Георгій Геміст Пліфон.

З оповідань знайомої лисиці.

 Портрет Пліфона скопійований з церковної фрески у Флоренції.

     Влітку 1452 року в деспотії Морея, місті Містра помер архієпископГеорг Геміст Пліфон. Після себе він лишив заповіт, у якому нічого особливого не було,навіть прохання опублікувати після його смерті рукопис, який до заповіту додавався.

Все було буденно, дійшла справа і до рукописа, який треба було видати; у присутності свідків розгорнули папір, а там таке...:

“ Богослов'я за Зороастром і Платоном, в якому Стародавні Боги, знову пізнані за допомогою філософії, названі успадкованими від еллінських Богів іменами...”

Це був здоровезний трактат, в якому було багато чого й опис старовинного еллінського релігійного культу, й звернення до стародавніх Богів... Там був опис й нового державного устрою, який проповідувавсь ще стародавніми еллінами, й роздуми про те, як вести господарство в Стародавньому Полісі (Місті- Громаді). Як досліджувати реальність, що заважало Стародавнім бути переконливими перед наступаючим християнським варварством.

Духовник покійного завмер, прочитавши перші сторінки твору. Він передав цю книгу деспоту Морії Дмитру Палеологу, з наданням рекомендацій- знищити трактат, приховавши від людей відступництво архієпископа.

Усі пункти заповіту, чин поховання, розподіл майна та інше були виконані.

Виконане усе, окрім одного, твір не був оприлюднений, а переданий правителю.

Дружина Дмитра Палеолога. Зняла копію з частини твору, й переконала обраного вже патріархом Православної Церкви такого собі Схоларія, що твір містить справжнє знання про Божеські Тайни. Тому то Схоларій повідомивши про спалення “Законів у викладенні Георга Пліфона”, видав твір таємно, у декількох усього екземплярах.

Через рік, у Флоренції, невідома черниця передала рукопис “Законів” молодому священику Марсіліо Фічіно, розповівши обставини смерті й похорон його Учителя з стародавньої філософії Георга Пліфона.

Того ж року, дуже багата жінка, що взялася невідомо звідки, яка втім видавала себе за знайому самого Імператора й розказувала про благословіння від самого Папи й плітки про таємниці дворів.

Після знайомства з колишнім піратом, а нині поважним банкіром Козімо Медічі, ця багата куртизанка надала йому й гріховних утіх, й заразом якимось чином зачарувала його філософією Платона й зробила одержимим ключами до справжньої могутності, які зберігаються у вченні Гермеса Тричівеликого.

Так був покладений початок Високому Відродженню, філософія перестала обслуговувати панівну релігію, а цивілізіція набула напрямку, яким рухається й досі.

Так ні в кого не вдалось дізнатись, ні тоді, ні пізніше, чи була дружина деспота Дмитра людиною?

Через 10 років Труна Георга Пліфона була перевезена до Італії, й розміщена високо на стіні церкви міста Ріміні, щоб запобігти осквернення праху. Там вона знаходиться й понині.