В більшості випадків, перший ковток крові отримують в ніч, коли стають вампіром- однім з “Родичів”, як ми самі себе називаємо. Цей процес називається “Становлення”, й складається з двох окремих й досить складних фаз. Перша- проста: вампір, який хоче створити потомство, випиває до останньої краплі кров з своєї бажаної “дитини”. Це не різниться від звичайного годування, за винятком того, що не треба, згодом, непокоїтись за стирання пам’яті чи переховуванні трупа, до того ж можна добре попоїсти. Різниця з’явиться згодом.
Як тільки остання крапля крові вийшла назовні, вампір- “батько”- в спеціальній термінології “пан”, хоча це вас не стосується- повертає частину того, що забрав. Пан прокушує собі губу, чи зап'ясток, чи будь що, й дає деякій частині своєї крові пройти крізь губи жертви. Припускаючи, що жертва активно й успішно не опирається процесові- а дехто так робить, повірте мені- й припускаючи, що пан не забарився занадто з наданням свого дарунку, його кров тече до горлянки жертви, й оживляє її, хоча б і у вигляді вампіра.
Звучить просто, чи не так? Істина, як і належить бути істині, завжди складніша. Моє власне Становлення виглядало як втілення блискучої романтичної пишноти, яку моя епоха наклала на наш рід, але я й зараз здригаюсь, коли це згадую. Там були всі атрибути романтики - будуар освітленій свічками, напівпорожні келихи вина, схвильовано здіймаються бліді груди дами- ми немов втекли з балу на сторінки роману. От ми впали на ліжко, охоплена пристрастю, вона занурила свої ікла в мою шию. Між миттю попередньої любовної насолоди й миттю, коли вона стала випивати мою кров,- так це теж дуже приємне для смертних, деякі, навіть стають залежними від цього, я відчував таке задоволення, що готовий був плисти за ним геть звідси. Я чітко пам’ятаю, як згадав тоді, що мати мала рацію щодо мене,- мене загублять гулящі жінки, я навіть пам’ятаю, як я сміявся з цієї думки, поки моя пані пила моє життя.
Потім, коли я лежав й дивився, як сяючі двері відчиняються переді мною, коли моя душа робила перші нерішучі кроки у напрямку до Небес, вона спокійно порізала своє зап’ястя й запустила свій еліксир вічного життя вниз по моєму горлу. Ви можете глузувати з мене, чому я не відмовився від запропонованого нею, але навіть напередодні Раю життя продовжує бути солодким. Її кров обпалювала, протікаючи крізь мої губи й далі вниз горлом, й я знаходив в собі жагу життя. Й біль яку несла її кров була доказом того, що я живий. Й коли стало зрозуміло, що я не буду підійматися далі до Небес, сяючі двері зникли, лишивши мене з відчуттям невимовної туги, лишивши мене наодинці з моєю пані й відчуттям вбивчого голоду. На щастя моя пані була досить ласкава, щоб провести мене скрізь зміни, що зі мною відбуваються; вона звабила мого найкращого друга, перед тим як дістатися до мене, й зачинила його у сусідній кімнаті, мов птах, що робить припаси заздалегідь. Поки я відчував, як моє тіло поступово вмирало, клітинка за клітиночкою, він лежав без свідомості у очікуванні мого голоду.
О, так, голод сотворення. Та невеличка частка крові, яку моя пані дарувала для мого Становлення,зовсім достатньо- треба усього кілька крапель, які мають скорше містичну, ніж харчову цінність. Її явно замало, щоб задовольнити голод новонародженого вампіра. Тому новонародженому дитяті краще молитися, щоб його пан мав у запасі кілька пляшок, а ще краще, кілька тіл, для тієї миті, коли буде треба наїстись, одразу після Становлення. Я був свідком жаху Родичів, які тільки отримали Становлення, яких охопив такий безконтрольний голод, що вони розривали на шматки будь кого хто стояв поруч безумства, що їх охопило. Коли надійде час першої спраги ви зробите все щоб вгамувати її. Ви вб’єте свого улюбленого, свою дитину, своїх батька чи свого духівника, щоб задовольнити цю спрагу, й ви ще будете радіти, роблячи це, допоки буде продовжуватись це шаленство.
От це, моя люба, й є перепоною, скільки б ви не були у стані шаленства, неважливо, що викликало його,- чи страх, чи спрага, чи біль, чи лють,- неважливо, як надовго ви віддаєтеся Звірові всередині вас, ви не можете контролювати те, що ви робите, й ви завжди приходите до тями. Й тоді ви змушені мати справу з наслідками того, що ви накоїли, коли тварина під вашою шкірою контролювала вас. Й перше шаленство ніколи не буває останнім. Дехто думає, що з набуттям досвіду запобігати втрати самоконтролю буде все легше.
Той, хто так думає, буде дуже неправий.
Немає коментарів:
Дописати коментар