Обличчя "Українського відродження": Докія Гуменна.

     Вона була замкнена й мала дуже мало особистих зв’язків. Її спогади цінні іншим- автор спогадів мав фотографічну пам’ять, липку до деталей, безлічі подробиць, які проходять повз нашої уваги, але потім стають приводом до нашого ностальгування.

    Пісня, танець, як виглядали вони у 1903 році? Навіщо танцювали танець "Метелиця"? Й коли раптом його забули? Побут у деталях 20-х років ХХ століття. Як почали розгортатись репресії проти "Українського відродження"? Все тут...

*********************************************************************************************

 Приходить до неї у гості такий-собі студент- художник Іван Багряний, говіркий,не може зупинитись, завжди сміється й меткий на дотепи. Гуменна, щоб не розстроювати приятеля уважно слухає все що він розказує, дуже уважна до  його жартів...

    Пізніше Багряний згадував, що почував себе дуже незручно у її присутності, все намагавсь розтопити ситуацію. Він вже перебрав в голові всі відомі йому  жарти, вичерпав увесь свій акторський талант, а вона сидить перед ним мовчки, киває й лагідно усміхається...

***********************************************************************************************

Розказують, що вона дуже боялася арешту, в часи тотальних репресій проти української інтелігенції (1934-1937 роки), тому нікому не відкривала двері й на покрик: "гражданочка откройте", не відгукувалась... У тодішньої мусорні було стільки роботи, що вони переставали грюкати у двері й ішли арештовувати іншого клієнта... Й це спрацювало! Вона лишилася на волі, аж до 2-ї Світової.
**********************************************************************************************

 Два томи спогадів авторки можна знайти за посиланнями:

http://diasporiana.org.ua/proza/7593-gumenna-d-dar-evdoteyi-t-1/

 http://diasporiana.org.ua/proza/7594-gumenna-d-dar-evdoteyi-t-2/