Поет "Українського відродження" про Вічне.

    Колись було давно; ще студентом я належав до християнської спільноти. Чим далі жив, тим більше надходило сумнівів, глибшало почуття, що християнство поруч із своєю правдою, несе ще більшу неправду... Тяжко було...

    Тут ще книжечка попалася на руки "Буддизм Тибету" Далай Лами ХІV. Читаю, бачу, що правий старигань Далай Лама, на інтуїтивному рівні відчуваю.

   Руйнується в мені все, що стосувалось віри, міф тепер сприймається як міф, й більше не має претензій на достовірність

    Так от, купив якось в магазині добірочку віршів поета 20-х, 40-х років Юрія Клена, й саме поема "Попіл Імперій", й саме цей уривок рятували рештки моєї віри, роками перечитував й знаходив у цих віршах спокій...

    Потім я навчивсь, завдяки добрим людям мислити самостійно, потім навчивсь нести вантаж свободи. Потім у будь-якій вірі необхідність вілпала- я став дорослим.

   А цей уривок, я досі пам’ятаю.