“Холодна війна- 2”. Спроба передбачення подій.

Ось така картиночка, яка на мій погляд, освітлює сутність проблеми.

Росія й США майже щодня мають якийсь інцидент, як заявив Й. Столтенберг- генеральний секретар НАТО в інтерв’ю кореспонденту Бі Бі Сі.

Коли він перераховував події останнього року й наголошував, що “холодної” війни між Росією й НАТО немає, він за фактом стверджував, що “холодна” війна насправді йде.

Наступного року буде розміщено 4 тисячі військовослужбовців з різних країн НАТО в країнах Східної Європи й Балтики. Велика Британія розташує свої винищувачі в Румунії. США збільшать кількість танків й артилерії в Польщі.

Кроки як на мене дуже обережні й недостатні. Блок НАТО давно втратив пильність- фінансування оборони багатьох країн були нижчими, ніж непередбачувано статутом НАТО. Так наприклад Туреччина, Польща, Німеччина, Італія, країни Прибалтики багато років витрачали на свої армії менше 1% від ВВП, замість обов’язкових 2% за статутом. Й тепер, здається, б’ють запізнілу тривогу. Надія відсидітись під парасолькою збройних сил США виявилась примарною.

Ці країни тепер під загрозою збройного конфлікту з Росією змушені усіляко уникати загострень. На світовій арені до бою вийшли два військові титани- Росія й США. Решта країн вдовольнилися роллю співчуваючих спостерігачів.

З різних друкованих видань взнаємо про розміщення додаткових бронетранспортерів та зенітних комплексів. Чув від якогось військового аналітика, що цих 4 тисяч військ НАТО вистачить на пару днів протистояння з розгорнутими до військових дій збройними силами Росії. Ці батальйони тому називають “дзвенячими банками”, що вказує на їх символічну, сигнальну функцію.

. . .

Доходить свого кінця передвиборча кампанія в США. Кандидати на посаду президента говорять про проблему Росії. Хто б не прийшов до влади- Клінтон або Трамп, починаючи з 2017 року вони будуть змушені перейти від слів до діла.

Позиція Трампа щодо Росії неясна, а сам він чоловік емоційний й непередбачуваний .

Клінтон під час своїх промов й дебатів наголошувала на потребі протистояти Путіну в Сирії, Україні й Прибалтиці, але ніяк не конкретизувала свої майбутні дії.

Хто б не виграв президентські перегони, логіка підказує, що спектр дії американців не такий вже й широкий.

Оскільки Росія співробітничає в Сирії з Іраном й терористичною організацією “Хезболла”. Можемо очікувати повітряних ударів від ВПС США або Ізраїлю саме по “Хезболлі”. Це мабуть і все з військових дій проти Росії у Сирії. Навряд чи хто схоче доводити ситуацію до прямих військових зіткнень військовими між наддержавами, що ризикують перерости до ядерного конфлікту.

Тому, думаю, будуть використовуватись інші засоби впливу.

Будуть використані економічні та дипломатичні засоби протистояння.

На рівні дипломатії будуть використані принципи “червоних ліній”, які сторонам конфлікту заступати не можна.

Дію проведення цих “ліній” ми вже бачили під час Російської агресії в Україні; термінову відозву розпорядження президента Росії про введення військ РФ на територію України, та раптова відмова від офіційного визнання так званих республік Лугандонії.

Потужною зброєю в руках США є технологія видобування нафти й газу з сланцевих порід.

Запаси нафти в сховищах й на супертанкерах на жовтень 2016 року, були біля 5 млрд барелів.

У випадку різкого загострення відносин з Росією може бути накладене ембарго на постачання нафти й газу з Росії. Навіть 60 доларів за барель, США зможуть видобути усього 150 міліардів барелів, чого стане для задоволення потреб Заходу на багато років.

Банківська система Росії також вразлива перед можливими економічними заходами.

Золотовалютний резерв Росії (ЗВР) покликаний підтримувати стабільність російської валюти, від якої залежить внутрішня торгівля в країні.

Всі ЗВР РФ лежать в Федеральному Резервному Банку в Нью Йорку. Наявні гроші також знаходяться на рахунках західних відділів московських банків. У випадку серйозних санкцій можуть бути заблоковані біля 270 міліардів доларів російських збереженнь.

Якщо будуть використані вищезгадані сценарії,- події будуть розвиватись довго. Доля України, в цих умовах, буде залежати від успіху економічних й політичних реформ. Без належного реформування наша економіка буде “просідати” разом з економіками інших країн пострадянського простору.

Оскільки потуга Російської Федерації набагато потужніша за Українську, то нам розвалу Російської державності ми дочекаємось вже після знищення Української держави.

Ускладнюють нашу ситуацію гнилість й деградація українських пострадянських еліт й більшості пострадянського населення.

Оптимізм вселяє те, що реформи таки, хоч якось, але відбуваються. Бачимо, що тиск західних політиків, теж спонукають керівництво України до реформ, хоча їх проведення часто нагадує банальний саботаж.

Ми з вами можемо бачити, що доля світу й України на роки лишаються непевними.

Схоже, що наш добробут напряму залежить від успіхів України й Західних країн та неуспіхів Росії в новій “холодній” війні. Шансів на перемогу у Заходу більше. В такому випадку Україні, навіть невільно, доведеться долучатись до клубу цивілізованих країн.