Співчуття Гуру Паршванатхі.

         Одного разу відлюдник на ім’я Kаматх виконував жертовний ритуал на околицях міста. Його тіло було натерте попелом та обернуте тканиною. Сонце сяяло і було дуже жарко. Відлюдник також запалив жертовні вогні навколо себе. Усе місто було вражене аскетичним дійством, і багато люди прийшли подивитись на нього. Вони, вклонившись Kаматхі з благоговінням, отримували від нього різні благословіння.

      Принц Паршванатх, що проходив поруч в цей час, побачив, що натовп людей кудись рухається. І йому стало цікаво поглянути, що, власне, відбувається. Пішов за ними, й він був вражений силою аскези відлюдника. Але невдовзі, завдяки своєму надзвичайному містичному зору, принц помітив змію, яка горіла у вогнищі. Принц Паршванатх, відчув жаль до відлюдника, який неусвідомлено вдався до насилля, сказав: «О, відлюднику, що Ви робите? Ви розумієте, що тут поруч з нами є змія, яка горить у вогнищі? Ви виконуєте
не гарний ритуал».

     Почувши ці слова, відлюдник розсердився. Він закричав: «О бешкетна дитина, що ти знаєш про  святі ритуали? Ти невіглас!»

     Принц Паршванатх, не звертаючи увагу на відлюдника, наказав своєму слузі витягнути колоду з вогнища й звільнити змію. Усі присутні були здивовані, коли з колоди випала напівобгоріла змія.

    Відлюдник відчув себе присоромленим, його обличчя було блідим. Принц прочитав  над вмираючою змією Намокар мантру*, змія подумки подякувала принцу й в умиротворенні померла. Завдяки набутому душевному спокою від читання Намокар мантри, змія переродилася на Дгаранендру, короля небесних ангелів.

   Люди залишили місце де відбулось дійство, вони думали про негідний ритуал відлюдника. Kаматх, почуваючи себе знеславленим, пішов геть, сповнений гніву і ненависті до принца. Незабаром він помер, він так і не розкаявсь за свою зненависть  до принца. Але оскільки за всі свої  життя Kаматх був відданий правильній аскезі, то у наступному житті він народився ангелом на ім’я Меґгкумар, який керував дощем.

     Принц Паршванатх, врешті став королем міста Варанасі. Але вже за кілька років він зрікся мирського життя і став монахом. Одного разу, коли Паршванатх перебував у медитації, його узрівв ангел Меґгкумар. Гнів його на Паршванатха не знав меж, він зберігався ще з попереднього життя.

     Меґгкумар вирішив помститися колишньому принцу. Він почав створювати багато фізичних негараздів для монаха Паршванатхи, але той був у стані глибокої медитації і не звертав на них уваги. Це розлютило Меґгкумара. Він викликав грім, блискавку і зливу. Вода  затопила все навкруги, піднімаючись все вище і вище.

     В той самий час трон змія- ангела Дгаранендри почав трястися. Він задіяв всю свою небесну силу, щоб побачити, що трапилось. Дгаранендра побачив монаха Паршванатха, якого переслідував Меґгкумар. Не кваплячись, зійшовши на землю у вигляді багатоголового змія, Дгаранендра накрив монаха своїм капюшоном, захищаючи його від жахливої зливи. Він запитав Меґгкумара гнівно: «О жорстока істота, ти хоч розумієш, що коїш? Чому ти набуваєш все більше гріхів, спричинивши страждання  Паршванатхі? Негайно припини цей безлад!» Монах тим часом, був у такій глибокій медитації, що навіть не знав, що коїться навколо.

    Меґгкумар був настільки наляканий Дгаранендрою, що миттю прибрав усю воду. Він також вибачився перед Паршванатхом і зник. Незабаром після цього випадку Паршванатх досягнув усезнання і став двадцять третім тиртханкаром теперішньої ери.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
* Намокар мантра- головна мантра Джайнізму, яка засвідчує пошану до всіх досконалих істот, які перебувають у Всесвіті. Водночас Намокар мантра є обітницею, до особистого самовдосконалення.
**Тиртханкар- істота, яка осягла Істину й досягла Визволення від страждань, що лежать у підставі цього Всесвіту. У всесвітній історії народжувалась незчислена кількість Тиртханкарів, незчислена кількість їх народиться в майбутньому. Деякі з них передали свій досвід звільнення іншим людям, в інших світах й інших епохах. За описом аналогічні буддійським Буддам, хоча й не є ними, й за описами мають інші якості.