Коротка думка про непопулярність серед нашої інтелігенції "Українського Відродження".

    Замислювавсь над тим, чому творче піднесення Українства у 20-і роки ХХ століття так мало популяризується й цікаве такій невеличкій кількості співгромадян.

 https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B5_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F

  
     Насправді- це величне явище, Явище Світового Рівня, доба Творення Шедеврів. Але шедеври ті були прокляті за часи Радянського Союзу, виживали зусиллями невеличкої кількості ентузіастів на еміграції. За часи Незалежності України, також невелика кількість ентузіастів здобулася того, що Українське відродження не було забуте зовсім.

    Але українцями потужний модернізаційний рух 20-х років ХХ століття, вже у ХХІ столітті не був сприйнятий. Українці (за рідким виключенням) вирішили жити світлою романтикою радянського побуту, або хворобливими мареннями правої (по більшій мірі тоталітарної) ідеології. Україна лишилась бідною країною, з відсталою економікою, зруйнованими етичними засадами, А рецепти видобути заможнє, задоволене життя через встановлення якоїсь там "хорошої" диктатури, схожі на рецепт лікування болів в голові гільйотиною.

    Так сталося, що нема кому підняти" обронений прапор " митців "Українського відродження". Патріоти цього не зроблять, бо ще з часів Перебудови в СРСР знають, що все, що написане в Радянському Союзі (окрім дисидентів) то все- погане. Чомусь 60-ків більшість сьогоднішніх патріотів вважає націоналістами.

    А тим більше, не нащадки тих, хто одразу після "команди зверху", коверкаючи рідні слова, в один день, перейшов говорити на "общепонятном международного общения". Один з друзів згадував, що востаннє така команда прозвучала в 1973 році, після зняття тодішнього князя УРСР Шелеста.

    В один день всі вивіски в місті Херсоні були замінені.

    А тим більше не нащадки тих, хто за рознарядкою комсомолу приїхав до союзної республіки, щоб замістити репресованих на їхніх робочих місцях, часто ті і в’їзжали жити в квартири виселених.

    Усім, усім цим людям це нецікаво...