П’ять ознак пострадянської людини. / Пять признаков постсоветского человека.

 

Продовжимо розмірковувати про насліддя пострадянського минулого. Нежиттєздатна людина в нежиттєздатній системі. Динозавр один на один зі світом, що змінився.

1. Оскільки пострадянська людина залежить від своєї пострадянської зграї, вона вважає, що від неї нічого не залежить. Тому вона чекає пиріжків, та інших добродійств від державного чиновника, хоча ніколи й не отримує їх.
   
2. Тому що державний чиновник має вплив на економіку, пострадянська людина вважає його “хазяїном” й цілком довіряє йому свою долю.
   
3. Оскільки у державного чиновника багато грошей, пострадянська людина очікує, що той поділиться грошима з нею, й дуже ображається, коли цього не відбувається.
   
4. Оскільки пострадянська людина постійно знаходиться в ображеному душевному стані, то вона щоб зберегти рештки самоповаги, робить вигляд, що її не стосується все що відбувається навколо. Вона постійно імітує своє успішне приватне життя.
   
5. Оскільки вона живе в середовищі галасливих, розрізнених між собою, перебуваючих не при пам’яті членів мавпячої зграї, що імітують й демонструють один одному успішне приватне життя, то стає теж галасливою й втрачає здоровий глузд, аж до втрати інстинкту самозбереження.
   

Як учасник зграї наш персонаж діє за правилами гри пострадянської зграї. Див. Попередній пост.
 http://jayvoronok.blogspot.com/2016/10/blog-post_18.html
Оскільки світ швидко змінюється, то “пострадянця” очікують в майбутньому тільки неприємнощі, аж допоки смерть не розлучить з цим світом.

Поки це не відбудеться пострадянська людина буде постійно вештатись під ногами в тих, хто дійсно хоче змін. Інколи, навіть здається, що пострадянська людина, разом із своїм патроном- державним чиновником нарешті візьмуть гору. Воістину вони незнищенні, хоча добровільно наближують свою смерть.

Продолжим рассуждать о наследии постсоветского прошлого. Нежизнеспособный человек в нежизнеспособной системе. Динозавр, один на один с миром, который изменился.

1. Поскольку постсоветский человек зависит от своей постсоветской стаи, он считает, что от него ничего не зависит. Поэтому он ждёт пирожков и других благ от государственного чиновника, хотя никогда и не получает их.

2. Потому что государственный чиновник имеет влияние на экономику, постсоветский человек считает его "хозяином" и полностью доверяет ему свою судьбу.

3. Поскольку у государственного чиновника много денег, постсоветский человек ожидает, что тот поделится деньгами с ним, и очень обижается, когда этого не происходит.

4. Поскольку постсоветский человек постоянно находится в оскорблённом душевном состоянии, то чтобы сохранить остатки самоуважения, он делает вид, что его не касается все, что происходит вокруг. Он постоянно имитирует свою успешную частную жизнь.

5. Поскольку он живёт в среде шумных, разрозненных между собой, бестолково суетливых членов обезьяньей стаи, имитирующих и демонстрирующих друг другу свою успешную частную жизнь, то он становится также шумным и теряет рассудок, вплоть до утраты инстинкта самосохранения.

     Как участник стаи, наш персонаж действует по правилам игры постсоветской лбезьяньей стаи. См. Предыдущий пост.

 http://jayvoronok.blogspot.com/2016/10/blog-post_18.html

      Поскольку мир быстро изменяется, то "постсовка" ожидают в будущем только неприятности, вплоть до того момента, пока смерть не разлучит его с этим миром.

      Покуда этого не произойдёт, постсоветский человек будет постоянно болтаться под ногами у тех, кто действительно хочет перемен. Иногда даже кажется, что постсоветский человек, вместе со своим патроном- государственным чиновником в конце концов возьмут верх. Поистине они неистребимы, хотя добровольно сами приближают свою смерть.