законсервований стан українського суспільства, формувались нові групи населення, які вимагали змін. Все ж таки був сформований клас самозайнятих, чий добробут не залежав від тісної взаємовигідної взаємодії з державними чиновниками. Саме вони й були головними учасниками Революції Гідності.
• В них стало сил створити Революцію, але сил для її поглиблення й кінцевої перемоги не стало. Ми бачили, як провідники Майдану розчинились в офіційних партіях. Й там втратили свій голос. Створити свою політичну партію вони були не в змозі.
• Революція Гідності мала широкий міжнародний розголос. Була підтримана політикумом ЄС та США, й ними було витрачено стільки політичного, та фінансового капіталу, що відступати їм- значить втратити політичне обличчя. Гасла Майдану відображали ідеологію Відкритого Суспільства, тому діячі ЄС й США просто не могли бути байдужими до того, що відбувалося в Україні. Тому ми й бачили їхніх представників на Майдані. Вони підтримали Майдан й далі підримували Україну в її протистоянні з Росією. Але майже всі помітили, що склалася дивна ситуація.
• ЄС, США та МВФ борються за Україну замість її власних очільників. Ми з Вами, шановний читачу постійно бачили той цирк, що відбувався у залі засідань Верховної Ради. Ми бачили, як законопроекти, які стосувалися важливих економічних реформ провалювалися. Як Верховна Рада ламалася об коліно, щоб був прийнятий той або інший закон. Тільки гучний оклик: “ не дамо грошей!”- приводив обранців народу до пам’яті.
  Й так виходило, що всі важливі рішення щодо подальшого розвитку нашої країни були прийняті на Заході й під тиском Заходу.
  А тепер дивимося:

1. Вимога створити ринок земельних угідь; щоби ліквідувати тіньовий ринок продажу земель, що існує на сьогодні- умова МВФ.
   http://ua.korrespondent.net/business/economics/3753154-mvf-zaklykav-ukrainu-dozvolyty-prodazh-zemli
2. Вимога розібратись з реєстром держпідприємств- які віддати на приватизацію, а які ліквідувати, задля того щоб уникнути корупційних схем, через які державні чиновники особисто збагачувалися- умова МВФ.
   http://news.finance.ua/ua/news/-/385962/mvf-vstanovyv-krajni-terminy-velykoyi-pryvatyzatsiyi-v-ukrayini
3. Вимога, щоб до кінця листопаду всі державні службовці задекларували особисті доходи в електронному вигляді — умова з оновленого меморандуму Україна- ЄС.
   http://www.nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2051:vprovadzhennya-elektronnogo-deklaruvannya-dokhodiv-derzhposadovtsiv&catid=8&Itemid=350
4. Вимога ввести це саме електронне декларування доходів, знов таки ж умови МВФ й ЄС для подальшого співробітництва. Це для того, щоб зменшити корупцію в держапараті.
   http://www.radiosvoboda.org/a/27938746.html
5. Вимога створити національний комітет з запобігання корупції (НАБУ)- знов таки умова виставлена Україні Євросоюзом й МВФ.
   http://www.eurointegration.com.ua/articles/2015/10/7/7039204/
6. Поліція створювалась під прямим керівництвом американців, навіть форма для поліції була пошита на американські гроші. Їздять по вулицях наші поліцейські на гібридах- Тойотах, що надані безкоштовно Україні Японією.
   http://www.unian.ua/society/1097380-ukrajina-otrimae-vid-ssha-15-milyoniv-dolariv-dlya-organizatsiji-patrulnoji-politsiji.html
   https://ukrainian.ukraine.usembassy.gov/uk/statements/charge-19082016.html
   Тьфу!

Ми бачимо, що виступи свідомих активних громадян України не мають великого впливу, кількість учасників у якихось заходах нечисленна, вони хоч і примушують владу рахуватись з собою, але тільки з оглядом на минулий Майдан. Пасивність і необізнаність більшості населення зводить всі ці зусилля нанівець.
Україна зараз знаходиться між молотом й ковадлом. Між Радянським минулим та високотехнологічним майбутнім. Між “Рускім Міром”, та країнами Західної культури , що швидко розвивається. Проміжку немає- або нам усім починати жити, як люди, або потонути в хаосі економічної кризи й розпаду.
Тепер виникає питання, чому провідниками реформ в Україні є представники Західних держав? Чому українські еліти всіх рівнів героїчно протистоять нормалізації державного устрою, фінансових ринків, інститутів права?
А що робити пересічному громадянину Україні в цій ситуації?

Наші можновладці змушені боротись з Росією, Західним Світом, між собою, та власним народом.

Наслідки цього протистояння можуть бути найтрагічнішими для кожного з нас. Але про тих, хто зміг би замінити нинішні посткомуністичні еліти в Україні можна тільки мріяти.

Що нам лишається? Купити поп- корн й чекати, чим завершиться це протистояння?

До речі, а за кого будете вболівати Ви?