Ми
бачимо явну деградацію еліт сучасної
України. Спостерігаючи щоденно за діями
підприємців, чи депутатів Верховної
Ради, чи то представників кабінету
міністрів, по телевізору чи із газет,
ми дивуємось їхньому бажанню уникнути
відповідальності за прийняття нового
рішення, відстоювання особистих інтересів
межує з втратою інстинкту самозбереження.
Супротив
проведенню реформ має прямо- таки
відчайдушний характер. На всіх рівнях
від київських міністерств до адміністрацій
районів.
Але
зміни таки відбуваються, і не зусиллями
колишніх комсомольських активістів та
нинішніх представників еліт. Але
зусиллями Західного політикуму,
міжнародних фінансових та економічних
організацій й порівняно нечисленних
українських активістів.
- За останні двадцять п’ять років економічна система України лишилася незмінною. Колишня компартійна номенклатура, отримавши “право першої ночі” при розподілі державного майна СРСР стала новим панівним класом, вже в новій України. Саме вони не були зацікавлені в глибоких перетвореннях в економіці. Саме від них нам лишилося пострадянська спадщина. Це колишня радянська інфраструктура. Державне регулювання економікою. Майже законсервований радянський державний устрій. Промисловість орієнтована на важку промисловість, експорт сировини, сільськогосподарського збіжжя, або промислових напів фабрикатів. Поки все це купувалося в Росії, чи країнах Європи- обтрусивши пір’я після економічного пекла 90- х., всі були задоволені, насолоджувались залишками радянської соціальної держави й про майбутнє не думали.
- Більшість населення була задоволена відсутністю змін й їх не вимагала. Сформована 70- літтям Радянської влади, безініціативна, любляча “халяву”, та що жила за принципом “ тільки б не було війни”, не помічала змін у світі, дивилася у світ, як в телевізор. Критично мислити вона була непривчена й нездатна Й не бачила біди, що насувалася на країни, що поступово відставали у своїм економічнім, та культурнім розвитку.
- Не дивлячись на законсервований стан українського суспільства, формувались нові групи населення, які вимагали змін. Все ж таки був сформований клас самозайнятих, чий добробут не залежав від тісної взаємовигідної взаємодії з державними чиновниками. Саме вони й були головними учасниками Революції Гідності.
- В них стало сил створити Революцію, але сил для її поглиблення й кінцевої перемоги не стало. Ми бачили, як провідники Майдану розчинились в офіційних партіях. Й там втратили свій голос. Створити свою політичну партію вони були не в змозі.
- Революція Гідності мала широкий міжнародний розголос. Була підтримана політикумом ЄС та США, й ними було витрачено стільки політичного, та фінансового капіталу, що відступати їм- значить втратити політичне обличчя. Гасла Майдану відображали ідеологію Відкритого Суспільства, тому діячі ЄС й США просто не могли бути байдужими до того, що відбувалося в Україні. Тому ми й бачили їхніх представників на Майдані. Вони підтримали Майдан й далі підримували Україну в її протистоянні з Росією. Але майже всі помітили, що склалася дивна ситуація.
- ЄС, США та МВФ борються за Україну замість її власних очільників. Ми з Вами, шановний читачу постійно бачили той цирк, що відбувався у залі засідань Верховної Ради. Ми бачили, як законопроекти, які стосувалися важливих економічних реформ провалювалися. Як Верховна Рада ламалася об коліно, щоб був прийнятий той або інший закон. Тільки гучний оклик: “ не дамо грошей!”- приводив обранців народу до пам’яті.Й так виходило, що всі важливі рішення щодо подальшого розвитку нашої країни були прийняті на Заході й під тиском Заходу.А тепер дивимося:
- Вимога створити ринок земельних угідь; щоби ліквідувати тіньовий ринок продажу земель, що існує на сьогодні- умова МВФ.
- Вимога розібратись з реєстром держпідприємств- які віддати на приватизацію, а які ліквідувати, задля того щоб уникнути корупційних схем, через які державні чиновники особисто збагачувалися- умова МВФ.
- Вимога, щоб до кінця листопаду всі державні службовці задекларували особисті доходи в електронному вигляді — умова з оновленого меморандуму Україна- ЄС.
- Вимога ввести це саме електронне декларування доходів, знов таки ж умови МВФ й ЄС для подальшого співробітництва. Це для того, щоб зменшити корупцію в держапараті.
- Вимога створити національний комітет з запобігання корупції (НАБУ)- знов таки умова виставлена Україні Євросоюзом й МВФ.
- Поліція створювалась під прямим керівництвом американців, навіть форма для поліції була пошита на американські гроші. Їздять по вулицях наші поліцейські на гібридах- Тойотах, що надані безкоштовно Україні Японією.Тьфу!
Ми бачимо,
що виступи свідомих активних громадян
України не мають великого впливу,
кількість учасників у якихось заходах
нечисленна, вони хоч і примушують владу
рахуватись з собою, але тільки з оглядом
на минулий Майдан. Пасивність і
необізнаність більшості населення
зводить всі ці зусилля нанівець.
Україна
зараз знаходиться між молотом й ковадлом.
Між Радянським минулим та високотехнологічним
майбутнім. Між “Рускім Міром”, та
країнами Західної культури , що швидко
розвивається. Проміжку немає- або нам
усім починати жити, як люди, або потонути
в хаосі економічної кризи й розпаду.
Тепер
виникає питання, чому провідниками
реформ в Україні є представники Західних
держав? Чому українські еліти всіх
рівнів героїчно протистоять нормалізації
державного устрою, фінансових ринків,
інститутів права?
А
що робити пересічному громадянину
Україні в цій ситуації?
Наші
можновладці змушені боротись з Росією,
Західним Світом, між собою, та власним
народом.
Наслідки
цього протистояння можуть бути
найтрагічнішими для кожного з нас. Але
про тих, хто зміг би замінити нинішні
посткомуністичні еліти в Україні можна
тільки мріяти.
Що
нам лишається? Купити поп- корн й чекати,
чим завершиться це протистояння?
До
речі, а за кого будете вболівати Ви?
По-перше, дякую за таку довгу (чимало попрацювали) статтю.А от щоб не було такої "каші", де все про все, треба визначитись спочатку, ЧОГО МИ ХОЧЕМО (конкретно), і ХТО ЦЕ БУДЕ ВТІЛЮВАТИ. Це-найважливіше. Про попкорн... В будь-якому суспільстві, на всіх континентах, є така статистика: 80% людей є конформістами, тобто зайняті своїми побутовими та особистими проблемами. 20%-активні, здатні створювати нове (робочі місця, нові технології і т.ін), 5%-мислячі люди, але з них 3% думають, що вони здатні думати. І тільки 2% це можуть робити, тобто мислити, думати. І попкорн в тому не винен.
ВідповістиВидалитиЩодо еліт... Немає чіткої визначеності, хто є хто і за що. Є тільки брехня та зневага до власного народу, який ця "еліта" нищівно грабує. І хоче, і буде щє грабувати, доки ми дозволемо.Мета цієї еліти одна: награбувати та вивезти за кордон, де вже давно живуть "елітарні" родини. Якщо я зможу, то напишу про це у свойому блозі. На жаль, я не можу віднести себе до тих 2%. Але спроможусь.