Про кожну породу окремо.

 

А тепер невеличка лекція про вампірські сімейні стосунки, перш ніж я познайомлю вас з оточуючими. Згідно з вампірськими легендами, ми походимо від Каїна, сина Адама і Єви. Кажуть, що Бог покарав Каїна за вбивство Авеля, перетворивши його на вампіра; “мітка” якою Бог позначив Каїна, насправді була прокляттям вампіризму. Каїн помітив, що може передавати своє прокляття посередництвом Становлення, й створив собі дітей, щоб полегшити свою самотність. На нещастя, процес на цьому не завершивсь. Кожен з дітей Каїна, створив своїх дітей, й ті теж створили нащадків, і так далі. Каїн усвідомив свою помилку, заборонив подальше створення вампірів й зник.

Звичайно, як тільки кіт пішов з хати, то миші розгулялись. Молодші вампіри послухались саме так, як це можна було передбачити, саме тому я й існую. Звичайно, на кожен крок далі від Каїна- кожне покоління вампірів- трохи слабше, й трохи ближче до смертних. Сам Каїн- першого покоління, його діти- другого, й так по східній згідно родоводу. Тринадцяте коліно- останнє, яке варто тої смоли, в якій його будуть варити в пеклі; я мушу вірити, що чотирнадцяте покоління неплідне, неначе мули, так чи інакше.

Ніколи, ні в кого не питайте його покоління, Бо це вважатиметься страшною грубістю.

Це ще не все,- Ви зможете почути мене в цьому гуркоті? Чому смертні так наполегливо намагаються танцювати під шум такої гучності? У всякому випадку ми не є такими, як Каїн. Небеса врятували нашу Землю від цього! Замість цього, кожен з онуків Каїна- Допотопні патріархи, як ми називаємо цих міфічних істот, гадаючи, що вони були старші за маленький Ноєв потоп- думаємо, що кожен з них мав унікальні містичні дари і прокляття, й усі вампіри походять від одного з цих Родичів, успадковуючи їхні характерні риси. Ми спеціалізувалися, розділилися на різні породи, як гончі пси, чи їздові коні, й ці спеціалізовані родові лінії стали відомі як “клани”. Ми знаємо про тринадцять великих кланів, які різняться як своїми здібностями, так і сферами діяльності. Ці здібності, до речі, ми називаємо “Дисциплінами”. Які в любому випадку можна вважати чародійством. Ви бачили, як я використовував одну з них. Моліться, щоб Ви не побачили чиїхось ще.

О! Так, ще існує Джихад, звичайно. Так. Джихад. Вічна Битва, Велика Гра, це можна назвати й якоюсь іншою поетичною назвою, якою будь хто захоче це позначити. Більшість Родичів скажуть, що Джихад, як і Патріархи, Тільки лиш міф, але багато хто вірить в нього, в глибині своїх холодних мертвих сердець. Як оповідають, на протязі перших же ночей, найстарші дати Каїна почали воювати між собою, посилаючи власних дітей й смертну худобу в якості пішаків проти прихильників своїх ворогів. Звичайно, оскільки ми безсмертні війни ніколи не втихали остаточно, так що гра, що складається з оманливих замахів, ухилянь, контрнападів, продовжується, як кажуть, й до цієї ночі, й більшість її учасників навіть не усвідомлюють своєї ролі в цій боротьбі. Родич проти Родича, клан проти клану, смертний народ проти смертного народу, все це керується невидимими ниточками прихованих лялькарів. Дурне поняття, звичайно. Але ж мені доводилося бачити вночі багато дивних речей, й я час від часу дивуюсь, чи справді якась моя дія була справді моєю... Втім... добре...просто екзистенціалістська дурниця.

Так чи інакше, дозвольте мені представити вам оточуючих. Чи бачите Ви ту жінку у мережаній спідниці і циліндрі? Ні не її а іншу. Її ім’я Джуліан. Вона одна з нас, але не з того ж клана, що й я. Зокрема, вона з клану Тореадор, “клану троянди”, як вони самі себе називають. Мистецтва, прекрасні юнаки, уявлення себе персонажами Кітса, або Шеллі_ це все є щоденними їжею і питвом для клану Тореадор. Втім, як про це свідчить загальновизнана думка. Але я не бажаю дотримуватись загальновизнаного, особливо коли це стосується шляхетних.

Цей джентльмен у темно-сірому костюмі й сорочці без коміра, який намагається непомітно стежити за Джуліан і її стадом? Це Паоло- Тремер. Ці Тремер, чаклуни, досить неприємні й втаємничені. Розсердіть одного з них, й скоро ціла зграя буде поруч, висловлюючи своє незадоволення. Бачите,трохи далі в куті, сидить здоровань в байкерській куртці, який має вигляд задумливий й суворий? Це Девін. Він Бруха, грабіжник, й він зараз полює. Рано чи пізно, його байронічна зовнішність привабить чиюсь жіночу увагу. Він дозволить себе розвеселити й відвести додому, ну а потім... Вам все відомо.

Навіть і не думайте втрутитися, бо я вас сам і вб’ю. Уявіть собі, що Ви дивитесь документальний фільм про дику природу. Саме це тут і відбувається, справді. Виживає найсильніший. Людське стадо втрачає одну чи двоє осіб, решта ж лишається неушкодженою. Це і є рівновагою між хижаком і здобиччю.

Це все в чому полягає сутність Камаріл’ї, у підтриманні рівноваги. В тому, щоб ми були впевнені, що вампіри не будуть у оскаженінні кидатись на своє стадо, а ви не знали, що мисливці ходять серед вас.

Що таке Камаріл’я? Небагато, за думкою деяких вампірів. В теорії, це організація- парасолька для всіх вампірів, що присвячує себе підтриманню ладу й забезпеченню Маскараду. Насправді в Камаріл’ю входять сім з тринадцяти великих кланів й декілька роздрібнених підлабузників. Пара інших кланів іменує себе незалежними, решта з кланів входить до звіроподібної секти Шабаш. В порівнянні з Шабашем, Девін, що стоїть неподалік від нас виглядає, як вчитель молодших класів; вони набагато ближче до того стану, в якому нас, членів Камаріл’ї, хоче бачити Інквізиція.

Не робіть помилки, уявляючи, що ми тут в Камаріл’ї, хороші. Це не так. Ми просто реалізуємо пункти великої угоди, згідно якої, з вами краще співіснувати й співробітничати, ніж намагатись воювати з вами. Ніколи, навіть забудьте про цю дурну думку,- що ми “хороші хлопці”.

Нам просто краще було б використовувати вас живими, аніж мертвими.

Щось не видно доброго продовження для цієї ночі, схоже Девін заволодів всією увагою оточуючих. Давайте заберемося звідси. Ви виглядаєте так, немов Вам потрібен ковток свіжого повітря, а мене від цього місця починає нудити.

Ні я не збираюся вбити вас й випити Вашу кров у тій алеї. Дарування Становлення має відбуватись у комфорті, у розкоші. До того ж мої гулі повинні були б запасти достатньо харчів, щоб задовольнити Вашу першу Спрагу; я є з сорту щедрих Панів.

Будь ласка, не зображуйте, що Ви шоковані. Наївність зовсім не личить Вашій постаті. Я розкидував краплями натяки, на протязі всієї ночі, і Ви старанно підіймали Їх. Не могли ж Ви думати, що я оповім вам все те, що оповів, а потім дам Вам вільно піти? Оу! Більшість людей вирішила б, що Ви божевільна, якщо б Ви повторили комусь історію, яку я Вам щойно оповів, але достатня кількість людей зрозуміла б все неправильно. Вони в це вірять, й вони розповіли б це іншим. Й усе б посипалося, немов будиночок з гральних карт.

Значить, моя люба, я не можу дозволити Вам вийти з цієї історії живою.

 

 

Але Ви, цілком можете вийти з цієї історії мертвою. І Ви знаєте, що я пропоную Вам. Ви достатньо глибоко все усвідомлюєте, й бажаєте цього теж. Якщо б ви цього не хотіли, ви б намагались втекти від мене ще декілька годин тому. Але ж Ви тут.

Отже, Кохана Пані, чи можу я дарувати вам Вічне Життя? Так? Я радий!

Візьміть мене за руку, моя люба. Ви ще не боїтеся?

Вам треба було б.

 

 

Пахощі крові.

    

Ми вже прийшли: “Xero”(Ксеро), от Вам найновіший зразок нічного життя в цьому мегаполісі. От вони — гарячі точки, вони з’являються й зникають. Танцювальні зали  перетворюються на підпільні бари, потім перетворюються на свінг- клуби, потім на бургерні, потім кав’ярнями, дискотеками, й врешті- решт... цим. Подробиці неважливі, завжди є місця, куди молоді люди приходять, щоб показати якими вони є бунтівними, й сидять тут доти, поки не скінчаться відкладені на цей вечір гроші. Вони хочуть відчути смак небезпеки, а ми в цей час бажаємо відчути смак крові. Наші зацікавлення перетинаються тут самим природнім чином, але іронічність ситуації від них прихована.

    Ні, не йдемо, зараз нам доведеться постояти в черзі. Бачите? Викидала на дверях- один з наших. Той, якого ми називаємо “гулем”. Час від часу він п’є кров вампіра й отримує, на заміну, деякі переваги вампірського стану. Але лиш деякі, зауважте,- гулі, за визначенням, все ще смертні. Винагорода від цієї згоди лишається обмеженою; гулі не отримують наших здатностей в повному обсягу, але в якості компенсації, вони залишають за собою змогу народжувати дітей, відчувати сонячне світло на своїй шкірі, як і можливість випадково утопитись.
     Так, можливість створювати гулів- це ще одна можливість Крові. Є багато інших речей, пов’язаних з Кров’ю, про які я Вам ще не розповів, врешті Ви не сплачуєте мої послуги, в якості репетитора. Вам все ще цікаво? Добре, як вам це? Якщо Ви тричі вип’єте кров вампіра, Ви будете безнадійно поневолені ним. В підсумку, це глибоке почуття прихильності називається “зв’язками Крові”, й якщо вампір, що встановив їх, буде підтримувати цей зв’язок надалі, він може існувати вічно. Врешті, не було помічено випадків, щоби хтось був здатний вмерти, аби позбутися нього.
     Чи можете Ви це уявити, до речі? Бути змушеною когось кохати вічно? Знаючи, що кохання, яке Ви почуваєте до нього- настільки сильна, що ви вмрете, чи готові вбити задля нього- є брехнею,  мерзенним чином здійснена омана? Кохати й ненавидіти його одночасно, й ніяким чином не могти нічого зробити з цим?
     Так, звучить так, що я оповідаю про це, спираючись на свій власний досвід, чи не так? Дотепно, як це працює. Йдіть тут обережно; керівництво клубу забуває про те, Що не всі відвідувачі клубу можуть вільно бачити у темряві.

Неправда.

 

Я дуже радий з того, що після цього всього Ви вирішили приєднатись до мене. Як нам пощастило, що в мене знайшлося дещо, що підійшло Вам у моїй спальні для гостей. Ні, це не від попередньої жертви, якщо саме це вас хвилює, просто на протязі десятка десятиліть виникають одні й ті ж самі ситуації, й ви навчаєтесь готуватись до них. Ви ж, насправді не думаєте, що Ви перша жінка, яка прогулюється зі мною, з часів мого Становлення? Ви милі, але не треба це все сприймати надто серйозно, моя люба.

Холодно сьогодні вночі, чи не так? Я бачу, Ви роздивляєтесь на моє дихання,- так пара йде, як й від Вашого. Це ще одна витрата крові, втім, досить корисна, щоб маскувати себе в присутності мисливців за вампірами, та інших неприємних осіб. Ви будете вражені, коли взнаєте, скільки моїх родичів знайшли свою смерть, тільки тому, що забули про дрібну деталь. Диявол приховується в дрібничках, й він щасливий, коли надається можливість накинутись на своїх передбачуваних слуг, рівною мірою, радий кинутись і на тих, хто вважає себе натхненим небесами.

А зараз цей вовк бажає злитися зі стадом, саме так.

Хмм. Мисливці. Це мерзотні, мерзотні люди, яких веде ідея їхньої самопроголошеної місії, й вони горять нею. Більшість з них й на пів кілометри не наближуються до знищення кого-небудь з моїх родичів; що до решти- більшість спричиняє самім собі більше шкоди, ніж користі. Вони відбраковують слабких й дурних зі стану неживих, лишаючи найкращих, найсильніших, найрозумніших вампірів. Більшість мисливців працюють самі на себе, покидьки, які вештаються по нічних садках з дробовиками й дерев’яними кілками. Інші працюють на урядові відділки, впевнені, що ми частина, ворожого заколоту, покликаного згубити Америку.

Імбецили.

Найнебезпечніші з мисливців пов’язані з Католицькою Церквою, й тим що називається Спілкою Леопольда. Не дуріть себе- це Інквізиція у сучасному вигляді. Вони й подібні до них, узнали достатньо правди про Родичів, щоб зробити зовсім неправильні висновки. За думкою звичайного мисливця на вампірів, ми є злими слугами Сатани, посланими на Землю, щоб сіяти хаос й служити нашому Пекельному Господареві. Це, всупереч тому, що можна думати, повна дурня. Я не визнаю за свого хазяїна ані людину, ані вампіра, чи диявола; я не служу нікому, окрім своєї волі. Просто вампіри мають... трохи інші апетити й цілі, які трохи різняться від тих, які ваш середньостатистичний прибічник Інквізиції вважає за нормальні. До того ж я чув, що вони практикують власяниці й самобичування, що теж не можна вважати поведінкою прийнятною у суспільстві.

Існує багато інших напівправд й оман, помилкових уявлень, більша частка яких служить нашим цілям. Бачите церкву напроти? Бачите, я стою на самому перехресті- якраз там, де тінь від хреста падає на тротуар,- й це ніяк на мене не впливає. Як не впливатиме, будь- яке інше розп'яття, чи Зірка Давидова, чи будь який інший релігійний символ. Якщо тільки, той що тримає їх не має власної віри. Такий різновид віри нині дуже рідкий, запевняю Вас. У дев’яти випадках з десяти, Ви можете підійти до священника (якщо звичайно забажаєте), вирвати хрест з його рук, а потім вбити його, поки він буде питати в Бога, що ж воно пішло не так.

Це не означає, що я робив те саме, звичайно.

Більшість іншої дурні, яку вам підсовують у фільмах, такого ж роду. Часник? Не шкідливий. Кілок? Тільки якщо встромити його прямо в серце, й навіть тоді він тільки паралізує Вас. Поточна вода? Я приймаю ванни, й почуваю себе прекрасно. Сонячне світло? Так воно причиняє шкоду, але треба набагато більше одного променя, щоб навернути Вас на попіл. Теж саме з відкритим вогнищем- воно підпалить Вас, але треба набагато більше, ніж секунда, щоб це відбулося.

Я справді кажу “Ви”, наводячи всі ці приклади? Мені дуже прикро. Навіть не знаю, що це на мене найшло.

Щодо того, куди ми зараз ідем, ми йдемо до нічного клубу. Більш точно, ми йдемо до водопою, де збирається стадо, яке навіть не підозрює, що хижаки вже поруч. Ми також зустрінемось з декількома моїми родичами, які належать до декількох родин. Не хвилюйтеся, Ви будете у повній безпеці, допоки ви знаходитесь в моїм товаристві. В мене немає наміру, щоб хтось заподіяв вам шкоди цієї ночі.

 

Повертаючись до крові.

 

Але кров є набагато більшою, ніж їжа, набагато більшою. В ній є сила, така сила, що деякі вампіри називають її “віте”- “Життя”. Кров, понад те, що вона потрібна для виживання, може використовуватись багато для чого ще. Легендарні вампірські швидкість й сила? - Результат належного використання крові. Невразливість до бід смертних? Ще один ковток з того ж колодязя. У мене розряджали пістолет, але це, навіть не уповільнювало мене. Кров дає силу багатьом “магічним” талантам, які приписують вампірам, один ви вже бачили. Я можу зробити приплив крові до моєї шкіри, Щоб здаватися, скажімо так, майже людиною.

Звичайно за це доводиться платити свою ціну. Чим більше я витрачаю крові на салонні фокуси, на вподобі цього, тим більше я спалюю те, що знаходиться в моїм животі. Чим швидше я спустошую свій живіт, тим скорше мені доведеться їсти- й полювати, знову й знову.

Ви б хотіли розв’язати загадку мого теплого ставлення до Вас? Бо я - Ваш борг. Це так освіжає- зустріти молоду особу, яка намагається зазирнути глибше того, що лежить на поверхні, не думаєте? А? Якщо б Вам було в шість разів більше років, ви все єдино були б для мене “Дитиною”. Молодість це поняття відносне.

Так. Я трохи відчуваю голод. Чи не супроводите Ви мене у прогулянці містом? Друга можливість, я лишу вас тут в якості полонянки, але мені не хотілося б так вчиняти. Без сумніву, ви можете замислити втекти, й я можу загубити дещо з антикварних речей, бо ви можете розбити, щось, тікаючи. Але Вас, моя люба, замінити можна. А моє майно- ні. Це так просто.

 

 

Звір.

  Тваринний бік природи вампіра називають Звіром, в чому, як я думаю, є намагання демонізувати її, виділивши окремо. На жаль, просто даючи потягам чудовиська іншу назву, цього недостатньо, щоб оволодіти ними. Врешті решт Звір завжди перемагає. Я кажу, якщо проіснувати вампіром досить довго, тоді власна природа змусить вас робити різні жахливі вчинки. Врешті решт вампір звикає до вчинення цих звірств, й його тягне робити нові й нові, й що було в цьому вампірі людського- вмирає. Коли остання частка людяності у вампірі вмирає- а якщо ви бачили достатньо друзів, коханих й нащадків, які змішуються з прахом віків, людяність  вмирає, будьте впевнені- тоді Звір бере гору, раз і назавжди. Вампір стає твариною. Якщо ви коли-небудь дійдете до цього стану, є шанс, що ви навіть не помітите, коли вас вб’ють, немов скаженого пса.
    Якщо ваша воля міцна, і ви чудово себе контролюєте, ви можете триматися десятиліттями, століттями. Я навіть розмовляв з Родичем, якому було більше двох тисяч років. Але ви ніколи не звільнитеся від страху, що Звір, одного разу восторжествує, й цей страх, це саме те, за допомогою чого Звір намагатиметься довести вас до краю.
     Звичайно,найкращий спосіб боротися зі Звіром, тримати себе у добрій формі, а це означає добре харчуватись. Знову таки, “харчуватись регулярно”, означає, що раніше, чи пізніше, ви почнете вбивати скотину- смертних, прошу пробачення знову,- й чим більше скотини ви вбиваєте, тем легше вам стає вбивати. Таким чином, Звір знову перемагає. Навіть, якщо ви не бажаєте цього, навіть якщо процес зростання звіра почнеться з випадку, рано чи пізно вам буде байдуже при видовищі свіжого мерця, причиною смерті якого ви стали, що лежить біля ваших ніг. Після десятого, сотого, тисячного, будь якого ще покійника він перестане бути особистістю, а стане об’єктом, річчю. Виноскою, у книзі вашої декількасотлітньої  історії. Й в цей момент ви зовсім перестаєте бути людиною.

 

Перший згубний ковток.

 

 В більшості випадків, перший ковток крові отримують в ніч, коли стають вампіром- однім з “Родичів”, як ми самі себе називаємо. Цей процес називається “Становлення”, й складається з двох окремих й досить складних фаз. Перша- проста: вампір, який хоче створити потомство, випиває до останньої краплі кров з своєї бажаної “дитини”. Це не різниться від звичайного годування, за винятком того, що не треба, згодом, непокоїтись за стирання пам’яті чи переховуванні трупа, до того ж можна добре попоїсти. Різниця з’явиться згодом.
    Як тільки остання крапля крові вийшла назовні, вампір- “батько”- в спеціальній термінології “пан”, хоча це вас не стосується-  повертає частину того, що забрав. Пан прокушує собі губу, чи зап'ясток, чи будь що, й дає деякій частині своєї крові пройти крізь губи жертви. Припускаючи, що жертва активно й успішно не опирається процесові- а дехто так робить, повірте мені- й припускаючи, що пан не забарився занадто з наданням свого дарунку, його кров  тече до горлянки жертви, й оживляє її, хоча б і у вигляді вампіра.

 Звучить просто, чи не так? Істина, як і належить бути істині, завжди складніша. Моє власне Становлення виглядало як втілення блискучої романтичної пишноти,  яку моя епоха наклала на наш рід, але я й зараз здригаюсь, коли це згадую. Там були всі атрибути романтики - будуар освітленій свічками, напівпорожні келихи вина, схвильовано здіймаються бліді груди дами- ми немов втекли з балу на сторінки роману. От ми впали на ліжко, охоплена пристрастю, вона занурила свої ікла в мою шию. Між миттю попередньої любовної насолоди й миттю, коли вона стала випивати мою кров,- так це теж дуже приємне для смертних, деякі, навіть стають залежними від цього, я відчував таке задоволення, що готовий був плисти за ним геть звідси. Я чітко пам’ятаю, як  згадав тоді, що мати мала рацію щодо мене,- мене загублять гулящі жінки, я навіть пам’ятаю, як я сміявся з цієї думки, поки моя пані пила моє життя.
    Потім, коли я лежав й дивився, як сяючі двері відчиняються переді мною, коли моя душа робила перші нерішучі кроки у напрямку до Небес, вона спокійно порізала своє  зап’ястя й запустила свій еліксир вічного життя вниз по моєму горлу. Ви можете глузувати з мене, чому я не відмовився від запропонованого нею, але навіть напередодні Раю життя продовжує бути солодким. Її кров обпалювала, протікаючи крізь мої губи й далі вниз горлом, й я знаходив в собі жагу життя. Й біль яку несла її кров була доказом того, що я живий. Й коли стало зрозуміло, що я не буду підійматися далі до Небес,  сяючі двері зникли, лишивши мене з відчуттям невимовної туги, лишивши мене наодинці з моєю пані й відчуттям вбивчого голоду. На щастя моя пані була досить ласкава, щоб провести мене скрізь зміни, що зі мною відбуваються; вона звабила мого найкращого друга, перед тим як дістатися до мене, й  зачинила його у сусідній кімнаті, мов птах, що робить припаси заздалегідь. Поки я відчував, як моє тіло поступово вмирало, клітинка за клітиночкою, він лежав без свідомості у очікуванні мого голоду.
     О, так, голод сотворення. Та невеличка частка крові, яку моя пані дарувала для мого Становлення,зовсім достатньо- треба усього кілька крапель, які мають скорше містичну, ніж харчову цінність. Її явно замало, щоб задовольнити голод новонародженого вампіра. Тому новонародженому дитяті краще молитися, щоб його пан мав у запасі кілька пляшок, а ще краще, кілька тіл, для тієї миті, коли буде треба наїстись, одразу після Становлення. Я був свідком жаху Родичів, які тільки отримали Становлення, яких охопив такий безконтрольний голод, що вони розривали на шматки будь кого хто стояв поруч безумства, що їх охопило. Коли надійде час першої спраги ви зробите все щоб вгамувати її. Ви вб’єте свого улюбленого, свою дитину, своїх батька чи свого духівника, щоб задовольнити цю спрагу, й ви ще будете радіти, роблячи це, допоки буде продовжуватись це шаленство.
     От це, моя люба, й є перепоною, скільки б ви не були у стані шаленства, неважливо, що викликало його,- чи страх, чи спрага, чи біль, чи лють,- неважливо, як надовго ви віддаєтеся Звірові всередині вас, ви не можете контролювати те, що ви робите, й ви завжди приходите до тями. Й тоді ви змушені мати справу з наслідками того, що ви накоїли, коли тварина під вашою шкірою контролювала вас. Й перше шаленство ніколи не буває останнім. Дехто думає, що з набуттям досвіду запобігати втрати самоконтролю буде все легше.
Той, хто так думає, буде дуже неправий.

 

Мої проблеми з питтям.

 

 Справа в тім, що пиття крові не тільки робить моє існування вічним, але й надає відчуття , які не можна порівняти ні з чим в цьому світі. На що це схоже? Моя люба, ніякими словами, я не зможу Вам розповісти це. Уявіть собі смак найкращого шампанського, додайте до нього відчуття найчуттєвішого кохання, найпристрастнішого любовного зв’язку, який Вам довелося пережити. Додайте ще відчуття опійного наркомана, який робить першу затяжку, й тоді Ви отримаєте трохи уявлення, блідого уявлення, того,- як це пити кров худоби- ой, перепрошую, кров живих людських істот. Сучасні наркомани будуть брехати, красти, шахраювати й убивати, задля маленького квиточка до Раю. Мій наркотик краще, до того ж він робить мене безсмертним. Можете уявити, на які вчинки я здатен, щоб вгамувати свій голод?Не затруднюйте себе здогадками: істина гірша, ніж Ви можете собі уявити. Але я ж вважаюсь джентльменом серед серед своєї породи. Тепер, уявіть собі, якщо забажаєте, декого з моїх родичів, не настільки обхідливих, ніж я.

Вони можуть, і здійснюють такі вчинки, які навіть я не хочу обговорювати.

Й Ви тут, переді мною, бідна маленька смертна, пізнаєте, наскільки насправді крихке Ваше існування.

Ви вже почали боятися?

А треба було б!

 

Початок.

  Вважаю, що ми повинні почати нашу справу з самих основ. Я дійсно є вампіром, приведеним до цього стану існування у 1796 році від народження Господа нашого, жінкою, яку мені представили, цитую; “ володаркою ночі”. Цей пан, що познайомив нас, як я пізніше взнав, один з її слуг, мав своєрідне почуття гумору.
     Але я відволікся. Так, я дійсно п’ю людську кров. Але без харчування нею, я зів’яну, з кров’ю ж я буду жити вічно. Так вічно. Якщо нас не знищити, а знищити одного з Проклятих, завдання для звичайної людини непросте- можу Вас запевнити, ми- вампіри, саме такі невмирущі, як про це оповідають ваші легенди. Тільки Сонце й почуття які воно викликає, лишаться назавжди чужими для нас; ми Родичі можемо пити кров ночами, нескінчені віки, й залишатимемося  незмінними, аж доки все що нам знайоме не розсиплеться на порох, й сцена буття не постане знову, й та знову  розсиплеться на порох, як надійде ЇЇ час, й так знову і знову...
     Оо! Я знову відхилився від теми. Кров, так, кров. Я можу вживати кров тварин- більшість з нас може, за винятком нашої справжньої старшини. Але подібна дієта дуже неприємна. Неприємна на смак. Ні, ми всі хочемо харчуватись найкращими стравами, бо інакше будеш ходити з тупим болем у животі, який ніколи не припиняється.  Й чим сильніший голод, тим більше стає все гірше, мушу додати, чим довше вампір лишається без їжі, тим більше він демонструє прикру нестачу самоконтролю.
     Є й інші особливості мого фізіологічного стану. Моє серце не б’ється: тільки зусилля моєї волі змусить кров текти скрізь моє тіло.  Мої внутрішні органи, за всіма ознаками, давно атрофовані у рудиментарне лушпиння, але це ніколи не здивує патологоанатома, бо якщо мене справді вб’ють, я одразу розсиплюсь на порох.  Однак, прямо зараз мене не хвилюють такі дрібниці, як то,  підтримання дихання, перепади температури  та інше. Моя шкіра буде холодною, аж доки я не докладу зусиль зігріти її. Але така дія буде вимагати зусиль й витрат дорогоцінної крові. Звичайна їжа гидотна мені, й не затримається у тому, що лишилося від мого шлунку, більш як на декілька секунд. Навіть, перед лицем вічності, яка лежить переді мною, моя люба, я намагаюсь витратити час на кращі речі ніж повзати по туалету, вивергаючи з себе порох й шматки м’яса до унітазу.
     Кажучи мовою неспеціаліста, я більше не людина. Незважаючи на всі мої потреби, я є всього лиш ходячим мерцем, що ссе кров, якого не можливо відрізнити від інших трупів у морзі, якщо я не буду рухатись. Такі тонкощі, як підтримування тепла тіла, й те що я не забуваю моргати, я приберіг для Вашої компанії, моя люба.
    Скажу Вам, “Дякую, люба”. Бути задля вас бадьорим й рум’яним коштує мені набагато дорожче, ніж Ви думаєте.
    Ах! Тепер повернемось до пиття крові, до визначальної дії мого існування. Так, я боюся, що це необхідно, хоча цілком при цьому можна лишати жертву живою. Все що для цього треба, лише трохи самоконтролю й невеличке зусилля волі щоб доторкнутись і закрити рану- і не завжди ми п’ємо кров із шиї. Можете викреслити ще одне кліше із свого переліку. Проблеми щоб залишити жертву живою, все ж  існують, якщо вона має певний ... захист- вона все запам’ятає. Такі порушення Маскараду не розглядаються прихильно владою вампірів. Тому більше сенсу в тому, щоб жертву просто вбити.

 

Мої проблеми з питтям.

 

    

Справа в тім, що пиття крові не тільки робить моє існування вічним, але й надає відчуття , які не можна порівняти ні з чим в цьому світі. На що це схоже? Моя люба, ніякими словами, я не зможу Вам розповісти  це. Уявіть собі смак найкращого шампанського, додайте до нього відчуття найчуттєвішого кохання, найпристрастнішого любовного зв’язку, який Вам довелося пережити. Додайте ще відчуття опійного наркомана, який робить першу затяжку, й тоді Ви отримаєте трохи уявлення, блідого уявлення, того,- як це пити кров худоби-  ой, перепрошую, кров живих людських істот. Сучасні наркомани будуть брехати, красти, шахраювати й убивати, задля маленького квиточка до Раю. Мій наркотик краще, до того ж він робить мене безсмертним. Можете уявити, на які вчинки я здатен, щоб вгамувати свій голод?Не затруднюйте себе здогадками: істина гірша, ніж Ви можете собі уявити. Але я ж вважаюсь джентльменом серед серед своєї породи. Тепер, уявіть собі, якщо забажаєте, декого з моїх родичів, не настільки обхідливих, ніж я.

     Вони можуть, і здійснюють такі вчинки, які навіть я не хочу обговорювати.

    Й Ви тут, переді мною, бідна маленька смертна, пізнаєте,  наскільки насправді крихке Ваше існування.

    Ви вже почали боятися?

    А треба було б!

Хто я є?

   

 

    До того, як ми підемо далі, дозвольте сказати Вам, про те, що Вам зараз надається безпрецедентна можливість. Мій рід не оповідає Вашому роду про себе нічого, ні зараз, ані будь-коли. Ми витратили п’ять століть, щоб сплести для нашої сцени завісу,  яку ми називаємо Маскарадом, щоб приховати реальну виставу від вас, але врешті все підводиться до простого факту: ми вампіри не бажаємо,щоб ви смертні знали що ми тут є.  З тої ж причини, з якої вовк не хоче, щоб вівці знали, що він поруч. Це робить нашу справу набагато легшою. От наприклад, ми насправді маємо гострі ікла з якими ми зображені в дешевих романах й фільмах, але ви смертні, не побачите їх, аж поки ми самі не вирішимо вам їх показати. Ось так.

      Щось Ви зблідли, моя люба. Так не піде, якщо ми зібралися сидіти допізна. Дозвольте мені одному блідніти за нас обох. Наразі я повинен наголосити; я дуже розчарований тим, що Ви так  приголомшені з тої думки, що я є вампіром.
Перечекайте мить й спробуйте зібратися духом, якщо зможете. Правду кажучи, я боюся, що це  найменш шокуюча новина, що чекає на вас цієї ночі. Будь ласка, не витрачайте даремно часу на раціональні, наукові пояснення баченого, бо таких не існує. Я  просто є тим, хто я є. Тим, яких багато серед вас, за деякими даними, занадто багато.
     Прокляття, чи Ви насправді настільки дурні? Сядьте! Я кажу, сядьте! Тепер дивіться. Тихіше, припиніть кричати. Ніхто не з'явиться, щоб рятувати вас, і ніхто не викличе поліцію, не в цьому домі. Ввічливі сусіди, це благословіння для таких як я. Це чудова вікторіанська риса для сусідів, постійно ігнорувати те,  що не знаходиться безпосередньо біля них.
     Отже, нарешті Ви отримали свої докази. Зараз ви вірите мені?  Так, саме кров знаходиться у цьому графині, яку подали охолодженою, звичайно так вона втрачає  значну частину смаку. Ви, звичайно можете спробувати її, але, я б не рекомендував вам цього, ні. Ви не в тому стані, щоб справді оцінити такі речі, принаймні, зараз Ви не в тому стані. Не намагайтесь передбачити мої подальші наміри, моя люба, якщо б я хотів діяти згідно Вашим улюбленим кліше, Ви були б мертвою, вже зараз. Я є хижаком, перед усім, а Ви й весь ваш рід є моєю здобиччю. 

Пролог: Збір звірів.

 

  Бела Лугоші* мертвий, втім як і я. Але те, що лишилося від Бели гниє десь у сосновій труні, тоді як я маю можливість сидіти навпроти Вас на цьому балконі, насолоджуватись напоєм й дивитись на Вас.  Виправте мене, якщо я є занадто самовпевненим. Але я підозрюю, що я маю кращий результат у моїй угоді із життям, ніж Бела.
     Можу сказати, дивлячись на Вас, що ви не можете збагнути. Звичайно, що ні- бо зараз цинічні, раціоналістичні часи, й Ви не повірите в те, що я мертвий, тільки тому, що я сказав про це. Століттям раніше все було інакше, так, авжеж, все було зовсім інакше, коли я в останнє з кимось говорив про це, але зараз- вік фактів. Й ці факти такі, що мерці не рухаються, не ходять, не говорять. Мені жахливо шкода з цього, але в мене  є сюрприз для Вас, моя люба,  мрець, що перед вами, все це робить.
     Отже сядьте. Будь ласка, я наполягаю, щоб ви сіли як найзручніше. Налийте собі щось випити? Бажано з тієї пляшки, що зліва. Ця штука, що стоїть справа, має надто специфічний смак. Це буде довгий вечір, я Вам стане в нагоді випити склянку- другу чогось міцного, я підозрюю. Врешті решт, в наступні декілька годин, я збираюсь довести до Вас, з самими болісними подробицями, чому все, що ви знали раніш про Життя і Смерть- неправильне. Іншими словами, ви в блаженному невігластві не знаєте, ані як влаштований світ, ані як він працює, й я зараз відкрию Вам на нього очі.
     Але, боюся, моя люба, що Вам не сподобається те, що Ви побачите.


*Бела Ференц Деже Блашко , більш відомий як Бела Лугоші ; (20 жовтня 1882, Лугош — 16 серпня 1956, Лос-Анджелес) — американський актор угорського походження. Найбільш відомий виконанням ролі графа Дракули в однойменній бродвейській постановці 1927 року і фільмі, що послідував за нею. (дані з Вікіпедії)

Адам Міцкевич "Упир". (уривок з вірша) спроба перекладу.

 

 

 

 

Серце вже стало, груди льодяні
Стиснуті вуста і очі закриті.
Він ще в цім світі, але не для світу!
Хто ця людина?- Померлий.

 Дивись! Дух надії життя ще дарує
Пам'яті зорі ще променем сяють.
 Померлих з  років молодих повертають.
Шукає сред зорь цих кохані обличчя.

Знов груди здійнялись, зоставшись холодними.
І очі й вуста йому стали відкриті.
Знов він в цім світі, але не для світу!
Хто ця людина?- Став він упирем.

Ті, хто жили до цвинтаря ближче,
Знають, що він прокидався щороку.
І в день всіх померлих
Лишає могилу
й крізь люди іде.
 

А коли задзвонить  годину четверту.
Вертається в ніч він знесилений зовсім.
З груддю кривавою , знову роздертою.
Та знов засинає у своїй могилі. 

Adam Mickiewicz "Upiór" (fragment)

 

 

 

 

Serce ustało, pierś już lodowata,

Ścięły się usta i oczy zawarły;

Na świecie jeszcze, lecz już nie dla świata!

Cóż to za człowiek? - Umarły.

 

Patrz, duch nadziei życie mu nadaje,

Gwiazda pamięci promyków użycza,

Umarły wraca na młodości kraje

Szukać lubego oblicza.

 

Pierś znowu tchnęła, lecz pierś lodowata,

Usta i oczy stanęły otworem,

Na świecie znowu, ale nie dla świata;

Czymże ten człowiek? - Upiorem.

 

Ci, którzy bliżej cmentarza mieszkali,

Wiedzą, iż upiór ten co rok się budzi,

Na dzień zaduszny mogiłę odwali

I dąży pomiędzy ludzi.

 

Aż gdy zadzwonią na niedzielę czwartą,

Wraca się nocą opadły na sile,

Z piersią skrwawioną, jakby dziś rozdartą,

Usypia znowu w mogile.