Шановні брати та сестри!
Сьогодні ми звернемося до дуже проникливих слів, записаних пророком Мормоном і завершених його сином, Мормоні. Ці вірші, знайдені в Мормоні 8, були написані для нашого часу, і вони містять критично важливі істини про судження, справедливість та Божу владу.
Давайте зачитаємо ці два вірші уважно:
Мормон 8:19–20
19 Ібо оце, хто судить квапливо, той сам буде судитися квапливо; бо відповідно до діл його буде винагорода його; тому хто вдаряє, той буде вдарений Господом.
20 Оце говорить Писання: Людина не повинна вдаряти, і не повинна вона судити; бо суд – Мій, каже Господь, і помста також Моя, і Я відплачу.
Ці слова – не просто порада, це урочисте застереження та ясний духовний закон. Давайте розглянемо їх у трьох частинах.
1. Закон наслідків: "Хто судить квапливо, той сам буде судитися квапливо"
Перше, на що вказує Мормоні – це на небезпеку квапливого судження. Що це означає?
Квапливе судження – це коли ми виносимо вердикт про людину, її мотиви чи характер, не маючи всієї інформації. Це судження, сповнене упередженості, гніву або егоїзму. Ми робимо це, коли наклепуємо на інших, коли зневажаємо когось за його помилки, не знаючи його обставин, або коли вважаємо себе вищими за інших.
Божественний принцип: Це не просто порада "не роби так". Це проголошення духовного закону, подібного до закону посіву та жнив. Якщо ми сіємо квапливі судження, ми і пожнемо їх. Іншими словами, як ми судимо інших, так і Бог буде судити нас. Якщо наш суд був жорстоким і немилосердним, ми не можемо очікувати милосердя в Божому суді. Якщо ми були нетерплячими та небажали зрозуміти інших, ми отримаємо ту саму міру.
Це серйозне застереження, яке повинно змусити нас кожного дня перевіряти свої думки та слова.
2. Абсолютна заборона: "Людина не повинна вдаряти, і не повинна вона судити"
Другий вірш звучить ще більш категорично. Мормоні, цитуючи Писання, говорить: "Людина не повинна вдаряти, і не повинна вона судити".
Це може здатися нам дивним. Адже ми зобов'язані робити оцінні судження щоденного дня: що добре, а що погане, з ким дружити, які рішення приймати. Що це означає?
Ключ полягає в розрізненні оцінного судження та осудливого судження.
Оцінне судження – це необхідне розрізнення між добром і злом, правдою та заблудженням. Це судження про вчинки, а не про людську цінність.
Осудливе судження – це коли ми забираємо собі право, яке належить лише Богу: право судити серце, мотиви та вічну долю людини. Коли ми "вдаряємо" – не лише фізично, але й словами, зневажливим ставленням, осудувальними поглядами – ми ставимо себе на місце Верховного Судді.
Заборона, про яку говорить Мормоні, стосується саме цього узурпування Божої ролі.
3. Божественна прерогатива: "Бо суд – Мій, каже Господь"
Ось кульмінація цього уривка та розв'язка всього напруження. Чому ми не повинні брати на себе роль судді та карателя? Тому що ця роль вже зайнята.
Мормоні наводить три могутні причини, чому суд належить Богу:
"Суд – Мій": Тільки Бог має всю інформацію. Він бачить не тільки вчинок, але і серце, біль, спокуси, обставини та потенціал кожної людини. Тільки Всемогутній, Всезнаючий і Абсолютно Справедливий може виносити остаточний вирок.
"І помста також Моя": Нам не потрібно "відплачувати" тим, хто нас скривдив. Право на помсту належить Господу. Це звільняє нас від тягаря гніву та бажання відплатити, які отруюють нашу власну душу.
"І Я відплачу": Це обітниця як для праведних, так і для нечестивих. Бог не лише покарає неправду, але й відшкодує усі наші страждання, несправедливості та сльози. Він усіх розставить на свої місця.
Висновок: Як це застосувати в нашому житті?
Отже, що ми маємо робити, знаючи цю істину?
Зупиніться. Перш ніж винести судження, зупиніться і згадайте ці вірші.
Замініть судження співчуттям. Намагайтеся зрозуміти, а не засуджувати. Давайте людям перевагу сумніву.
Довіртеся Богу. Коли ви бачите несправедливість, коли вас ображають, згадайте: "Суд – Мій, каже Господь". Звільніть себе від тягаря бути суддею і довіртеся Його досконалій справедливості та милосердю.
Прагніть милосердя, а не лише справедливості. Якщо ми хочемо, щоб Бог був милосердним до нас у день суду, ми самі повинні проявляти милосердя до інших сьогодні.
Браті і сестри, запрошуючи Христа в наше життя, ми отримуємо силу не судити квапливо, а любити милосердно, довіряючи, що остаточний суд належить Йому – справедливому, люблячому та всемогутньому Богу. І в цьому – наша надія та наш мир.
Про це я свідкую в ім'я Ісуса Христа, амінь.
