Спогад про бачене давно.

 
     У 2005- му, десь, у мене була така ілюмінація (відображення)- уельський мудрець Галапас, званий також Велетнем, провівши цілу безсонну  ніч, в своїй печері, у спогляданні, бачив долю свого учня Мерліна, званого також Амброзієм, мерлінового вихованця Артура, що стане королем. Бачив він також майбутню роль Британії в історії людства.
  
    Він знав також, що британці, перепливши океан заснують велику країну, народ якої вперше стане лідером для всього людства. Бачив майбутню єдину космічну цивілізацію людства. Він знав, як це здійснити...

    Для цього було зробити перший крок... Виходячи з печери, він глянув у високе небо, а десь у траві змахнув крилами метелик...

Про символи Європи.

Неофіційним символом Європи вважається графіка Леонардо да Вінчі "Вітрвієва Людина".

 В буремні 60-і роки ХХ століття цей символ прийняв отаку конфігурацію, але катастрофи не відбулося, людство стало космічною цивілізацією. Нова серія фільму під назвою "Історія Людства" починається.

Як я був серед Богів.

Сьогодні таке наснилось: Коли я виходив із своєю дівчиною із кінотеатру, двоє підлітків швиденько накидали мені по голові без усякий пояснень, та пішли далі. (Таке дійсно трапилось в 1990 році після сеансу “Інтердєвочки”, якщо хтось ще пам’ятає той фільм.)

      Мій інститутський друг- Віталик пояснює, що тут , десь неподалік існує даоська секта, й там мене навчать битись як слід.

     Взяли мене на навчання,- й щось так інтенсивно почались тренування, що ні дихнуть, ані перднуть не дають. Роки пролітають, як хвилини. Розслабитись можна дуже рідко.

    Й от у моїй секті якесь свято, столи накриті, гості запрошені. Я сиджу за столом, оглядаюсь навколо, а поруч мене; Боги, Безсмертні Майстри, Хранителі Знання. Всіх я знаю. З усіма доля вже пересікала.

    Сиджу я й думаю: “Пройшло вже 200 літ, ні дівчини моєї, ні кого я знав раніше- немає в живих, що мені серед людей робити?”

    Дивлюсь внутрішнім зором на Землю, а люди такі коротко тривалі- народивсь, мить- і вже людина стара, а от вже й мертва. Вони такі некрасиві, як черв’ячки, всі з якимись хворобами. Мислять дуже обмежено... Сумно, сумно мені стало.

    Бачу, що за столами навіддалі, зовсім самотньо, сидять дві дівчини- Богині. Ніхто не хоче сидіти поруч них, всі  бояться. Вони можуть позбавити Безсмертя будь- яку істоту у Всесвіті. Й вони поведінкою суворі й непередбачені.  Всі Досконалі стороняться їх.

    Мені це видається несправедливим. Демонстративно підводжусь й підсідаю до них.
У Одної- замість серця Всесвітня Порожнеча, безкінечна й холодна, Друга- водночас й  подібна Людині й схожа на Змію. Сидимо, щось базікаємо...

    Вони починають мені з двох боків, в обидва вуха, розказувати анекдоти: анекдоти настільки дотепні, мають стільки підтекстів,- по тисячі в одній оповідці, може навіть мільйон, тільки я тупий, й усіх не розумію...

    Коротше кажучи, через п’ять хвилин, я вже не сміюсь, а вию від сміху мов пес, плачу навзрид. Й безліч смислів, що відкриваються в кожному анекдоті, настільки ранять мою обмежену людську свідомість, що я вирішив прокидатись, від гріха подалі...

    Доброго ранку, одначе!

  

Про "активных" и "пассивных".

Когда то давно, ещё до пенсии, я работал ветеринаром- лечил тараканов. Но не всех, а только тех, которые живут в голове.

Так вот однажды мой ныне покойный друг спрашивает: -"Слушай, а ты раньше занимался "этими"?"

- Этими? Да, несколько раз, приходилось.

- А почему одни становятся "активными", а другие "пассивными".

От неожиданности я застыл.

Мне открылась простая истина,- в его ущербном сознании была нарисована такая картина: " Толи бес какой то вселяется в человека, то ли вирусом он заражается, то ли что то еще происходит", но он начинает немедленно искать чьё то очко, или напротив,- кому свою задницу подставить.

По его незамысловатой логике выходило, что женщины являются пассивными "этими", а настоящие мужчины- активными.

Одни, играя каждый день мускулами и выпивая по пятницам, зарабатывают на жизнь себе, детям и той сволочи, которая портит его жизнь.

Другие,пока первые работают, с какого то ляда, раскрашивают себе харю, занимаются кознями против своих кормильцев, каждый день кормят их невкусной едой и ругают по пятницам, за то что "опять нализался, как скотина".

декілька книжечок про лібералізм.

Оскільки дуже часто виникають всілякі непорозуміння у зв’язку із необізнаністю, пропоную вашій увазі перелік рекомендованої літератури для вивчення предмету лібералізму:
Класичні роботи
Олег Проценко, Василь Лісовий Лібералізм, антологія. — 2-ге, перероблене. — «Простір», «Смолоскип», 2009. — ISBN 978-966-20068-11-5.
Праці класиків лібералізму на сайті Юрія Єханурова
Бентам И. Введение в основания нравственности и законодательства. — М.: РОССПЭН, 1998. — 415 с ISBN 5-86004-166-7
Берлин И. Философия свободы. Европа. — М.: Новое литер. обозр., 2001. — 448 с ISBN 5-86793-132-3
Гамильтон А., Мэдисон Дж. и Джей Дж. Федералист
Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского
Кант И. Основы метафизики нравственности
Локк Дж. Два трактата о правлении
Л. фон Мізес, Лібералізм у класичній традиції
Милль Дж. С. О свободе
Руссо Ж. Ж. Об общественном договоре, или принципы политического права
Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов
Токвиль, А. де. Демократия в Америке. — М.: Прогресс, 1994. — 554 с ISBN 5-01-004496-X
Хайек Ф. А. фон. Дорога к рабству (Шлях до кріпацтва)
П'єр Манан. «Інтелектуальна історія лібералізму» / Пер. з фр. — К.: Дух і літера, 2005. — 206 с. ISBN 966-7888-91-6

Загальна література
Гончарук Т.В., Гурик М.І., Дмитрів І.С., Рудакевич О.М., Томахів В.Я., Шеремета Д.М. Політологія: лекційний курс і практикум / Гончарук Т. В.. — Тернопіль : ТНЕУ, 2008.
Бергланд Д. Либертарианство за один урок
Валлерстайн И. После либерализма / Пер. с англ. под ред. Б. Ю. Кагарлицкого. М.: Едиториал УРСС, 2003. ISBN 5-354-00509-4 [7]
Гэлбрейт Д. Новое индустриальное общество. — М.: Прогресс, 1969.
Палмер Т. Либерализм, глобализация и проблема национального суверенитета. Лекция.
Либерализм Запада XVII–XX вв. / Под ред. В. В. Согрина. М., 1995 [8]
Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек / Пер. с англ. М. Б. Левина. М.: АСТ, 2004. ISBN 5-17-021219-4

Відбулося чергове засідання філософського клубу.

27 травня відбулося чергове засідання філософського клубу.

Розглядалося питання: “якої бути етиці майбутнього?” Намацати “нерв”, який би допоміг віднайти відповідь, що задовольнить всіх було непросто.
Відповідь не питання: “Что такое хорошо, и что такое плохо?” виявилась не такою вже досяжною.
Говоримо про етапи формування етики, як цілісного вчення... І яку це дає відповідь на питання про сучасний стан етики в українському суспільстві?
Ви правильно здогадались- ніякої!
Торкаємо тему особливостей етичних вчень в епоху інформаційних технологій- мимо. Для нинішнього українського суспільства “біоетика”, як модерний погляд, просто не актуальний, не доросли ще.
З великим зацікавленням присутні вислухали повідомлення про гуманістичну етику й три “гуманістичні маніфести”, які виходили на протязі переломного для людської цивілізації ХХ століття.
Вже всі сторони дискусії потомились, розпорошились по перекурах й дехто сів за каву чи чай. Бесіда перемістилась у сфери високого мистецтва, говорили про “Мельпомену Таврії”, про колективи, які відвідали Херсон цього року.
Й тут одна з наших шановних відвідувачок надала відповідь, яка була проста, як все геніальне й лаконічна мов смерть...
Спробую передати її думку, як зможу;
“Етика, була й є живим вченням, яке змінюється з плином часу, вона регулює відносини в суспільстві й добре коли ці відносини адекватні епосі й реаліям даного суспільства. Нічого вигадувати штучно не треба. Суспільство саме винайде прийнятну для себе етичну систему, при одній умові: суспільство повинно бути “відкритим”... Відкритим для інформації; наукової, про стан бюджету області, художньої творчості... Відкритим для іноземних туристів й їхніх митців. Тоді саме життя нас змусить підтягатись до вимог часу, й ми самі будемо знати, як це робити...”
Відкритість! Відкрите Суспільство- є гнучким, й буде системою, яка буде здатна до самовідродження й саморегуляції...

В епоху неоліту мислителів турбували ті ж проблеми, що й зараз.

Таїна!

Про проект збереження старовинних козацьких традицій.

    Світову громадськість давно вже хвилює питання збереження української історичної спадщини, в тому числі пам’яті про козаччину.
    Турецький підприємець Махмуд Огли почувши старовинну українську думу: “ І в Царграді люльки закуряли”- був натхнений славною історією козаччини, й заснував проект “Козацька люлька у Царграді”.
    Бажаючі туристи можуть закурити справжню козацьку люльку від палаючої невеличкої будівлі, в затишному районі Стамбула, неподалік від історичних пам’яток й знаменитих місць для розваг туристів.
    Послуга коштує усього 5 доларів США. Можна також закуряти люльку у справжньому козацькому костюмі з дозволом на фотографування (це буде коштувати усього 15 доларів). У наявності є також костюми тибетського лами, римського легіонера, кімоно гейші.
     Махмуд Огли написав на своєму блозі: “Чекаю українців- цінувальників старовинних традицій, у Царгороді (Стамбулі)- туристичному центрі моєї рідної Туреччини.”

P.S. Ця постмодерністська картина уявилася мені після прогулянки біля Херсонського порту. З мосту видно, як метал, збіжжя, пісок з пляжів, металобрухт, ліс,- аж гуркотять на Туреччину. А потім повертаються до українців у вигляді товарів і послуг.
     Не бажаєте погріти сраку на українському піску в Туреччині?
Привіт від Махмуда Огли!

                                                         Постмодерний образ козака?

коротенький ранковий тест.

От шановні, ми Й підвелись з ліжечок!

Тепер давайте перевіримо, чи відображаємось ми у дзеркалі?- Є?

Чи лишаємо на піску слід?- Готово?

А тінь відкидаємо?- Чудовенько!

Просто чудово! На сьогодні ми вибрали жити новий день, а не нове життя. . .

 

 

Роздум про надмірні розряди патріотизму.

Ліваки й Праваки всього світу, борючись з глобалізацією, вважають, шо символ проклятущого капіталізму й глобалізації- США. Тому все, що погано для США- добре для народів світу.
Логічні виверти, звідти- США на боці України, Росія- проти США. Значить боремось на боці Путіна проти України. США- імперіалісти, Росіяни- борці проти імперіалізму.
Деякі патріоти страждають наступною хворобою: Порошенко- зрадник; все, що робить Порошенко- біда і зрада України.
Інколи це звучить таким перебором, що часто здається так, що голоси "патріотів" зіллються в одному резонансі з пропагандою Путіна. "Ну що доскакались? За 25 років тільки олігархів на свою шию накачували? А далі що? Ще одного "баригу" накачаєте? Й що? Знову на майдані скакать?

Я не знаю, наскільки це підірве владу Порошенка. Знаю, що це сильно підриває моральний дух в суспільстві. Люди просто не будуть прислухатись до жодних закликів. А життя своє віддадуть на волю випадку- хай буде, як буде.

Сон про життя мікробів.

 Вночі гриміло. Блискавки були яскраві, як зварка.
    
     Сон був неспокійний.

     Сон був такий, що я великий-великий, настільки, що бивлюсь на Землю з небес. На якійсь ділянці земної поверхні бачу якісь атипові хімічні реакції, зі спалахами.

     Один з видів мікроорганізмів, проявляє в цьому місці земної поверхні особливу активність. Пртдивившись бачу, що одні слизово- колоїдні утворення, навподобі манки, намагаються знищити інших. Як вони діляться на групи й чим різняться одні від одного я розрізнити не можу. Бачу що вони діляться якоюсь умовною лінією.

     Раптом починаю прокидатись- стаю все меньше, Земля віддаляється. Й до свідомості доходить, що снилася мені Перша Світова війна; чи то Сомма, чи то Верден, не запам’яталось.

Коротенька політична довідка.

     Нещодавно на засіданні активу "Руху нових сил" виникла чисто теоретична суперечка, щодо термінології й теоретичних засад.

     Ця суперечка була викликана тими обставинами, що програмові документи "РНС" знаходяться у стадії розробки. А от українська вікіпедія надає нам отаку інформацію.

    "Ліберальний консерватизм" ,звучить, як бомба, оксюморон, наподобі "суха вода", чи "холодне полум’я".
     Також несумісні поняття "лібералізм" й "популізм". Оскільки перший- нікому нічого не обіцяє, тоді як другий, обіцяє усім усе.
   
     Про архітектора грузинських реформ- Каху Бендукідзе, вікіпедія розповідає  як про прибічника "лібертаріанських поглядів",1.

  

   Останнє також навело "тінь на плетінь", й стало причиною суперечок.

       Зі згоди нашого шановного товариства, дозвольте навести невеличку довідку:
з 2004 по 2013 роки в Грузії був проведений комплекс майже класичних ліберальних реформ.
Чому ліберальних, а не лібертаріанських, як пишуть в вікіпедії; дозвольте пояснити- реформи проводились з сильним використанням державного ресурсу, Роль держави в соціальному регулюванні не була мінімальною (мінархізм), ані виключалась зовсім (ринковий анархізм), як про це говорять лібертаріанські теорії.

     Грузинські реформи відбувались значною мірою силами держави й при посередництві держави. Тому першими кроками суспільних реформ були саме кроки по очищенню державного апарата від корупції.

    Каха Бендукідзе, хоча дійсно є за поглядами лібертаріанцем, був архітектором право- ліберальних реформ. (зменшення навантаження на бюджет, шляхом скорочення соціальної сфери).

     Щоб бути успішними, українцям доведеться здійснити подібні заходи. Для цього треба розуміти головні теоретичні засади  необхідних змін.

     Перед нами лежить багато завдань; системна боротьба з корупцією, складні реформи, що будуть полягати у переформатуванні орієнтованої на державне регулювання, збиткової, низькотехнологічної економіки, формування громадянського суспільства.
   
     Так і не забуваймо, що живемо ми у воюючій країні... Доведеться думати й про нашу армію.

     Пропоную продовжити  наші розмови, шановні друзі, на теми; що таке лібералізм, що таке лібертаріанство, яким чином утворювалися "Азійські Тигри", "як Польща Україну обігнала?"

    Нам будуть цікаві будь- які ваші думки.
    

У всіх українців вигук один...

Перечитую інформаційні сторінки різних політичних сил; чуваки пишуть, піпл хаває.

І навколо, в коментарях- одне й теж: Вішати!, (з малюнками шибениць). Відібрати гроші в олігархів, й це надовго розрішить наші тяжкі проблеми. (напевно розділити “по справедливости” ці гроші, прописується “за замовчуванням”.)

“Жиди гноблять бідних, обісцяних життям гоїв”. Я навіть не знав, що ця антисемітська зараза так глибоко проїла мозки моїм співвітчизників.

“Нас гнобила всіляка сволота всі ці 25 років!”- написавший це, не помітив, що його реплика говорить на користь пригноблювача, й вносить сумнів у розумових здібностях того, хто дозволив себе так круто гнобити.

Емоції, емоції, емоції... Де розум шановні?

Україна буде великою сільськогосподарською державою?- 70% українців живе у містах; нічого? Не бачите протиріччя? Готові виїхати до села, щоб творити власний бізнес?

Ми нагодуємо весь світ... Цього року добрий врожай не тільки в Україні, але й в Росії, й США, й Канаді... Що продаємо все за копійки? Щоб хоч щось продати?

Треба відновити нашу індустрію. Ооооо! Напрацьовану в радянькі часи? За радянськими технологіями? Де ви знайдете стільки колекціонерів антикваріату, які б купили вашу продукцію?

Наші програмісти кращі в сіті: США- Microsoft, Google, Yahoo... Росія- ВК, Одноглазнікі, Яндекс... Україна- Інтернет толока? Є кращі програмісти, тільки програмного продукту нема?

У всьому винуваті “бариги”? А хто їх обирав на посади?

В Україні краща освіта, але чому “за бугром” підтверджують нашу кваліфікацію, а не навпаки?

Я здогадуюсь, що наступні вибори буде вигравати той, хто гучніше “пердне”, хто закупить побільше гречки й консервів.

Хто пообіцяє знизати податки й збільшити пенсії й зарплатні бюджетникам, водночас відмовившись від рабства МВФ. Хто пообіцяє укріпити армію, але й позбавить від військового збору...

А ви шановні все будете “вішати жидів” у фейсбуці (фу яка нацистська гидота!) й терпіти далі...

Жид далеко- його можна й повісити в соцмережі, а начальник близько- реально морду розіб’є.

На кінець заведено давати корисні поради. Даю:- зараз йдемо до ванної кімнати, зрошуємо голову холодною водою й лягаємо спати. Пізніше поговоримо.

“Утро вєчєра мудрєнєє!”

Про національну ідею.

      Учора відбулося чергове засідання філософського гуртка при “Арт Хабі”. Договорювали тему минулої бесіди: “Національна ідея сучасної України. Якої їй бути?”
      Засідання продовжувалось три години, які пролетіли геть непомітно. Хазяїн, що приймав шановних гостей був змушений люб’язно натякати, що, мовляв ; “шановні гості, пора й честь мати, за графіком наближається час іншого заходу”.
      Не було пасивної аудиторії, були люди з активною життєвою позицією, представлені широким спектром політичних поглядів; справа- наліво. Належали до різних етнічних груп, були росіяни, громадяни України, були етнічні українці. Хоча ми й заторкнули болючі питання, які часто бували причиною конфліктів в нашому суспільстві, до честі учасників, всі вели себе коректно, була невеличка лайка, але нам вдалося досягти конценсусу.
      Учасникам філософського гуртку це вдалося, чого ми всім іншим (політикам, науковцям, простим громадянам) також бажаємо. Ми змогли слухати один одного, навіть коли думки ідейного супротивника, здавалися абсолютно неприйнятними іншому.
       Самим гострим й конфліктним питанням було питання державної мови, воно таким було на нашій співбесіді, воно таким виявляється в сучасному українському суспільстві. Довелося оминати цю болючу тему й шукати інший варіант “Української мрії”.
       Мрія то всім зрозуміла, й є одною на всіх: “Заможне, достойне життя, з можливістю самореалізації”. Але що заважає цій мрії?
      Випливають наступні перешкоди:

• В суспільстві, у відносинах між людьми, на всіх рівнях існує проблема “вічного жлоба, мурло якого присутнє й в низах й в елітах сучасної України”; це заважає елементарній комунікації в суспільстві, а значить й елементарному функціонуванню суспільства- при формуванні “сучасної національної ідеї України” повинна оговорюватись етична складова- етика нового часу, етика післяреволюційної України.
  
• Інтелігент й інтелігентність, нешановані в сучасній Україні. Більшість представників інтелігенції не мають мети для свого творчого покликання, тому займаються банальними дурницями, без якоїсь користі ані для себе, ані для вітчизняної культури- при формуванні “сучасної національної ідеї України” повинна оговорюватись культурницька складова- завдання культури й інтелігенції нового часу, стан інтелігенції й культура післяреволюційної України.
  
• Договороспроможність будь якого закладу державного, чи приватного, а навіть кожного громадянина нашої держави, дуже низька. Ми звикли не вірити, ані державі, ані партіям, ані суспільним організаціям, ані продавщиці в нашому магазині, ані депутатові, ані сімейному лікарю. Право в нашій державі не працює, більше того, адекватно діючого права в сучасній Україні просто нема- при формуванні “сучасної національної ідеї України” повинна оговорюватись складова права- завдання права й правової культури сучасності, стан права як наукового й культурного феномену післяреволюційної України.
  
• Це все змусить запрацювати активне громадянське сусрільство, яке себе вже проявило й зарекомендувало у вигляді самоврядування й самоорганізації, й яке нам належить розвинути. Й тоді, з розвитком громадянського суспільства, автоматично запрацюють суспільні інститути, буде забезпечений подальший розвиток України й кожного окремого громадянина.
  

      Сама Революція гідності, й ті цінності, які ми сповідували під час нашої дискусії, завдяки яким ми досягли конценсусу- належать до загальноєвропейських цінностей, які зрощувались від Леонардо да Вінчі, Отців Засновників Вольтера, Моцарта, Шевченка, Лесі, Каменяра- Людська Гідність, пріоритет Закону й Права, Вільний Розвиток.
      Національну ідею для україни й вигадувати не треба було, вона лежала на поверхні- “Україна- це Європа!”
      Україна на найближчий час просто змушена лишатись “Фронтіром Західної Цивілізації, на межі азійського деспотизму “Золотої Орди”. Це розуміють всі- й абсолютна більшість жителів України, та й багато хто за межами нашої краю.

Happy Vesak!

    З ранку, проглядаючи пошту, вийняв з скрині декілька поздоровлень. що лежали там відучора.

    10 травня всі живі істоти, які бажають бачити речі такими, якими вони є насправді, святкували День Народження, Просвітлення й Відходу Будди.

    В урочистостях приймали участь представники від усіх живих істот: від Богів, людей до пекельних світів.

    Тільки одна Істота намагалася зіпсувати всезагальне свято: воно кричало, що й так все знає, й що є наймогутнішим у всесвіті.

   Джерела, що заслуговують на довіру повідомляють, що ця особа належала до світу Богів (має паспорт громадянина Ізраїлю).

Про християнську любов.

    Сьогодні зранку троє кошенят почали бешкетувати на мені в ліжку, не даючи мені спати.

     Один- бідовий котик попелястого кольору. Хоробрий, дипломатичний- завжди знає мій настрій, щоб підлеститись й попросити своє.

    Друга- кішечка з пошкодженою лапкою. Такої завжди шкода, хочеться вберігти її від усяких турбот, подбати про здоров’я.

    Третє- непримітне нічим, скромненьке. Як захворіє- то не дуже хвилюєшся. Й як помре- великої біди не відчуєш

9 травня 2017 року.

Цілий день ходив містом, збирав враження, дещо фотографував. Дечим поділюсь з друзями.

     Починаємо наше полювання за 9-ти травневими враженнями.
     Останні години Вальпургієвої ночі. В Україні вона продовжується , останніми роками, з 1-го по 9-е травня.
    Прошу особливо остерігатись нечистої сили.

 Розмірковую- з чого почати?

 Звичайно з парку Слави, де буде й мітинг біля Вічного Вогню й фронтові 100 грамів й каша з польової кухні.

      Прийшли інфантили з кульками "опозиційного блоку" й маленькими дітьми.
      Що вони хочуть довести? Які вони хоробрі? Чи ще щось?

 Такі патрулі, в майбутньому, будуть туристичною принадою нашого міста.

 От він- шабаш нечисті!
Людей 50; ментів більше, ніж провокаторів.

 -А какой полк по миру прошагал?
(правильный ответ: Бессмертный)

 Дняка кількість прихильників "Опозиційного блоку".

 А ось це менти не дають бити типо "десантників ВДВ". Якого підрозділу; я не розгледів: Може Таманської дивізії?

 Дід у формі, з кіпою ювілейних медалів: "10 лет Советской Армии", "100 лет Советской Армии", "10 лет безупречной службы", " 200 лет безупречной службы". Геройський дідок.

 Мурло офіціозу. Все, як у Войновича в епізоді з піснею про Гандзю. Сюрреалізм.

Салют.

 Грантові медики- волонтери.

 Всі враження від побаченого, написані в мене на обличчі.

 Йдемо далі. Ми вже скоро закінчимо.

 Накінець вирішили відвідати служіння УПЦ МП, на старому містському цвинтарі. Співаю разом з усіма псалои: "Деды воевали, бабки помогали." Щоб там не співали вигляд дійсно фантасмагоричний.
  Як би там не було, ситуація в місті була спокійною. Питома вага "совку"- велика, але не критична. Отже маємо надію.

Просто есей.

   Люди крізь моє життя проходили плямами. Як випадкові перехожі на вулиці, на когось більше звертав уваги на когось -менше, В когось закохувавсь на деякий час, але не мав в собі відваги підійти й познайомитись. Й ці дівчата зникли десь в невизначеності. Інколи згадую своє інститутське старе кохання- тепер знаю, що було справжнє. Але й воно десь у тумані й знаю, що щось вдіяти тепер неможливо.

Говорив з старшими людьми, й міркував, як це воно буде, коли втратиш батьків. А от так. Немає вже обох. Я якщо Тобі,шановний друже, довелось це пережити; то значить Ти- везунчик, якому не довелося загинути молодим.

Жалкуєш за першим шлюбом, але й обличчя першої дружини ледь пам’ятаєш... Та й на Тебе, після похорон, будуть сумувати лиш недовго, а потім й сам відійдеш у сферу міфів, недостовірних згадок.

Й не тіш себе, що дитина Твоя буде Твоїм продовженням. Скорше над усе, це буде зовсім інша людина, з іншими зацікавленнями й вдачею. Й не треба пробувати це змінити, бо посіяна ворожнеча буде продовжуватись роками. Й самому можна захлинутись від навзаємної брехні.

Дружина? До речі, а де вона тримала заначені гроші від Тебе, мій друже. А Ти де тримав свою заначку від неї?
Непагано мені було з іншими жінками, поза шлюбом, здорово. А от власну дружину й не розпитаєш, як їй було з іншим? Більшість людей собі правди не дозволять. А як дозволять, то назавжди злякаються.

Не можна лякатись одинацтва- Кожен вже одинокий, й перед собою й перед іншими людьми. Й перед космічною безоднею, що поглине кожного неодмінно й досить швидко.
Хтось малює з первісного Жаху- Бога, й робить вигляду, що на все йому віднині відомо. Хтось ні...

Тому учусь цінувати своє Буття, й людей, що проходять плямами:
"Зустрічі з вами були прекрасні, але все вмирає й зникає, на жаль."

Картинку до цього есея, хай одержувач підбере сам.

Я тепер багатий!

Ну що, шановні, може бути, що з завтрашнього дня мені з вами спілкуватись буде вже нецікаво. Бо я от- от стану заможною людиною.

Отримав зранку листа, що в далекій африканській країні Кот д’ Івуар жив заможний торговець какао. Конкуренти його отруїли, але головну частину його капіталу вдалося врятувати донці. Вона зараз переховується в джунглях. Просить таємничого прекрасного незнайомця (тобто мене, якщо хтось не здогадується), надати свої банківські реквізити, номер картки й пін- код, щоб терміново врятувати через мене 63 тисячі євро, вона проривається крізь джунглі й оточення з озброєних переслідувачів, надії мало, й хай краще гроші лишаться добрій, розумній людині, ніж бандитам. Якщо в мене є якісь сумніви, щодо чистоти її намірів, то можна надати хоча б останні три цифри рахунку й назву банку, хоча тоді гроші будуть знаходити мене трохи довше.

Нарешті й мені повезло. Бог, таки оцінив мої незчисленні таланти й неповторну душу й справедливо винагороджує.

От тепер думаю, що ж купити мені в першу чергу?