Люди крізь моє життя проходили плямами. Як випадкові перехожі на вулиці, на когось більше звертав уваги на когось -менше, В когось закохувавсь на деякий час, але не мав в собі відваги підійти й познайомитись. Й ці дівчата зникли десь в невизначеності. Інколи згадую своє інститутське старе кохання- тепер знаю, що було справжнє. Але й воно десь у тумані й знаю, що щось вдіяти тепер неможливо.
Говорив з старшими людьми, й міркував, як це воно буде, коли втратиш батьків. А от так. Немає вже обох. Я якщо Тобі,шановний друже, довелось це пережити; то значить Ти- везунчик, якому не довелося загинути молодим.
Жалкуєш за першим шлюбом, але й обличчя першої дружини ледь пам’ятаєш... Та й на Тебе, після похорон, будуть сумувати лиш недовго, а потім й сам відійдеш у сферу міфів, недостовірних згадок.
Й не тіш себе, що дитина Твоя буде Твоїм продовженням. Скорше над усе, це буде зовсім інша людина, з іншими зацікавленнями й вдачею. Й не треба пробувати це змінити, бо посіяна ворожнеча буде продовжуватись роками. Й самому можна захлинутись від навзаємної брехні.
Дружина? До речі, а де вона тримала заначені гроші від Тебе, мій друже. А Ти де тримав свою заначку від неї?
Непагано мені було з іншими жінками, поза шлюбом, здорово. А от власну дружину й не розпитаєш, як їй було з іншим? Більшість людей собі правди не дозволять. А як дозволять, то назавжди злякаються.
Не можна лякатись одинацтва- Кожен вже одинокий, й перед собою й перед іншими людьми. Й перед космічною безоднею, що поглине кожного неодмінно й досить швидко.
Хтось малює з первісного Жаху- Бога, й робить вигляду, що на все йому віднині відомо. Хтось ні...
Тому учусь цінувати своє Буття, й людей, що проходять плямами:
"Зустрічі з вами були прекрасні, але все вмирає й зникає, на жаль."
Картинку до цього есея, хай одержувач підбере сам.
Да, я не ошиблась. Это был именно Ваш портрет. Первое впечатление никогда не обманывает.
ВідповістиВидалити