В конце- концов получилось: дело, казавшееся давно заброшенным, воскресло. Оказывается это может быть кому то интересно. Продолжаем наши беседы: (видео по ссылке)
https://www.youtube.com/watch?v=hiDWs9inTJ0
середа, 12 грудня 2018 р.
середа, 7 листопада 2018 р.
Об’ява: Дискусійний клуб "Ілюзіон" відновлює свою роботу.
Шановні друзі!
Дозвольте запросити Вас на чергове засідання дискусійного клубу "Ілюзіон", яке відбудеться 15 листопада 2018 року у четвер, о 14.30. на 4-му поверсі Херсонської обласної бібліотеки.
Пропоную вашій увазі цикл бесід; " Поговоримо сумно про смішне..."
Темою першої бесіди буде проблема смерті- "Смерть". (Моя смерть, просто смерть, як вона є... "А може минеться...", "Всі там будемо! й т.ін.)
Ведучий є прибічником екзистенціалістського освітлення проблеми, в кого буде альтернативна точнуа зору- заздалегідь вітаю.
Далі пропоную такі теми для обговореннь: "Одинокість", "Свобода", "Бунтівництво", "Ерос"... ну, Ви зрозуміли!
Дозвольте запросити Вас на чергове засідання дискусійного клубу "Ілюзіон", яке відбудеться 15 листопада 2018 року у четвер, о 14.30. на 4-му поверсі Херсонської обласної бібліотеки.
Пропоную вашій увазі цикл бесід; " Поговоримо сумно про смішне..."
Темою першої бесіди буде проблема смерті- "Смерть". (Моя смерть, просто смерть, як вона є... "А може минеться...", "Всі там будемо! й т.ін.)
Ведучий є прибічником екзистенціалістського освітлення проблеми, в кого буде альтернативна точнуа зору- заздалегідь вітаю.
Далі пропоную такі теми для обговореннь: "Одинокість", "Свобода", "Бунтівництво", "Ерос"... ну, Ви зрозуміли!
середа, 5 вересня 2018 р.
вівторок, 4 вересня 2018 р.
вівторок, 21 серпня 2018 р.
Ранком.
З ранкового туману
Стають нічні пригоди і страхи.
Дорога в вічність розчинилась у тумані.
Немає вороття...
Стають нічні пригоди і страхи.
Дорога в вічність розчинилась у тумані.
Немає вороття...
вівторок, 31 липня 2018 р.
Первая проповедь Ницшевского Заратустры звучит как девиз трансгуманизма.
И Заратустра
говорил так к народу:
Я учу вас
о сверхчеловеке. Человек есть нечто,
что до́лжно превзойти. Что сделали вы,
чтобы превзойти его?
Все существа
до сих пор создавали что-нибудь выше
себя; а вы хотите быть отливом этой
великой волны и скорее вернуться к
состоянию зверя, чем превзойти человека?
Что такое
обезьяна в отношении человека? Посмешище
или мучительный позор. И тем же самым
должен быть человек для сверхчеловека:
посмешищем или мучительным позором.
Вы совершили
путь от червя к человеку, но многое в
вас ещё осталось от червя. Некогда были
вы обезьяной, и даже теперь ещё человек
больше обезьяны, чем иная из обезьян.
Даже мудрейший
среди вас есть только разлад и помесь
растения и призрака. Но разве я велю вам
стать призраком или растением?
Смотрите, я
учу вас о сверхчеловеке!
Сверхчеловек
— смысл земли. Пусть же ваша воля говорит:
да будет сверхчеловек смыслом
земли!
Я заклинаю
вас, братья мои, оставайтесь верны
земле и не верьте тем, кто говорит
вам о надземных надеждах! Они отравители,
всё равно, знают ли они это или нет.
Они презирают
жизнь, эти умирающие и сами себя
отравившие, от которых устала земля:
пусть же исчезнут они!
Пока
Заратустра так говорил, кто-то крикнул
из толпы: «Мы слышали уже довольно о
канатном плясуне; пусть нам покажут
его!» И весь народ начал смеяться над
Заратустрой. А канатный плясун, подумав,
что эти слова относятся к нему, принялся
за своё дело.
Человек есть
нечто, что должно быть преодолено.
Что такое Дхарма? (Отрывок из Сатпрема)
...Так называемый
индуизм -- это выдумка Запада; индусы
говорят только о "вечном законе",
санатана Дхарма, который они не считают
своей монополией, но который существует
и для мусульман, негров, христиан и даже
для анабаптистов.
То, что
кажется человеку Запада самой важной
частью религии — а именно структура,
которая отличает ее от всех других
религий и устанавливает, что человек
не является католиком или протестантом,
если он не считает себя тем или другим
и не соглашается с
такими-то и
такими-то параграфами веры, -- является
для индуса самым несущественным аспектом,
ибо он инстинктивно стремится отбросить
все внешние различия с тем, чтобы вновь
обнаружить всех там, где все сходится
в одной центральной точке.
Такая
непредубежденность не есть "терпимость",
которая является обратной стороной
нетерпимости; это положительное понимание
и того, что каждое человеческое существо
имеет внутреннюю потребность, которую
можно назвать Богом или любым другим
именем, и того, что он испытывает
потребность любить то, что он понимает
как Бога на своем уровне и на своей
стадии внутреннего развития, и того,
что путь Ивана -- не путь Петра.
То, что
каждый должен любить, например, распятого
бога, кажется неестественным среднему
индусу, который почтительно склонится
перед Христом (с тем же благоговением,
для него естественным, которое он
чувствует, поклоняясь своему образу
Бога), но
увидит лицо
Бога и в улыбке Кришны, и в ужасной Кали,
и в нежности Сарасвати, и в тысячах и
тысячах других богов, которые пляшут,
разноцветные и усатые, веселые и ужасные,
озаренные и сострадательные, на затейливо
изрезанных башнях индийских храмов.
Бог, который
не умеет улыбаться, не смог бы создать
такой забавной вселенной, -- говорил Шри
Ауробиндо. Все -- это его лицо, все -- его
игра, ужасная или прекрасная, такая же
причудливая, как и сам наш мир. Ибо страна
эта, Индия, так изобилующая богами,
является в то же время страной монолитной
веры в Единство:
"Единый,
господствует он над всеми лонами и
сущностями [natures], сам являясь лоном
всего"
(Шветашватара
Упанишада, V.5).
P.S.-Что такое
Дхарма?
- Один из
цветков в гирлянде Лалиты.
понеділок, 16 липня 2018 р.
середа, 11 липня 2018 р.
понеділок, 9 липня 2018 р.
Чем занимался в последние дни?
Играл в “Sacred 2”.
Днями напролёт, с увлечением, и с прямо- таки религиозной преданностью.
Играл за персонаж “Воин Тени”.

По сюжету игры; воин этот давно погиб, но недавно, вот, его воскресили зловещие маги- инквизиторы. Он хорош в бою на мечах, но так же может вызывать всякую давно умершую нечисть.
Интересно, короче.
Гонял я его с вечера до глубокой ночи, переходящей в утро, ежедневно (пардон, еженощно).
Последствия: В одну из прекрасных ночей, изнурив себя игрой, валюсь без сил спать. Во сне продолжаю играть: сокрушаю врагов, упражняюсь во всяких воинских искусствах...
Подслушиваю: инквизиторы- тёмные эльфы ( те самые, которые воскресили умершего воина), мною недовольны...
И что то так, переговариваются тихоноко между собой; что мол, вот тот самый, да да, вы не ошиблись именно вот тот... ( и пальцем ещё показывают), не выполняет своего предназначения, магическую энергию, потраченную на его воскрешение зря потратили. Надо отключить его от источника магической энергии, и отправить, нафиг, обратно, в мир мёртвых...
Я прихожу в совершеннейший ужас, немедленно просыпаюсь...
Жо сих пор продолжаю испытывать ужас, оттого что перестал выполнять своё предназначение (эльфы и сны здесь не при чём)...
Сажусь, пишу, возвращаюсь к ведению блога.
Может попустит?
Днями напролёт, с увлечением, и с прямо- таки религиозной преданностью.
Играл за персонаж “Воин Тени”.

По сюжету игры; воин этот давно погиб, но недавно, вот, его воскресили зловещие маги- инквизиторы. Он хорош в бою на мечах, но так же может вызывать всякую давно умершую нечисть.
Интересно, короче.
Гонял я его с вечера до глубокой ночи, переходящей в утро, ежедневно (пардон, еженощно).
Последствия: В одну из прекрасных ночей, изнурив себя игрой, валюсь без сил спать. Во сне продолжаю играть: сокрушаю врагов, упражняюсь во всяких воинских искусствах...
Подслушиваю: инквизиторы- тёмные эльфы ( те самые, которые воскресили умершего воина), мною недовольны...
И что то так, переговариваются тихоноко между собой; что мол, вот тот самый, да да, вы не ошиблись именно вот тот... ( и пальцем ещё показывают), не выполняет своего предназначения, магическую энергию, потраченную на его воскрешение зря потратили. Надо отключить его от источника магической энергии, и отправить, нафиг, обратно, в мир мёртвых...
Я прихожу в совершеннейший ужас, немедленно просыпаюсь...
Жо сих пор продолжаю испытывать ужас, оттого что перестал выполнять своё предназначение (эльфы и сны здесь не при чём)...
Сажусь, пишу, возвращаюсь к ведению блога.
Может попустит?
четвер, 14 червня 2018 р.
Мировоззрение романтизма. (Отрывок).
Одно из первых заседаний философского кружка. За беседой об экзистенциализме, естественно следует беседа о романтизме, как предтече экзистенциализма.
вівторок, 12 червня 2018 р.
четвер, 17 травня 2018 р.
Последнее заседание философского кружка им В.И. Чапаева.
https://www.youtube.com/watch?v=QqUO89MHQsc
Собрались В.И. Чапаев, Петька и Фурманов на философском кружке;
Чапаев говорит: "Дааа!"
Петька отвечает ему: "Даа!"
Фурманов, посидел молча, немного, и добавил: "Да уж так Дааа!!!"
Больше Петька с Чапаевым не брали Фурманова для беседы, поскольку тот, по их мнению, слишком много пиздел (пардон, был слишком многословен) в прошлый раз.
Собрались В.И. Чапаев, Петька и Фурманов на философском кружке;
Чапаев говорит: "Дааа!"
Петька отвечает ему: "Даа!"
Фурманов, посидел молча, немного, и добавил: "Да уж так Дааа!!!"
Больше Петька с Чапаевым не брали Фурманова для беседы, поскольку тот, по их мнению, слишком много пиздел (пардон, был слишком многословен) в прошлый раз.
неділя, 29 квітня 2018 р.
Скользкие дорожки философии.
Здравствуйте,
друзья!
На
протяжении всей своей истории, человеческий
дух рвался к своим высотам и ставил под
сомнение любые авторитеты.
Человек
научился летать, как и мечтал многие
тысячелетия, но увы без божественной
помощи ,и конструкции, надеваемые на
руки созданные из говна и палок, увы
тоже не подошли.
Всё
разрешилось в конце-концов намного
проще- купил билет на полученные
отпускные... и полетел.
На
протяжении всей истории любые порывы
свободолюбцев были всего лишь
человеческими, просто человеческимию.
Любая повторю, любая идея могла стать
как источником развития, так и источником
тирании и несправедливости, всё зависело
не от идеи а от человека- адепта этой
идеи. Носитель самого распрекрасного
учения и традиции легко оказывается
психопатом и садистом. И мы получаем на
выходе несколько иной результат, чем
тот который ожидали. В этом, видимо и
есть ключ к решению нашей проблемы, да
и к всем остальным проблемам человечества.
Оказалось-
гораздо легче заниматься не своим
собственным освобождением, но отдать
ответственность за свою жизнь какому-
нибудь другому человеку, которого я
считаю эталоном совершенства- вождю,
давно умершему месии, какому-то хрену,
называемом другими людьми пророком...
Почему?
Почему? Почему?
Почему
человеческое сообщество самоорганизуется
как обезьяння стая, а не как иначе? В
моём вопросе, видимо находим готовый
ответ!
Неумение
смотреть на мир рождает мифы и самообманы.
Ваш
мир становится мифом. Не миром искажённым
иллюзией, а мифом- выдумкой и фантомом
от начала до конца.
Неумение
отвечать за свои поступки делает разум
инфантильным. Ваш мистицизм скорее
можно назвать мечтательностью, друзья!
В
мифе жить прекрасно и комфортно, да
только в мифах живут кретины с задержкой
развития, Похоже, что эра дураков никуда
не девалась, не заканчивается, а эра
разума и не начиналась, впрочем.
Эпоха
просвещения, хоть и приводила к бездушному
механицизму, капитализму. Изму, со всеми
его пороками. Но великие тирании и
массовые убийства были произведены
романтиками и рождены стремлением к
свободе. Тоталитаризм и массовые убийства
были рождены из стремления к свободе!
Парадокс?
Отнюдь.
Всё дело в самом человеке. Не идеализируя
ни одного исторического явления отметим,
что эпоха Просвещения обладала неполным
знанием и по большей части была в плену
иудео- христианской мифологии. Не в
силах избавиться от старого мифа,
просвещение рождало новый миф, как это
было в эпоху лицемерного Викторианства.
Знание никогда не бывает полным,.. Круг
замкнулся на вопросе изачально русском:
“Так что же нам делать?
Ответ
прост- заниаться собой, самообразованием,
выработать в себе критическое мышление
(это, кстати не умение кртиковать всё
вокруг, это способ мышления такой),
принять немного ЛСД , потом принять
Буддизм... И всё у вас будет хорошо.
Вы
мне верите?
Нет?
Праавильно,
бля!
неділя, 15 квітня 2018 р.
Немає якого хєра робити- роздивляюсь на гугл-мапи.
Нема чим зайнятись...
Пішов на базар- риби не купив, половину павільйонів зачинено- співвітчизники сьогодні масово сповідують культ смерті й предків.
Повернувсь додому, Ввімкнув комп’ютера...
Почав роздивлятись на мапи авіаційного руху, мапи генеруються автоматично, щохвилини, й зображують стан неба на зараз у повітрі над планетою Земля. Один літачок на мапі- один реальний літак, що пролітає в небі в цій місцині в цей час.
Летять люди своїми справами, літають гроші, товари, хтось їде на заробітки, щоб десь продати свою працю й вміння, Хтось летить, щоб весело лишити свої гроші в місці, яке припало йому до серця.
Хто багатший- той летить літаком...
До міста, яке цікаве багатьом, летить багато людей, багатьма літаками.
От таке твориться над Європою:
Контурів Німеччини, Великої Британії, Франції просто не розгледіти- ці місцини повністю закриті силуетами пролітаючих літаків. Щось можна розгледіти на культурній, економічній периферії Європи; наприклад над територією Польщі, країн Балтії- це куди українці їдуть за заробітком.
Мапа підтвердила правильність приказки: "Всі дороги ведуть до Рима". В нашому випадку велика кількість літаків вирушила до "Третього Риму"- столиці Радянського Союзу (чи то Російської Імперії), яке все ще ніяк не подохне. Сама ж Імперія, як і належить "Імперії Темряви" занурена у темряву, ані літачка у небі, ані вогника на світлинах, зроблених з супутників.
Ось що творится над Азією. Суне, суне небом "китайська загроза" у всі сторони по земній кулі, та й мешканці Індії не відстають...
Дубаї, курорти на Балі... Тільки над пустелями природніми, чи людськими ніхто не літає.
Ну ще ланцюжок з літаків пролягає з Далекого Сходу до "Третього Риму ".
Дивіться самі: Природні пустелі Азії, Африки, території тотальних воєн й території підвищеної релігійності й боротьби за моральні чесноти вільні від пролітаючих літаків. Причому видно, що найжорстокіші війни й відбуваються на територіях "підвищеної боротьби за моральність" й з самим високим рівнем релігійності.
А от подивіться тепер на обидві мапи: на них добре видно рух літаків над Україною. Подивимось, а над якими ще країнами спостерігається аеротрафік такої ж щільності?
А? Морозець по спині не пройшов?
Бачимо, що нікому в світі Українці не цікаві. Територія " Імперії Третього Риму", взагалі відлякує відвідувачів... Чому? Чому?!!!
Зараз Україна технологічно, духовно, культурально є провінцією "Імперії Темряви", що вийшла з покори, території якої здихаюча Імперія бажає повернути назад.
Найчастіше мешканець Імперії сповідує ті ж цінності, що й патріотично налаштований українець. Тільки ті ж самі цінності викладені іншою мовою й загорнені в папірець іншого кольору. Й ми готові вмирати за кольори обгорток.
Україна поки що не Сирія, не Сомалі, не Чад.
З певних причин ми не можемо стати й Німеччиною, чи Тайванем.
Яку долю обере для нас історія в найближчому вже майбутньому? Чи коли небудь закриють літаки територію України Гугл- мапі?
P. S. Моя відповідь на ці питання скорше негативна, бо сценарій розвитку України не є сценарієм розвитку, але є меморіалом славних діянь славних предків...
P.P.S. Щоб літаки перекрили небо над Україною кожному з нас треба почати й:
- жити для себе, задля своїх егоїстичних мрій- займатись самоосвітою, дбати про свою кар’єру, точно знати чого хочеш, дбати високу репутацію, й відриватись по повній у вільний час...
Щоб небо лишалось чистим треба:
- жити Вічним, заповітами предків, дбати про духовну цноту суспільства, ламати себе, свої бажання на догоду ідеології, пануючої міфології, племінним звичаям.
Відмовлятись від сприйняття будь- яких фактів, якщо вони не відповідають переказам сивої давнини.
Небо буде чистим, ясним, ледь- ледь де пропливе ніжна хмарка, а з-за виднокола підіймається димок від спаленого, догораючого вже найближчого міста.
Пішов на базар- риби не купив, половину павільйонів зачинено- співвітчизники сьогодні масово сповідують культ смерті й предків.
Повернувсь додому, Ввімкнув комп’ютера...
Почав роздивлятись на мапи авіаційного руху, мапи генеруються автоматично, щохвилини, й зображують стан неба на зараз у повітрі над планетою Земля. Один літачок на мапі- один реальний літак, що пролітає в небі в цій місцині в цей час.
Летять люди своїми справами, літають гроші, товари, хтось їде на заробітки, щоб десь продати свою працю й вміння, Хтось летить, щоб весело лишити свої гроші в місці, яке припало йому до серця.
Хто багатший- той летить літаком...
До міста, яке цікаве багатьом, летить багато людей, багатьма літаками.
От таке твориться над Європою:
Контурів Німеччини, Великої Британії, Франції просто не розгледіти- ці місцини повністю закриті силуетами пролітаючих літаків. Щось можна розгледіти на культурній, економічній периферії Європи; наприклад над територією Польщі, країн Балтії- це куди українці їдуть за заробітком.
Мапа підтвердила правильність приказки: "Всі дороги ведуть до Рима". В нашому випадку велика кількість літаків вирушила до "Третього Риму"- столиці Радянського Союзу (чи то Російської Імперії), яке все ще ніяк не подохне. Сама ж Імперія, як і належить "Імперії Темряви" занурена у темряву, ані літачка у небі, ані вогника на світлинах, зроблених з супутників.
Ось що творится над Азією. Суне, суне небом "китайська загроза" у всі сторони по земній кулі, та й мешканці Індії не відстають...
Дубаї, курорти на Балі... Тільки над пустелями природніми, чи людськими ніхто не літає.
Ну ще ланцюжок з літаків пролягає з Далекого Сходу до "Третього Риму ".
Дивіться самі: Природні пустелі Азії, Африки, території тотальних воєн й території підвищеної релігійності й боротьби за моральні чесноти вільні від пролітаючих літаків. Причому видно, що найжорстокіші війни й відбуваються на територіях "підвищеної боротьби за моральність" й з самим високим рівнем релігійності.
А от подивіться тепер на обидві мапи: на них добре видно рух літаків над Україною. Подивимось, а над якими ще країнами спостерігається аеротрафік такої ж щільності?
А? Морозець по спині не пройшов?
Бачимо, що нікому в світі Українці не цікаві. Територія " Імперії Третього Риму", взагалі відлякує відвідувачів... Чому? Чому?!!!
Зараз Україна технологічно, духовно, культурально є провінцією "Імперії Темряви", що вийшла з покори, території якої здихаюча Імперія бажає повернути назад.
Найчастіше мешканець Імперії сповідує ті ж цінності, що й патріотично налаштований українець. Тільки ті ж самі цінності викладені іншою мовою й загорнені в папірець іншого кольору. Й ми готові вмирати за кольори обгорток.
Україна поки що не Сирія, не Сомалі, не Чад.
З певних причин ми не можемо стати й Німеччиною, чи Тайванем.
Яку долю обере для нас історія в найближчому вже майбутньому? Чи коли небудь закриють літаки територію України Гугл- мапі?
P. S. Моя відповідь на ці питання скорше негативна, бо сценарій розвитку України не є сценарієм розвитку, але є меморіалом славних діянь славних предків...
P.P.S. Щоб літаки перекрили небо над Україною кожному з нас треба почати й:
- жити для себе, задля своїх егоїстичних мрій- займатись самоосвітою, дбати про свою кар’єру, точно знати чого хочеш, дбати високу репутацію, й відриватись по повній у вільний час...
Щоб небо лишалось чистим треба:
- жити Вічним, заповітами предків, дбати про духовну цноту суспільства, ламати себе, свої бажання на догоду ідеології, пануючої міфології, племінним звичаям.
Відмовлятись від сприйняття будь- яких фактів, якщо вони не відповідають переказам сивої давнини.
Небо буде чистим, ясним, ледь- ледь де пропливе ніжна хмарка, а з-за виднокола підіймається димок від спаленого, догораючого вже найближчого міста.
пʼятниця, 13 квітня 2018 р.
Община, общественное, или "я, родимый"?
Привет, друзья!
Это мой первый видеоролик:
https://www.youtube.com/watch?v=qwdy8K1i070
Глянул на себя и понял, что годы хиппового образа жизни до добра не доводят...
Сочувствия принимаю...
Вчера имел беседу на заседании местного дискуссионного клуба на тему: “Местные экономики, и их место в современном глобализованном мире.” Как бы: как создавать экономические системы, независимые от государства, в своём посёлке, городе и так далее. И Что б всем хорошо было...
Всё оказалось непросто... Помимо того, что во время любой беседы стоит определиться с терминологией, что бы более- менее адекватно понимать друг друга, прежде всего, нужно определиться с ценностями... Иначе?
Взаимопонимание не будет достигнуто никогда.
Тогда... просто не садитесь за стол для беседы- дело закончится банальным мордобоем... как у алкашей, возле пивнушки на окраинах города.
* * *
Ценности...
Уже с первых слов в беседе наметилось непонимание.
Что ценно более?
Личность отдельного человека?
Или структура и функционирование общины?
Что будет цениться и охраняться обществом более- я, родимый с моим барахлом- имуществом, моими склонностями и причудами?
Или коллектив с его обычаями, и отличиями: языковыми, религиозными, культуральными?...
В деревушке ли Афганистана строится новая экономика?
Или городке Швейцарии?
Вот с этого стоило нам начать разговор...
Что в приоритете?
Смысл и ценности будут разными, если мы будем вести разговор о жизни самоуправляемого посёлка, с одинаковыми учережденгиями на территории: школа, больница, каие то предприятия... почта, отделение банка...
Но в одном будет цениться более воля общины, воля коллектива ( а по сути местечкового лидера, более наглого, более крикливого, чем прочие граждане нашего аула), обычай. Именно обычай позволит избегать многих конфликтов среди недоразвитых жителей недоразвитого общества.
Толпа чаще всего глупа и эмоционально возбудима.
Авторитетный и авторитарный вождь, удерживающий и утверждающий свою власть- не доверяет никому, а потому, вынужден решать все вопросы сам, а потому в половине случаев, абсолютно не компетентный.
И потому аул, принадлежащий к его вотчине будет пахнуть навозом, мусором и страхом.
Его подданный будет бояться всего нового: новой моды, новой идеи, новой формы поведения, инициативы, которая безусловно наказуема...
И к сожалению, основной запрос среди граждан Украины, есть только на этот вариант общественного устройства...
Землякам подавай сильную руку, которая наведёт порядок, накажет обидчиков...
Проверьте сами! Поговорите с разными людьми... Каковы среди них настроения?
Им невдомёк, что сильная рука вряд ли будет подтирать задницы своим нерадивым подопечным, что сильная рука не обязана наказывать обидчиков сирых и убогих...
Хозяин этой руки потому и силён, что может накозывать, кого пожелает, за что пожелает, и как пожелает!
Вот потому вчера, во время доклада и звучали лозунги "Украины для украинцев".
"Общины, способной защитить себя от чужеродных влияний" (еврейских что-ли?)
"Зачем защищать права меньшинств? А кто защитит права большинства?"
( от евреев- масонов? Ведьм, ворующих молоко у коров односельчан?- Не уточнялось)
Украинцы стремятся в свою привычную среду, авторитарного правления, большинство из них ничему не научились, к сожалению.
И ответы на вопросы: а когда мы будем жить достойно? Когда поднимется уровень жизни? Имеют однозначный и твёрдый ответ- НИКОГДА!!!
Большинство из ВАС- НИКОГДА!!!
Потому Лайфхак- гоняйтесь за гомосексуалистами, и педофилами; реальными, или вымышленными, творите очередную ривалуцию, или просто мечтайте о ней... Сральник будет вашим хроническим состоянием безо всяких внешних потрясений.
Займитесь вышиванием по дереву...
Или, религией, например...
Это, кстати, прекрасное самооправдывающее средство, для любой гадости, которую вы сотворите, напр можно оправдывать домашнее насилие, мучительство слабого, но чужого... Попробуйте, войдите во вкус!
Пока Вы живёте со своими комплексами вековой неполноценности, пока недоверчивым глазом выглядываете за забор, а что там страшного вам приготовил мир? Вы обречены на нищету и тиранию ...
А я бы хотел жить в городе, где до меня не было бы никому дела. Что бы дома меня ждал компьютер, книги, сральник и кровать... И что б было денег на пожрать... А о остальном я уж позабочусь сам.
(фотография сделана внутри одного из моих прекрасных снов...)
Иду вот, и мечтаю....
* * *
Кароче! Сначала нужно определиться с ценностями: “Типо а чего я хочу на самом деле!”
А потом только определяться со всем остальным!!!
Что тут неясного
Это мой первый видеоролик:
https://www.youtube.com/watch?v=qwdy8K1i070
Глянул на себя и понял, что годы хиппового образа жизни до добра не доводят...
Сочувствия принимаю...
Вчера имел беседу на заседании местного дискуссионного клуба на тему: “Местные экономики, и их место в современном глобализованном мире.” Как бы: как создавать экономические системы, независимые от государства, в своём посёлке, городе и так далее. И Что б всем хорошо было...
Всё оказалось непросто... Помимо того, что во время любой беседы стоит определиться с терминологией, что бы более- менее адекватно понимать друг друга, прежде всего, нужно определиться с ценностями... Иначе?
Взаимопонимание не будет достигнуто никогда.
Тогда... просто не садитесь за стол для беседы- дело закончится банальным мордобоем... как у алкашей, возле пивнушки на окраинах города.
* * *
Ценности...
Уже с первых слов в беседе наметилось непонимание.
Что ценно более?
Личность отдельного человека?
Или структура и функционирование общины?
Что будет цениться и охраняться обществом более- я, родимый с моим барахлом- имуществом, моими склонностями и причудами?
Или коллектив с его обычаями, и отличиями: языковыми, религиозными, культуральными?...
В деревушке ли Афганистана строится новая экономика?
Или городке Швейцарии?
Вот с этого стоило нам начать разговор...
Что в приоритете?
Смысл и ценности будут разными, если мы будем вести разговор о жизни самоуправляемого посёлка, с одинаковыми учережденгиями на территории: школа, больница, каие то предприятия... почта, отделение банка...
Но в одном будет цениться более воля общины, воля коллектива ( а по сути местечкового лидера, более наглого, более крикливого, чем прочие граждане нашего аула), обычай. Именно обычай позволит избегать многих конфликтов среди недоразвитых жителей недоразвитого общества.
Толпа чаще всего глупа и эмоционально возбудима.
Авторитетный и авторитарный вождь, удерживающий и утверждающий свою власть- не доверяет никому, а потому, вынужден решать все вопросы сам, а потому в половине случаев, абсолютно не компетентный.
И потому аул, принадлежащий к его вотчине будет пахнуть навозом, мусором и страхом.
Его подданный будет бояться всего нового: новой моды, новой идеи, новой формы поведения, инициативы, которая безусловно наказуема...
И к сожалению, основной запрос среди граждан Украины, есть только на этот вариант общественного устройства...
Землякам подавай сильную руку, которая наведёт порядок, накажет обидчиков...
Проверьте сами! Поговорите с разными людьми... Каковы среди них настроения?
Им невдомёк, что сильная рука вряд ли будет подтирать задницы своим нерадивым подопечным, что сильная рука не обязана наказывать обидчиков сирых и убогих...
Хозяин этой руки потому и силён, что может накозывать, кого пожелает, за что пожелает, и как пожелает!
Вот потому вчера, во время доклада и звучали лозунги "Украины для украинцев".
"Общины, способной защитить себя от чужеродных влияний" (еврейских что-ли?)
"Зачем защищать права меньшинств? А кто защитит права большинства?"
( от евреев- масонов? Ведьм, ворующих молоко у коров односельчан?- Не уточнялось)
Украинцы стремятся в свою привычную среду, авторитарного правления, большинство из них ничему не научились, к сожалению.
И ответы на вопросы: а когда мы будем жить достойно? Когда поднимется уровень жизни? Имеют однозначный и твёрдый ответ- НИКОГДА!!!
Большинство из ВАС- НИКОГДА!!!
Потому Лайфхак- гоняйтесь за гомосексуалистами, и педофилами; реальными, или вымышленными, творите очередную ривалуцию, или просто мечтайте о ней... Сральник будет вашим хроническим состоянием безо всяких внешних потрясений.
Займитесь вышиванием по дереву...
Или, религией, например...
Это, кстати, прекрасное самооправдывающее средство, для любой гадости, которую вы сотворите, напр можно оправдывать домашнее насилие, мучительство слабого, но чужого... Попробуйте, войдите во вкус!
Пока Вы живёте со своими комплексами вековой неполноценности, пока недоверчивым глазом выглядываете за забор, а что там страшного вам приготовил мир? Вы обречены на нищету и тиранию ...
А я бы хотел жить в городе, где до меня не было бы никому дела. Что бы дома меня ждал компьютер, книги, сральник и кровать... И что б было денег на пожрать... А о остальном я уж позабочусь сам.
(фотография сделана внутри одного из моих прекрасных снов...)
Иду вот, и мечтаю....
* * *
Кароче! Сначала нужно определиться с ценностями: “Типо а чего я хочу на самом деле!”
А потом только определяться со всем остальным!!!
Что тут неясного
неділя, 8 квітня 2018 р.
субота, 7 квітня 2018 р.
Христос воскресе!
Поздравляю Вас с сим светлым праздником!
Желаю Вам обретения критического мышления, избавления от стереотипов, избавления от невротических страхов и комплексов!
И главное! Внутренней Свободы!
Желаю Вам обретения критического мышления, избавления от стереотипов, избавления от невротических страхов и комплексов!
И главное! Внутренней Свободы!
четвер, 29 березня 2018 р.
середа, 28 березня 2018 р.
Обличчя "Українського відродження": Анатоль Гак.
"Українське Відродження"- явище грандіозне. Але представників цього українського культурницького шару майже не лишилось в живих. Анатолю Гаку вдалося уникнути загибелі під час репресій 30-х років.
Дуже цікаві спогади "Від Гуляй Поля До Нью Йорку", цікаві самі по собі. Але в цієї книжці описані достовірні спогади від першої особи про часи Запорозьких козаків; дід автора прожив більше за 100 років й до кінця мав ясний розум. А Гак записав ці дідові спогади на початку ХХ століття.
А далі... події Революції, УНР, Українського відродження, Сталінщини, Другої Світової, еміграції.
Приємного читання.
http://diasporiana.org.ua/memuari/10692-gak-a-vid-gulyay-polya-do-nyu-yorku-spogadi/
Дуже цікаві спогади "Від Гуляй Поля До Нью Йорку", цікаві самі по собі. Але в цієї книжці описані достовірні спогади від першої особи про часи Запорозьких козаків; дід автора прожив більше за 100 років й до кінця мав ясний розум. А Гак записав ці дідові спогади на початку ХХ століття.
А далі... події Революції, УНР, Українського відродження, Сталінщини, Другої Світової, еміграції.
Приємного читання.
http://diasporiana.org.ua/memuari/10692-gak-a-vid-gulyay-polya-do-nyu-yorku-spogadi/
середа, 21 березня 2018 р.
Філософський клуб в Херсоні продовжує життя. Об’ява.
Дорогі шанувальники філософії!
Наш з Вами клуб набуває другого дихання!
Дозвольте запросити Вас на установчі, організаційні збори філософського гуртка, на яких ми задекларуємо офіційно наше подальше існування й визначимось з часом, місцем й тематикою подальших зустрічей.
Пропоную зустрітись 24 березня у суботу, о 12.00. у передпокої Херсонської обласної універсальної бібліотеки ім. Олеся Гончара, на першому поверсі.
Бажано мати при собі особистий документ для оформлення одноразового абонементу (коштує 5 гривень), або для оформлення річного абонементу (коштує 25 гривень) потрібно мати з собою фото, формату, як на паспорт, й документ, що посвідчує особу.
Сподіваюсь, що ми встигли за час, що минув, скучити один за однім!
Наш з Вами клуб набуває другого дихання!
Дозвольте запросити Вас на установчі, організаційні збори філософського гуртка, на яких ми задекларуємо офіційно наше подальше існування й визначимось з часом, місцем й тематикою подальших зустрічей.
Пропоную зустрітись 24 березня у суботу, о 12.00. у передпокої Херсонської обласної універсальної бібліотеки ім. Олеся Гончара, на першому поверсі.
Бажано мати при собі особистий документ для оформлення одноразового абонементу (коштує 5 гривень), або для оформлення річного абонементу (коштує 25 гривень) потрібно мати з собою фото, формату, як на паспорт, й документ, що посвідчує особу.
Сподіваюсь, що ми встигли за час, що минув, скучити один за однім!
вівторок, 20 березня 2018 р.
Поет "Українського відродження" про Вічне.
Колись було давно; ще студентом я належав до християнської спільноти. Чим далі жив, тим більше надходило сумнівів, глибшало почуття, що християнство поруч із своєю правдою, несе ще більшу неправду... Тяжко було...
Тут ще книжечка попалася на руки "Буддизм Тибету" Далай Лами ХІV. Читаю, бачу, що правий старигань Далай Лама, на інтуїтивному рівні відчуваю.
Руйнується в мені все, що стосувалось віри, міф тепер сприймається як міф, й більше не має претензій на достовірність
Так от, купив якось в магазині добірочку віршів поета 20-х, 40-х років Юрія Клена, й саме поема "Попіл Імперій", й саме цей уривок рятували рештки моєї віри, роками перечитував й знаходив у цих віршах спокій...
Потім я навчивсь, завдяки добрим людям мислити самостійно, потім навчивсь нести вантаж свободи. Потім у будь-якій вірі необхідність вілпала- я став дорослим.
А цей уривок, я досі пам’ятаю.
Тут ще книжечка попалася на руки "Буддизм Тибету" Далай Лами ХІV. Читаю, бачу, що правий старигань Далай Лама, на інтуїтивному рівні відчуваю.
Руйнується в мені все, що стосувалось віри, міф тепер сприймається як міф, й більше не має претензій на достовірність
Так от, купив якось в магазині добірочку віршів поета 20-х, 40-х років Юрія Клена, й саме поема "Попіл Імперій", й саме цей уривок рятували рештки моєї віри, роками перечитував й знаходив у цих віршах спокій...
Потім я навчивсь, завдяки добрим людям мислити самостійно, потім навчивсь нести вантаж свободи. Потім у будь-якій вірі необхідність вілпала- я став дорослим.
А цей уривок, я досі пам’ятаю.
середа, 14 березня 2018 р.
вівторок, 13 березня 2018 р.
Замітка до некритичного мислення, або рецепт: "Як згубити Україну."
Ще один уривок з "Тарасової ночі", чомусь багато хто з патріотично настроєних, але некритично мислячих людей, вирішивши, що якщо "Т.Г. Шевченко- пророк, то усе, що він сказав- вірно!"
Вірні усі забобони темних людей з села (до речі наших предків!), серед яких жив сам поет, які він відобразив, вільно, чи невільно.. (у душі ж є і темний бік, що зветься "тінню", за К.Г.Юнгом. )подальшого життя.
Й якщо ми наслідуємо забобони, як рецепт до дії, то ми дозволяємо господарювати в душі "тіні". Усе наймерзотне розквітне в душах а врешті й в країні: ненависть , нетерплячість, беахня, жорстокість, тоталітарний терор...
Ганьба залишена в історії й німий докір нащадків: "Навіщо Ви це робили?
Тоді при Сталіні, й тепер от, у 21 столітті?"
Ось цей уривок:
Козачество гине;
Гине слава, батьківщина;
Немає де дітись;
Виростають нехрещені
Козацькії діти;
Кохаються невінчані;
Без попа ховають;
Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!
Хоча давно вже відомо, що не "жиди" знищили Україну, а самі козаки, й верхівка їхня легко стали москвинами, особливо при тому не сумуючи, самі стали кріпосниками для свого ж народу.
Що греко-католики не зрадили Україну, а були активом у порятунку рідної культури від асиміляції, й стали чисто- українським явищем, але навпаки- "православна віра" стала вогнищем російської культури й засобом русифікації.
Й взагалі організована релігія, що плекає міфологічне мислення й виступає проти наукового, критичного мислення, може й рятує середньовічні цінності, але й спускає цілі народи на рівень середньовічного розвитку, тобто в унітаз. ( Див наслідки "арабської весни").
Вірні усі забобони темних людей з села (до речі наших предків!), серед яких жив сам поет, які він відобразив, вільно, чи невільно.. (у душі ж є і темний бік, що зветься "тінню", за К.Г.Юнгом. )подальшого життя.
Й якщо ми наслідуємо забобони, як рецепт до дії, то ми дозволяємо господарювати в душі "тіні". Усе наймерзотне розквітне в душах а врешті й в країні: ненависть , нетерплячість, беахня, жорстокість, тоталітарний терор...
Ганьба залишена в історії й німий докір нащадків: "Навіщо Ви це робили?
Тоді при Сталіні, й тепер от, у 21 столітті?"
Ось цей уривок:
Козачество гине;
Гине слава, батьківщина;
Немає де дітись;
Виростають нехрещені
Козацькії діти;
Кохаються невінчані;
Без попа ховають;
Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!
Хоча давно вже відомо, що не "жиди" знищили Україну, а самі козаки, й верхівка їхня легко стали москвинами, особливо при тому не сумуючи, самі стали кріпосниками для свого ж народу.
Що греко-католики не зрадили Україну, а були активом у порятунку рідної культури від асиміляції, й стали чисто- українським явищем, але навпаки- "православна віра" стала вогнищем російської культури й засобом русифікації.
Й взагалі організована релігія, що плекає міфологічне мислення й виступає проти наукового, критичного мислення, може й рятує середньовічні цінності, але й спускає цілі народи на рівень середньовічного розвитку, тобто в унітаз. ( Див наслідки "арабської весни").
Приєднуюсь до флешмобу у 2018 році.
Уривок з вірша "Тарасова ніч".
На розпутті кобзар сидить
Та на кобзі грає;
Кругом хлопці та дівчата —
Як мак процвітає.
Грає кобзар, виспівує,
Вимовля словами,
Як москалі, орда, ляхи
Бились з козаками;
Як збиралась громадонька
В неділеньку вранці;
Як ховали козаченька
В зеленім байраці.
Грає кобзар, виспівує —
Аж лихо сміється...
"Була колись гетьманщина,
Та вже не вернеться.
Було колись — панували,
Та більше не будем!
Тії слави козацької
Повік не забудем!
Та на кобзі грає;
Кругом хлопці та дівчата —
Як мак процвітає.
Грає кобзар, виспівує,
Вимовля словами,
Як москалі, орда, ляхи
Бились з козаками;
Як збиралась громадонька
В неділеньку вранці;
Як ховали козаченька
В зеленім байраці.
Грає кобзар, виспівує —
Аж лихо сміється...
"Була колись гетьманщина,
Та вже не вернеться.
Було колись — панували,
Та більше не будем!
Тії слави козацької
Повік не забудем!
(картинку взято з пабліку гугл+ "Тетяна 167" (у точності числа не певен).
середа, 7 березня 2018 р.
четвер, 1 березня 2018 р.
Большая грудь, широкий зад...
... это классик китайской литературы Мо Янь о своей матери- центральном герое его романа.
В Китае всё велико, всё величественно. Их история не прерывалась много тысяч лет. Нравы и мировоззрение каменного века, прекрасно уживаются с визиями далёкого космического будущего.
Китайский голод 40-х перекрыл по масштабам украинский голодомор. Жертв мировой войны у них в десяток раз больше, чем перенёс Советский Союз. ХХ век стал трагичным для всей мировой цивилизации. Но если мы осведомлены о масштабах китайских трагедий, то мы перестанем называть свой народ "многострадальным". (Китайцы, кстати, себя "многострадальными" не называют).
Китайское мировоззрение реалистично. Они не считают наше время выдающимся. Наше бурное столетие просто теряется на фоне предыдущих шести тысячелетий.
Ваша любовь и Ваша семья не представляют из себя ничего особенного, они ничем не выдающиеся на фоне семей и любви пережитых сотнями поколений ваших предков, о которых китаец вспоминает у домашнего алтаря.
Я ничего не скажу более... Я просто приведу список действующих лиц романа: многочисленных детей и других родственников главной героини, с кратким их жизнеописанием.
И Вы до сих пор считаете свою жизнь трагичной, или счастливой???
********************************************************************************************
Мать
Шангуань Лу, детское имя Сюаньэр. В младенчестве лишилась матери, росла у тётки и дяди Юя Большая Лапа. Выдана замуж за Шангуань Шоуси, сына кузнеца. В конце жизни приняла христианство. Дожила до девяноста пяти лет.
Старшая сестра
Шангуань Лайди; дочь Матери и дяди Юя Большая Лапа. Была замужем за Ша Юэляном, родила дочь Ша Цзаохуа. После Освобождения
насильно выдана за инвалида войны Бессловесного Суня. Позже полюбила вернувшегося из Японии Пичугу Ханя, в драке убила мужа и была казнена.
Вторая сестра
Шангуань Чжаоди. Отцом её считается Юй Большая Лапа; вышла замуж за командира антияпонского спецотряда Сыма Ку; мать двух дочерей — Сыма Фэн и Сыма Хуан. В бою с отдельным шестнадцатым полком смертельно ранена. Её дочери вскоре тоже были убиты по тайному приказу некой важной особы, проводившей левацкую политику «перераспределения земли».
Третья сестра
Шангуань Линди, известна также как Птица-Оборотень. Отцом её считается некий продавец утят (тайный соглядатай местных бандитов). Была страстно влюблена в Пичугу Ханя. Когда его услали на работы в Японию, повредилась рассудком, и её стали почитать как птицу-оборотня. Выдана замуж за бойца отряда подрывников Бессловесного Суня. При попытке взлететь упала с обрыва и разбилась. Двое её немых детей погибли от разрыва авиабомбы.
Четвёртая сестра
Шангуань Сянди. Родилась от бродячего шарлатана-доктора. В самое трудное время, чтобы спасти семью, продала себя в публичный дом, скиталась в чужих краях, о ней не было ни слуху ни духу. Во время «культурной революции» её вернули в родные места, отняли всё, накопленное за долгие годы, подвергли жестокой публичной критике и осуждению. Умерла от обострившейся застарелой болезни.
Пятая сестра
Шангуань Паньди. Родилась от собачьего мясника Толстяка Гао. В юности вступила добровольцем в отряд подрывников. Вышла замуж за политкомиссара Лу Лижэня, родила дочь Лу Шэнли. Была командиром санитарного отряда, начальником района, руководителем скотоводческого хозяйства. Сменила имя на Ма Жуйлянь.
Во время «культурной революции» покончила жизнь самоубийством.
Шестая сестра
Шангуань Няньди. Родилась от просвещённого монаха храма Тяньци. Полюбила американского лётчика Бэббита, которого сбили японские истребители и спас отряд Сыма Ку. На второй день после свадьбы их захватил в плен отдельный шестнадцатый полк Лу Лижэня, но оба бежали. Некая вдова провела её в пещеру в горах, где скрывался Бэббит, там они и погибли.
Седьмая сестра
Шангуань Цюди. Родилась после того, как Мать изнасиловали четверо дезертиров. В детстве продана в приёмные дочери жене русского графа-белогвардейца. Впоследствии сменила имя на Цяо Циша. Закончила мединститут, причислена к «правым элементам» и сослана в деревню на исправительные работы. Во время голода переела соевых лепёшек и умерла.
Восьмая сестра
Шангуань Юйнюй. Сестра-двойняшка Шангуань Цзиньтуна, родилась от шведского миссионера Мюррея. Слепая от рождения, в трудные времена утопилась, не желая быть обузой для Матери.
Я (рассказчик)
Шангуань Цзиньтун, единственный сын Матери. Страдает болезненным, до умопомрачения, пристрастием к женской груди. После окончания средней школы работал в госхозе. Осуждён на пятнадцать лет за некрофилию. После начала реформ, отсидев срок, вернулся домой, поработал заведующим отдела по связям с общественностью в птицеводческом центре «Дунфан», созданном женой его племянника Попугая Ханя. Впоследствии стал председателем совета директоров созданной на деньги Сыма Ляна компании «Единорог. Большой мир бюстгальтеров». Стал жертвой мошенничества, всё потерял, в конце концов оказался в полной нищете и пал духом, так ничего и не добившись в жизни.
Шангуань Шоуси
Кузнец, муж Матери. Импотент, он вынуждал её рожать от других. Убит японцами.
Шангуань Фулу
Кузнец, отец Шангуань Шоуси. Убит японцами.
Шангуань Люй
Жена Шангуань Фулу, заправляла в семье Шангуань. Вела себя как деспот, под старость впала в слабоумие и была убита взбешённой Матерью при попытке причинить вред Шангуань Юйнюй, восьмой сестре.
Сыма Тин
Старший хозяин Фушэнтана, самой богатой усадьбы Даланя. Стал деревенским головой, председателем Комитета поддержки.
Впоследствии в качестве носильщика участвовал в Хуайхайском сражении,
его заслуги были отмечены наградами.
Сыма Ку
Младший брат Сыма Тина, второй хозяин Фушэнтана, муж Шангуань Чжаоди. Во время антияпонской войны командир отряда националистов из «Хуаньсянтуань» — Союза за возвращение родных земель. Был схвачен коммунистами, бежал, сдался властям; расстрелян после открытого суда.
Сыма Лян
Сын Сыма Ку и его третьей наложницы. После того как семью Сыма вырезали японцы, рос у Матери. Убежал из дому, скитался в чужих краях, стал крупным бизнесменом в Южной Корее. С началом реформ вернулся на родину, вложил деньги в строительство. Вёл разгульную жизнь, нажил неприятностей, впоследствии скрылся.
Ша Юэлян
Муж Шангуань Лайди (старшей сестры). Во время антияпонской войны был командиром отряда стрелков «Чёрный осёл». Сдался японцам, стал командиром Бохайского гарнизона, командиром бригады марионеточных войск в Северном Китае. После разгрома бригады батальоном подрывников покончил жизнь самоубийством.
Ша Цзаохуа
Дочь Ша Юэляна и Лайди. Её растила мать вместе с Цзиньтуном и Сыма Ляном. Испытывала глубокие чувства к Сыма Ляну. Скиталась, стала профессиональной воровкой. После возвращения Сыма Ляна в родные края из-за его отказа жениться на ней покончила жизнь самоубийством, выбросившись из окна.
Пичуга Хань
Возлюбленный Шангуань Линди (третьей сестры). Понимал язык птиц, умело ловил их; мастер ушу и прекрасный стрелок из лука. Угнан в Японию на работы, бежал в горы. Пятнадцать лет прожил в пещерах, потом вернулся в Китай, в родные места. Жил в семье Шангуань. Между ним и старшей сестрой, Лайди, которую тиранил Бессловесный Сунь, зародилась любовь. Лайди в драке убила Суня, Пичугу тоже осудили по этому делу. Когда его везли под конвоем на исправительные работы в Цинхай,
он выпрыгнул из поезда и погиб.
Мюррей
Шведский миссионер; из-за частых военных смут остался в уезде Гаоми, в дунбэйской
глубинке; служил в христианской церкви в деревне Далань, научился бегло говорить по-китайски, хорошо ладил с местными жителями. Полюбил Шангуань Лу, стал отцом Цзиньтуна и Юйнюй. Не выдержав издевательств отряда стрелков «Чёрный осёл», бросился с колокольни и погиб.
Попугай Хань
Сын Пичуги Ханя и Лайди. После гибели родителей рос у Матери. С началом реформ вместе с женой Гэн Ляньлянь основал птицеводческий центр «Дунфан», обманом получил в банке крупную сумму, растратил её; позже осуждён.
Лу Лижэнь
Известен также как Цзян Лижэнь. Позже сменил имя на Ли Ду. Политкомиссар антияпонского отряда подрывников, затем отдельного шестнадцатого полка, начальник и заместитель начальника уезда Гаодун, заведующий агрохозяйством. В трудные времена умер от обострившейся болезни сердца.
Лу Шэнли
Дочь Лу Лижэня и Шангуань Паньди. В детстве жила у Матери, потом родители забрали её к себе в уездный город, чтобы она могла учиться. После начала реформ стала управляющей Даланьским филиалом Индустриального и коммерческого банка, мэром Даланя, осуждена и расстреляна по обвинению в коррупции.
Сунь Буянь
(Бессловесный Сунь)
Старший внук тётушки Сунь, соседки семьи Шангуань, немой от рождения. Был помолвлен с Шангуань Лайди. После того как она сбежала с Ша Юэляном, вступил в батальон подрывников Восьмой армии.
Позже взял в жёны Птицу- Оборотня, Шангуань Линди. После 1949 года участвовал в войне в Корее, геройски сражался, вернулся инвалидом. С помощью властей женился на вдовствующей Лайди. Узнав о связи Лайди с Пичугой Ханем, в гневе полез в драку и получил от Лайди смертельную рану.
Цзи Цюнчжи
Учительница Шангуань Цзиньтуна. В 1957 году причислена к «правым элементам». С началом реформ стала первым мэром Даланя; несгибаемая коммунистка.
********************************************************************************************
Вечность глядит с китайских алтарей.
Всё нормально... Ничего особенного не происходит... Всё как всегда.
И всё же что то происходит... И больше не повторится... Утонет в вечности... Оставав сожаленье за собой...
В Китае всё велико, всё величественно. Их история не прерывалась много тысяч лет. Нравы и мировоззрение каменного века, прекрасно уживаются с визиями далёкого космического будущего.
Китайский голод 40-х перекрыл по масштабам украинский голодомор. Жертв мировой войны у них в десяток раз больше, чем перенёс Советский Союз. ХХ век стал трагичным для всей мировой цивилизации. Но если мы осведомлены о масштабах китайских трагедий, то мы перестанем называть свой народ "многострадальным". (Китайцы, кстати, себя "многострадальными" не называют).
Китайское мировоззрение реалистично. Они не считают наше время выдающимся. Наше бурное столетие просто теряется на фоне предыдущих шести тысячелетий.
Ваша любовь и Ваша семья не представляют из себя ничего особенного, они ничем не выдающиеся на фоне семей и любви пережитых сотнями поколений ваших предков, о которых китаец вспоминает у домашнего алтаря.
Я ничего не скажу более... Я просто приведу список действующих лиц романа: многочисленных детей и других родственников главной героини, с кратким их жизнеописанием.
И Вы до сих пор считаете свою жизнь трагичной, или счастливой???
********************************************************************************************
Мать
Шангуань Лу, детское имя Сюаньэр. В младенчестве лишилась матери, росла у тётки и дяди Юя Большая Лапа. Выдана замуж за Шангуань Шоуси, сына кузнеца. В конце жизни приняла христианство. Дожила до девяноста пяти лет.
Старшая сестра
Шангуань Лайди; дочь Матери и дяди Юя Большая Лапа. Была замужем за Ша Юэляном, родила дочь Ша Цзаохуа. После Освобождения
насильно выдана за инвалида войны Бессловесного Суня. Позже полюбила вернувшегося из Японии Пичугу Ханя, в драке убила мужа и была казнена.
Вторая сестра
Шангуань Чжаоди. Отцом её считается Юй Большая Лапа; вышла замуж за командира антияпонского спецотряда Сыма Ку; мать двух дочерей — Сыма Фэн и Сыма Хуан. В бою с отдельным шестнадцатым полком смертельно ранена. Её дочери вскоре тоже были убиты по тайному приказу некой важной особы, проводившей левацкую политику «перераспределения земли».
Третья сестра
Шангуань Линди, известна также как Птица-Оборотень. Отцом её считается некий продавец утят (тайный соглядатай местных бандитов). Была страстно влюблена в Пичугу Ханя. Когда его услали на работы в Японию, повредилась рассудком, и её стали почитать как птицу-оборотня. Выдана замуж за бойца отряда подрывников Бессловесного Суня. При попытке взлететь упала с обрыва и разбилась. Двое её немых детей погибли от разрыва авиабомбы.
Четвёртая сестра
Шангуань Сянди. Родилась от бродячего шарлатана-доктора. В самое трудное время, чтобы спасти семью, продала себя в публичный дом, скиталась в чужих краях, о ней не было ни слуху ни духу. Во время «культурной революции» её вернули в родные места, отняли всё, накопленное за долгие годы, подвергли жестокой публичной критике и осуждению. Умерла от обострившейся застарелой болезни.
Пятая сестра
Шангуань Паньди. Родилась от собачьего мясника Толстяка Гао. В юности вступила добровольцем в отряд подрывников. Вышла замуж за политкомиссара Лу Лижэня, родила дочь Лу Шэнли. Была командиром санитарного отряда, начальником района, руководителем скотоводческого хозяйства. Сменила имя на Ма Жуйлянь.
Во время «культурной революции» покончила жизнь самоубийством.
Шестая сестра
Шангуань Няньди. Родилась от просвещённого монаха храма Тяньци. Полюбила американского лётчика Бэббита, которого сбили японские истребители и спас отряд Сыма Ку. На второй день после свадьбы их захватил в плен отдельный шестнадцатый полк Лу Лижэня, но оба бежали. Некая вдова провела её в пещеру в горах, где скрывался Бэббит, там они и погибли.
Седьмая сестра
Шангуань Цюди. Родилась после того, как Мать изнасиловали четверо дезертиров. В детстве продана в приёмные дочери жене русского графа-белогвардейца. Впоследствии сменила имя на Цяо Циша. Закончила мединститут, причислена к «правым элементам» и сослана в деревню на исправительные работы. Во время голода переела соевых лепёшек и умерла.
Восьмая сестра
Шангуань Юйнюй. Сестра-двойняшка Шангуань Цзиньтуна, родилась от шведского миссионера Мюррея. Слепая от рождения, в трудные времена утопилась, не желая быть обузой для Матери.
Я (рассказчик)
Шангуань Цзиньтун, единственный сын Матери. Страдает болезненным, до умопомрачения, пристрастием к женской груди. После окончания средней школы работал в госхозе. Осуждён на пятнадцать лет за некрофилию. После начала реформ, отсидев срок, вернулся домой, поработал заведующим отдела по связям с общественностью в птицеводческом центре «Дунфан», созданном женой его племянника Попугая Ханя. Впоследствии стал председателем совета директоров созданной на деньги Сыма Ляна компании «Единорог. Большой мир бюстгальтеров». Стал жертвой мошенничества, всё потерял, в конце концов оказался в полной нищете и пал духом, так ничего и не добившись в жизни.
Шангуань Шоуси
Кузнец, муж Матери. Импотент, он вынуждал её рожать от других. Убит японцами.
Шангуань Фулу
Кузнец, отец Шангуань Шоуси. Убит японцами.
Шангуань Люй
Жена Шангуань Фулу, заправляла в семье Шангуань. Вела себя как деспот, под старость впала в слабоумие и была убита взбешённой Матерью при попытке причинить вред Шангуань Юйнюй, восьмой сестре.
Сыма Тин
Старший хозяин Фушэнтана, самой богатой усадьбы Даланя. Стал деревенским головой, председателем Комитета поддержки.
Впоследствии в качестве носильщика участвовал в Хуайхайском сражении,
его заслуги были отмечены наградами.
Сыма Ку
Младший брат Сыма Тина, второй хозяин Фушэнтана, муж Шангуань Чжаоди. Во время антияпонской войны командир отряда националистов из «Хуаньсянтуань» — Союза за возвращение родных земель. Был схвачен коммунистами, бежал, сдался властям; расстрелян после открытого суда.
Сыма Лян
Сын Сыма Ку и его третьей наложницы. После того как семью Сыма вырезали японцы, рос у Матери. Убежал из дому, скитался в чужих краях, стал крупным бизнесменом в Южной Корее. С началом реформ вернулся на родину, вложил деньги в строительство. Вёл разгульную жизнь, нажил неприятностей, впоследствии скрылся.
Ша Юэлян
Муж Шангуань Лайди (старшей сестры). Во время антияпонской войны был командиром отряда стрелков «Чёрный осёл». Сдался японцам, стал командиром Бохайского гарнизона, командиром бригады марионеточных войск в Северном Китае. После разгрома бригады батальоном подрывников покончил жизнь самоубийством.
Ша Цзаохуа
Дочь Ша Юэляна и Лайди. Её растила мать вместе с Цзиньтуном и Сыма Ляном. Испытывала глубокие чувства к Сыма Ляну. Скиталась, стала профессиональной воровкой. После возвращения Сыма Ляна в родные края из-за его отказа жениться на ней покончила жизнь самоубийством, выбросившись из окна.
Пичуга Хань
Возлюбленный Шангуань Линди (третьей сестры). Понимал язык птиц, умело ловил их; мастер ушу и прекрасный стрелок из лука. Угнан в Японию на работы, бежал в горы. Пятнадцать лет прожил в пещерах, потом вернулся в Китай, в родные места. Жил в семье Шангуань. Между ним и старшей сестрой, Лайди, которую тиранил Бессловесный Сунь, зародилась любовь. Лайди в драке убила Суня, Пичугу тоже осудили по этому делу. Когда его везли под конвоем на исправительные работы в Цинхай,
он выпрыгнул из поезда и погиб.
Мюррей
Шведский миссионер; из-за частых военных смут остался в уезде Гаоми, в дунбэйской
глубинке; служил в христианской церкви в деревне Далань, научился бегло говорить по-китайски, хорошо ладил с местными жителями. Полюбил Шангуань Лу, стал отцом Цзиньтуна и Юйнюй. Не выдержав издевательств отряда стрелков «Чёрный осёл», бросился с колокольни и погиб.
Попугай Хань
Сын Пичуги Ханя и Лайди. После гибели родителей рос у Матери. С началом реформ вместе с женой Гэн Ляньлянь основал птицеводческий центр «Дунфан», обманом получил в банке крупную сумму, растратил её; позже осуждён.
Лу Лижэнь
Известен также как Цзян Лижэнь. Позже сменил имя на Ли Ду. Политкомиссар антияпонского отряда подрывников, затем отдельного шестнадцатого полка, начальник и заместитель начальника уезда Гаодун, заведующий агрохозяйством. В трудные времена умер от обострившейся болезни сердца.
Лу Шэнли
Дочь Лу Лижэня и Шангуань Паньди. В детстве жила у Матери, потом родители забрали её к себе в уездный город, чтобы она могла учиться. После начала реформ стала управляющей Даланьским филиалом Индустриального и коммерческого банка, мэром Даланя, осуждена и расстреляна по обвинению в коррупции.
Сунь Буянь
(Бессловесный Сунь)
Старший внук тётушки Сунь, соседки семьи Шангуань, немой от рождения. Был помолвлен с Шангуань Лайди. После того как она сбежала с Ша Юэляном, вступил в батальон подрывников Восьмой армии.
Позже взял в жёны Птицу- Оборотня, Шангуань Линди. После 1949 года участвовал в войне в Корее, геройски сражался, вернулся инвалидом. С помощью властей женился на вдовствующей Лайди. Узнав о связи Лайди с Пичугой Ханем, в гневе полез в драку и получил от Лайди смертельную рану.
Цзи Цюнчжи
Учительница Шангуань Цзиньтуна. В 1957 году причислена к «правым элементам». С началом реформ стала первым мэром Даланя; несгибаемая коммунистка.
********************************************************************************************
Вечность глядит с китайских алтарей.
Всё нормально... Ничего особенного не происходит... Всё как всегда.
И всё же что то происходит... И больше не повторится... Утонет в вечности... Оставав сожаленье за собой...
Пропоную шедевр світового рівня.
У приватній бесіді я казав, що саме період 20-х років ХХ століття стояв в українській літературі на світовому рівні. До того- у період царату, українство тільки виходило на світову арену.
Пізніше- захворіло на містечковість й таким лишається донині. Ані імен, ані творів... (Це моя суб’єктивна думка.)
"Діти Чумацького шляху"- достойний твір, щоб стати класикою світової літератури.
Історія однієї сім’ї, від сивої давнини, до сучасного модерну...
Всі 4 томи- за посиланнями:
http://diasporiana.org.ua/proza/7591-gumenna-d-diti-chumatskogo-shlyahu-t-1-2/
http://diasporiana.org.ua/proza/7592-gumenna-d-diti-chumatskogo-shlyahu-t-3-4/
Я сподіваюсь, що історія кожної людини відбувається саме тут, на цьому "Чумацькому Шляху", а більшість чомусь хапається за нікчемні клаптики землі.
Пізніше- захворіло на містечковість й таким лишається донині. Ані імен, ані творів... (Це моя суб’єктивна думка.)
"Діти Чумацького шляху"- достойний твір, щоб стати класикою світової літератури.
Історія однієї сім’ї, від сивої давнини, до сучасного модерну...
Всі 4 томи- за посиланнями:
http://diasporiana.org.ua/proza/7591-gumenna-d-diti-chumatskogo-shlyahu-t-1-2/
http://diasporiana.org.ua/proza/7592-gumenna-d-diti-chumatskogo-shlyahu-t-3-4/
Я сподіваюсь, що історія кожної людини відбувається саме тут, на цьому "Чумацькому Шляху", а більшість чомусь хапається за нікчемні клаптики землі.
Обличчя "Українського відродження": Докія Гуменна.
Вона була замкнена й мала дуже мало особистих зв’язків. Її спогади цінні іншим- автор спогадів мав фотографічну пам’ять, липку до деталей, безлічі подробиць, які проходять повз нашої уваги, але потім стають приводом до нашого ностальгування.
Пісня, танець, як виглядали вони у 1903 році? Навіщо танцювали танець "Метелиця"? Й коли раптом його забули? Побут у деталях 20-х років ХХ століття. Як почали розгортатись репресії проти "Українського відродження"? Все тут...
*********************************************************************************************
Приходить до неї у гості такий-собі студент- художник Іван Багряний, говіркий,не може зупинитись, завжди сміється й меткий на дотепи. Гуменна, щоб не розстроювати приятеля уважно слухає все що він розказує, дуже уважна до його жартів...
Пізніше Багряний згадував, що почував себе дуже незручно у її присутності, все намагавсь розтопити ситуацію. Він вже перебрав в голові всі відомі йому жарти, вичерпав увесь свій акторський талант, а вона сидить перед ним мовчки, киває й лагідно усміхається...
***********************************************************************************************
Розказують, що вона дуже боялася арешту, в часи тотальних репресій проти української інтелігенції (1934-1937 роки), тому нікому не відкривала двері й на покрик: "гражданочка откройте", не відгукувалась... У тодішньої мусорні було стільки роботи, що вони переставали грюкати у двері й ішли арештовувати іншого клієнта... Й це спрацювало! Вона лишилася на волі, аж до 2-ї Світової.
**********************************************************************************************
Два томи спогадів авторки можна знайти за посиланнями:
http://diasporiana.org.ua/proza/7593-gumenna-d-dar-evdoteyi-t-1/
http://diasporiana.org.ua/proza/7594-gumenna-d-dar-evdoteyi-t-2/
Пісня, танець, як виглядали вони у 1903 році? Навіщо танцювали танець "Метелиця"? Й коли раптом його забули? Побут у деталях 20-х років ХХ століття. Як почали розгортатись репресії проти "Українського відродження"? Все тут...
*********************************************************************************************
Приходить до неї у гості такий-собі студент- художник Іван Багряний, говіркий,не може зупинитись, завжди сміється й меткий на дотепи. Гуменна, щоб не розстроювати приятеля уважно слухає все що він розказує, дуже уважна до його жартів...
Пізніше Багряний згадував, що почував себе дуже незручно у її присутності, все намагавсь розтопити ситуацію. Він вже перебрав в голові всі відомі йому жарти, вичерпав увесь свій акторський талант, а вона сидить перед ним мовчки, киває й лагідно усміхається...
***********************************************************************************************
Розказують, що вона дуже боялася арешту, в часи тотальних репресій проти української інтелігенції (1934-1937 роки), тому нікому не відкривала двері й на покрик: "гражданочка откройте", не відгукувалась... У тодішньої мусорні було стільки роботи, що вони переставали грюкати у двері й ішли арештовувати іншого клієнта... Й це спрацювало! Вона лишилася на волі, аж до 2-ї Світової.
**********************************************************************************************
Два томи спогадів авторки можна знайти за посиланнями:
http://diasporiana.org.ua/proza/7593-gumenna-d-dar-evdoteyi-t-1/
http://diasporiana.org.ua/proza/7594-gumenna-d-dar-evdoteyi-t-2/
середа, 28 лютого 2018 р.
пʼятниця, 23 лютого 2018 р.
Як легко в Україні придбати персональну зброю? Лайфхак
Спостерігаючи за слабкістю української влади, за бездіяльністю, навіть за пасивністю нашої т.зв. поліції, народилася ця гумореска.
Якщо у пересічного громадянина України виникає потреба у володінні персональною зброєю (сварка з тещею, деякі підозри щодо дружини й сусіда та таке інше), треба взявши до кишені паспорт громадянина України, йти до центрального проспекту Вашого міста (він, як правило, має назву проспект Леніна, не зважаючи на декомунізацію, скорше над усе більшість мешканців міста, продовжує називати його саме так).
Вам потрібен буде будь-який поліцейський, що проходжає, або проїжджає цим проспектом. Впевнено підходите до нього, дістаєте з кишені паспорт громадянина України, й урочисто так, промовляєте: "Я- громадянин України, представник місцевої громади: покажіть будь ласка свою особисту зброю- громадський контроль."
Потім погортавши пістолета в руках, кажете: "потрібна громадська експертиза, від імені громади міста, я вилучаю вашу зброю для експертизи." і йдете собі.
Скоро 8 березня, дорогі подарунки особливо улестлюють наших улюблених жінок й пом’якшують їхнє хронічне незадоволенням життям, тому з цим пістолетом йдете до найближчої ювелірної лавки...
Потім на суді ви скажете впевненим голосом: "Я громадянин України..."
Ніякого ризику, як бачите.
Якщо у пересічного громадянина України виникає потреба у володінні персональною зброєю (сварка з тещею, деякі підозри щодо дружини й сусіда та таке інше), треба взявши до кишені паспорт громадянина України, йти до центрального проспекту Вашого міста (він, як правило, має назву проспект Леніна, не зважаючи на декомунізацію, скорше над усе більшість мешканців міста, продовжує називати його саме так).
Вам потрібен буде будь-який поліцейський, що проходжає, або проїжджає цим проспектом. Впевнено підходите до нього, дістаєте з кишені паспорт громадянина України, й урочисто так, промовляєте: "Я- громадянин України, представник місцевої громади: покажіть будь ласка свою особисту зброю- громадський контроль."
Потім погортавши пістолета в руках, кажете: "потрібна громадська експертиза, від імені громади міста, я вилучаю вашу зброю для експертизи." і йдете собі.
Скоро 8 березня, дорогі подарунки особливо улестлюють наших улюблених жінок й пом’якшують їхнє хронічне незадоволенням життям, тому з цим пістолетом йдете до найближчої ювелірної лавки...
Потім на суді ви скажете впевненим голосом: "Я громадянин України..."
Ніякого ризику, як бачите.
четвер, 22 лютого 2018 р.
Обличчя "Українського відродження": Григорій Костюк.
Дозвольте запропонувати до Вашої уваги спогади українського критика- виниченкознавця Григорія Костюка.
Його спогади написані легкою, зрозумілою мовою. Чудово передається до читача ефект присутності при подіях. Він багато де був, багато чого бачив... Від Громадянської війни у колишній Російській імперії, до ГУЛАГ- у й подій Другої Світової війни.
Йому був даний цінний дарунок від Богів- він вмів дружити, приваблювати до себе. Тому у його спогадах зображені майже всі видатні фігури українського відродження, бо він усіх знав, з усіма дружив. Його магнетичність була настільки видатною, що ОУН івець- мельниківець Улас Самчук, погодивсь бути хресним батьком дитини соціаліста- марксиста Григорія Костюка, й коли для газети, яку Видавав Костюк не ставало матеріалу, то Самчук, кривився, матюгався, але потім сідав за стіл й писав задля друга необхідну статтю...
Книжка укомплектована дуже нехитро: поміж глав, в яких описані події з життя автора, розташовані глави- долі українських діячів " розстріляного відродження"; одна глава, одне прізвище.
Насолоджуйтесь, друзі!
Книжки можна знайти за посиланнями:
http://diasporiana.org.ua/memuari/7975-kostyuk-g-zustrichi-i-proshhannya-spogadi-kn-1/
http://diasporiana.org.ua/memuari/7977-kostyuk-g-zustrichi-i-proshhannya-spogadi-kn-2/
Його спогади написані легкою, зрозумілою мовою. Чудово передається до читача ефект присутності при подіях. Він багато де був, багато чого бачив... Від Громадянської війни у колишній Російській імперії, до ГУЛАГ- у й подій Другої Світової війни.
Йому був даний цінний дарунок від Богів- він вмів дружити, приваблювати до себе. Тому у його спогадах зображені майже всі видатні фігури українського відродження, бо він усіх знав, з усіма дружив. Його магнетичність була настільки видатною, що ОУН івець- мельниківець Улас Самчук, погодивсь бути хресним батьком дитини соціаліста- марксиста Григорія Костюка, й коли для газети, яку Видавав Костюк не ставало матеріалу, то Самчук, кривився, матюгався, але потім сідав за стіл й писав задля друга необхідну статтю...
Книжка укомплектована дуже нехитро: поміж глав, в яких описані події з життя автора, розташовані глави- долі українських діячів " розстріляного відродження"; одна глава, одне прізвище.
Насолоджуйтесь, друзі!
Книжки можна знайти за посиланнями:
http://diasporiana.org.ua/memuari/7975-kostyuk-g-zustrichi-i-proshhannya-spogadi-kn-1/
http://diasporiana.org.ua/memuari/7977-kostyuk-g-zustrichi-i-proshhannya-spogadi-kn-2/
вівторок, 13 лютого 2018 р.
Справжні чоловічі скріпки для чоловіків "без клепки."
На малюнку зображені "духовні скріпки" справжнього чоловіка, не тільки того що живе в Росії, для українця ці цінності актуальні теж, тільки пофарбовані в інший колір.
Послідовність, щоправда, я б замінив на зворотню, за ступенем важливості для "скріпоносця".
Й що ж вони можуть символізувати ці скріпки?
1. Постійна наснага до самовираження й самоствердження,які не можуть бути реалізовані в нормальних умовах й по нормальному: у науці, спорті, мистецтві, коханні.
Та ще й культура наша прищеплює дурну войовничість, як атрибут "справжнього чоловіка".
2. Відсутність нормальної освіти, адекватної сучасності й відсутність критичного мислення.
Слаборозвиненість медицини, постійна невпевненість у майбутньому, призводять до легковірного прийняття фантастичних світоглядів, слідувати яким обходиться дешевше ніж нормальна освіта, медицина, самореалізація у праці, чи просто наполеглива робота над собою, для себе а не для свого попа, чи Вигаданого Друга, якому треба молитись. На виправдання Диявола, додам,що нормальні робота, медицина, чи освіта пересічному українцеві просто недоступні..
А оскільки перші дві "скріпки" не працюють у реальності; "справжньому чоловікові" лишається третя. Вона деякий час справді працює, а також вітається культурними традиціями нашого народу.
Щасливих свят!
Тільки лишіть гроші на опохміл, щоб потім не шкодувати за по-дурному обрані цінності...
Послідовність, щоправда, я б замінив на зворотню, за ступенем важливості для "скріпоносця".
Й що ж вони можуть символізувати ці скріпки?
1. Постійна наснага до самовираження й самоствердження,які не можуть бути реалізовані в нормальних умовах й по нормальному: у науці, спорті, мистецтві, коханні.
Та ще й культура наша прищеплює дурну войовничість, як атрибут "справжнього чоловіка".
2. Відсутність нормальної освіти, адекватної сучасності й відсутність критичного мислення.
Слаборозвиненість медицини, постійна невпевненість у майбутньому, призводять до легковірного прийняття фантастичних світоглядів, слідувати яким обходиться дешевше ніж нормальна освіта, медицина, самореалізація у праці, чи просто наполеглива робота над собою, для себе а не для свого попа, чи Вигаданого Друга, якому треба молитись. На виправдання Диявола, додам,що нормальні робота, медицина, чи освіта пересічному українцеві просто недоступні..
А оскільки перші дві "скріпки" не працюють у реальності; "справжньому чоловікові" лишається третя. Вона деякий час справді працює, а також вітається культурними традиціями нашого народу.
Щасливих свят!
Тільки лишіть гроші на опохміл, щоб потім не шкодувати за по-дурному обрані цінності...
















































