Адам Міцкевич "Упир". (уривок з вірша) спроба перекладу.

 

 

 

 

Серце вже стало, груди льодяні
Стиснуті вуста і очі закриті.
Він ще в цім світі, але не для світу!
Хто ця людина?- Померлий.

 Дивись! Дух надії життя ще дарує
Пам'яті зорі ще променем сяють.
 Померлих з  років молодих повертають.
Шукає сред зорь цих кохані обличчя.

Знов груди здійнялись, зоставшись холодними.
І очі й вуста йому стали відкриті.
Знов він в цім світі, але не для світу!
Хто ця людина?- Став він упирем.

Ті, хто жили до цвинтаря ближче,
Знають, що він прокидався щороку.
І в день всіх померлих
Лишає могилу
й крізь люди іде.
 

А коли задзвонить  годину четверту.
Вертається в ніч він знесилений зовсім.
З груддю кривавою , знову роздертою.
Та знов засинає у своїй могилі.