П’ять ознак пострадянського суспільства. / Пять признаков постсоветского общества.

Чому про це так важливо подумати? Тільки тому, Що стара система нежиттєздатна. Якщо навіть її буде лікувати талановитий лікар, її життя буде безперервними муками. Хоча написане це у напівжартівливій формі, втім воно відображає причину нещасть пострадянської людини.

1. Державний чиновник контролює економіку, втручається в неї, сам активно корумпується, та активно обіцяє нам з вами пиріжки та всілякі блага.
   
2. Оскільки державний чиновник втручається в економіку, то він має доступ до грошей. Тільки той підприємець стане успішним, який дружить з державним чиновником.
   
3. Оскільки державний чиновник володіє економікою, то він має багато грошей. Якщо грошей у нього багато, то він втрачає глузд.
   
4. Щоб у державного чиновника стало ще більше грошей, він готовий продати усі свої послуги, та послуги своїх підлеглих за певну суму грошей.
   
5. В решті решт суспільство починає нагадувати зграю мавп, розрізнену, яка завжди не при пам’яті, галасливу. Яку вожак- державний чиновник змушений постійно копати під сраку, щоб зібрати свою зграю воєдино, щоб не розгубити її. Бо ж який же вожак буде без власної зграї.
   

Якщо доводиться жити в мавпячій зграї, де вожак пильнує цілісність своєї зграї, то краще виїхати із своєї країни, що ми й спостерігали за весь час свого життя у пострадянській країні. Самі розумні так і зробили.
Роздрібнена мавпяча зграя не має історичної пам’яті, для члену зграї не було голодомору 1933-го року- це для нього нецікавий епізод з застарілого серіалу. Друга Світова війна, також лиш те, що показали по телевізору. Що було вчора- неважливо, важливо те, чим нагодують сьогодні.
Член зграї втрачає відчуття реальності, його реальність знаходиться тільки всередині зграї. Цю реальність підживлюють розмови на роботі й промови по телевізору. Мавпяча зграя живе всередині власної реальності.
Ми всі зараз стоїмо однією ногою в пострадянській дійсності. Друга нога готова ступити на землю, де живуть звичайні європейські люди. Довго на одній нозі стояти не вдасться.
Отже, в якій реальності опинимось ми?

Почему об этом так важно подумать? Только потому, что старая система просто нежизеспособна. Даже если её возьмётся лечить весьма талантливый врач- её жизнь обернётся непрерывными муками. Хоть это и написано в шутливой форме, впрочем вполне отражает причины несчастий поссоветского человека.

1. Госчиновник контролирует экономику, вмешивается в неё, активно коррумпируется, активно обещает нам с вами пирожки и прочие блага.
   
2. Поскольку госчиновник вмешивается в экономику, то он имеет доступ к деньгам. Только тот предприниматель станет успешным, котороый дружит с госчиновником.
   
3. Поскольку госчиновник владеет єкономикой, то он имеет много денег. Если денег у него много, то он слетает с катушек.
   
4. Чтобы у госчиновника денег стало ещё больше, он готов продать любые свои услуги и услуги своих подчинённых за определённую сумму.
   
5. В итоге общество напоминает обезьянью стаю, разобщённую, шумную, бестолковую. Которую вожак- государственный чиновник вынужден пинками собирать воедино свою стаю, что бы не лишиться стаи. Ибо какой же вожак бывает без собственной стаи.
   

Когда приходится жить в обезьяньей стае, где вожак следит за целостностью своей стаи, то лучше выехать из своей страны, что мы и наблюдали за все время своей жизни в постсоветской стране. Самые умные так и сделали.

     Раздробленная обезьянья стая не имеет исторической памяти, для члена стаи не было голодомора 1933-го года- это для него просто неинтересный эпизод из устаревшего сериала. Вторая Мировая война, также, есть лишь то, что показали по телевизору. Что было вчера- неважно, важно то, чем накормят сегодня.

     Член стаи теряет ощущение реальности, его реальность находится только внутри стаи. Эту реальность подпитывают разговоры на работе и вещание слов по телевизору. Обезьянья стая живёт внутри собственной реальности.

     Мы все сейчас стоим одной ногой в постсоветской действительности. Вторая нога готова ступить на землю, где живут обычные европейские люди. Долго на одной ноге стоять не удастся.

     Итак, в какой реальности окажемся мы?