Дорогі брати і сестри, друзі!
Сьогодні я хочу поділитися з вами роздумами над двома віршами з Книги Мормона, які, на мою думку, містять у собі потужну формулу щасливого та благодатного життя. Це слова пророка-царя Веніяма, записані його сином Мосією, у 4-му розділі, вірші 11-12.
Давайте розглянемо їх не просто як древній текст, а як практичну інструкцію від Господа для нас сьогодні.
Вірш 11: Запам’ятати, щоб упокоритися
Пророк починає з дуже важливого слова – "саме тому". Це зв'язка, яка вказує на причину. А причина в тому, що ми вже щось відчули і пережили:
"...ви прийшли до пізнання слави Бога... відчули Його любов, і отримали прощення ваших гріхів, яке викликало таку надзвичайно велику радість у ваших душах..."
Це точка відліку. Це той момент, коли ми відчули солодкість покаяння, мир від прощення та палку радість від усвідомлення, що Христос викупив нас. Ми не говоримо про абстрактну теорію, а про реальний духовний досвід.
І ось, "саме тому", на підставі цього пережитого досвіду, цар Веніям дає нам три завдання:
"Завжди зберігати у пам’яті велич Бога". Пам'ятати, Хто є джерелом усього доброго в нашому житті. Це захищає нас від гордості, від думки, що ми самі все можемо.
Зберігати у пам’яті нашу "власну мізерність". Це не для того, щоб ми почували себе нікчемними, а щоб ми усвідомлювали свою повну залежність від Нього. Без Нього ми – ніщо.
Зберігати у пам’яті Його "великодушність і довготерпіння". Пам'ятати, що Він терпить нас, любить нас і прощає нас, навіть коли ми цього не заслуговуємо.
Результат такого пам'яткування – конкретна дія: "упокорилися аж до глибин покірності". Це не поверхневе "так, я грішник". Це глибинне, щире усвідомлення своєї потреби в Ньому щоразу, щодня. І як виражається це упокорення? У двох речах: "призиваючи ім’я Господа щоденно" (це молитва, особиста зв'язка) та "стоячи непохитно у вірі" (це застосування надії на обітниці, на Другий Прихід, на те, "що має прийти").
Вірш 12: Обітниця для того, хто робить так
А тепер – найкраща частина! Обітниця. Бог ніколи не залишає нас без благословення, якщо ми виконуємо Його умови. Він каже: "Якщо ви робитимете так..." – тобто, якщо ви будете жити в цьому циклі пам'яткування, упокорення, молитви та віри – то що?
Ось чотири дивовижні благословення, які ви отримаєте:
"Ви завжди будете втішатися". Це не тимчасова радість, яка залежить від обставин. Це глибокий, сталий мир і втіха від Святого Духа, навіть серед випробувань.
"Сповнюватися любов’ю Бога". Ви не просто будете знати, що Бог любить вас розумом. Ви будете відчувати цю любов. Ваше серце буде наповнене нею до країв, і вона буде виливатися на оточуючих.
"Завжди будете утримувати прощення ваших гріхів". Це не означає, що ви більше ніколи не будете грішити. Це означає, що ви залишитеся в умовах завіту, де сила Іскуплення постійно діє в вашому житті, очищаючи вас і дозволяючи вам "утримувати" стан прощеності.
"Ви будете рости у пізнанні слави Того, Хто створив вас". Це прогресивне благословення. Ваше пізнання Бога не буде статичним. Воно буде зростати. Ви все глибше і глибше знатимете Його характер, Його волю, Його славу. А це, за словами Самого Спасителя, і є вічне життя (Івана 17:3).
Висновок
Отже, яка формула? Це не список окремих завдань, а єдиний духовний цикл:
Початок: Ми відчуваємо радість прощення.
Наша відповідь: Ми пам'ятаємо про Бога і про себе, що веде до щоденного упокорення, молитви та віри.
Божий результат: Ми отримуємо вічну втіху, перебуваємо в любові, утримуємо прощення і зростаємо в пізнанні.
Це шлях, запропонований нам не для того, щоб обтяжити нас, а щоб ми завжди раювали. Бог бажає, щоб ми жили в радості. І ці вірші чітко показують, як цього досягти.
Я свідкую, що коли ми застосовуємо ці принципи в нашому житті, ми на власному досвіді переконуємося в вірності цих обітниць. Це шлях, який веде до Христа і який тримає нас біля Нього.
Про це я свідкую в ім'я Ісуса Христа, амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар