Ось картина того ж художника, й того ж 1892 року, "Продовольча допомога". Щось фантасмагоричне на ній зображене: "руська тройка під американським прапором". Але ж привезені всякі "заокеанські приколи", які треба люто лаяти, кричати в цей же час, що прокляті американці "труять просту людину", водночас відбиваючись від конкурентів, й намагаючись якнайбільше продовольства запихнути до свого мішка.
Насправді це в мене такий чорний жарт. Насправді воно все виглядало от так: за столом сидять сестри з "Армії Спасіння", й розподіляють продовольство за земськими списками, перед тим дійсно довелось заспокоювати збуджений натовп садовити "за чином" перед конторою. (Саме ця зразкова "чинність" й ріже око на цій світлині.)
Потім буде 1921- 1921 рік. Голод на Волзі й в Україні. Допомога від Американської Допомогової Організації (АРА)...
Ще спогади збереглися: - від комсомольської організації серед студентів розповсюджувались листки з надрукованими продовольчими талонами. Один талон- один обід.
Активісти ЛКСМУ на один талон їли один обід.
Інші студенти, не настільки активні, що стали студентами, як бідняки, чи середняки, або хто мав довідку про пролетарське походження й ніяких більше заслуг- ті ділилися по троє, якщо кому щастило отримати від комсомольців талони: один їв суп, інший- "друге", рис, або картопляне пюре з котлетою. Третьому лишалося пити компот з хлібом. На завтра вони мінялися. (Читайте спогади Докії Гуменної "Дари Евдотеї".)
А ще від АРА привозили зошити, туфлі, сорочки, пальта, Й те що не налазило на тіла комсомольських активістів, могло попасти й до простих радянських студентів. Якщо не підходило за розміром- не біда, американську якість завжди можна було виміняти на "товкучці" на хліб , або пшоно. Допомога припинилась, коли уряд США довідавсь (проклятий госдеп), що в одніх й тих же ж портах вантажиться продовольство від США для голодуючих, й збіжжя на експорт для Європи, забране від тих же голодуючих селян.
Далі... Друга Світова- коли товариш Сталін обісрався із "світовою пожежею" й його союзник Гітлер напав першим... Ну, памятаєте?
Сиділи, врятовані від голодної смерті, солдати в окопах, їли американську тушонку й сміялися з неї, називаючи "другим фронтом". Й кляли боягузів- американців, що ті не хочуть класти свої голови за Сталінсько- Гітлерівські розборки.
Потім ті солдати ходили до кіна на "трофейний" фільм (так називали захоплені в Німеччині, або передані за Ленд-Лізом кінострічки) у костюмі шитому з "трофейного" сукна, у своїх найкращих "трофейних" туфлях. За гроші- тільки кіно.
А потім товариш Брежнєв заявить про те що Ленд-Ліз був жалюгідною подачкою, якою США відмазались від несення тягаря боротьби із світовим фашизмом, й відмовився віддавати борги за військові постачання 1941- 194... не пам’ятаю.
І всі вже пам’ятають "ніжки Буша"- так сміялися українці з кур’ячих гомілок, які США доправляли до України за програмою безкоштовної гуманітарної допомоги, й ніхто не протестував, що місцеві ділки ці ніжки продавали за гроші у магазинах. Сміялися над зарплатнею, що видавали продукцією яку виробляв заклад, замість грошей.
Й ще сміємось, що "кока- кола" настільки шкідлива, що нею можна мити унітази, і ні нащо більше вона не годиться.
Фастфуд шкідливий, й тому американки такі потворні, жирні...
І недалеко, як вчора, від родички почув тривожну звістку, що американці наполягають на відкритті ринку землі, щоби самим скупити багаті українські землі й колонізувати нашу Україну.
Від неї ж чув раніш, що хасиди їздять до Умані, не на поклоніння до свого святого, а на розвідку, бо коли Ізраїль буде знищено, жиди повернуться в Україну й розбудують тут наново "Хазарський Каганат", а українці будуть в них рабами...
Це говорить людина з вищою освітою.
Чому історія нікого нічому не вчить? Невже події будуть вічно повторюватись?
Чому люди, яких я часто зустрічаю, будуть скорше вибирати відповіді на питання життя, фантастичні й складні, замість логічних й простих?
Ви, як завжди, праві. Навіть у своїх вічних запитаннях. На те вони і вічні, що на них немає відповідей.
ВідповістиВидалити