середа, 28 березня 2018 р.

Обличчя "Українського відродження": Анатоль Гак.

    "Українське Відродження"- явище грандіозне. Але представників цього українського культурницького шару майже не лишилось в живих. Анатолю Гаку вдалося уникнути загибелі під час репресій 30-х років.

    Дуже цікаві спогади "Від Гуляй Поля До Нью Йорку", цікаві самі по собі. Але в цієї книжці описані достовірні спогади від першої особи про  часи Запорозьких козаків; дід автора прожив більше за 100 років й до кінця мав ясний розум. А Гак записав ці  дідові спогади на початку ХХ століття.

    А далі... події Революції, УНР, Українського відродження, Сталінщини, Другої Світової, еміграції.

    Приємного читання.

http://diasporiana.org.ua/memuari/10692-gak-a-vid-gulyay-polya-do-nyu-yorku-spogadi/


середа, 21 березня 2018 р.

Філософський клуб в Херсоні продовжує життя. Об’ява.

Дорогі шанувальники філософії!

Наш з Вами клуб набуває другого дихання!

    Дозвольте запросити Вас на установчі, організаційні збори філософського гуртка, на яких ми задекларуємо офіційно наше подальше існування й визначимось з часом, місцем й тематикою подальших зустрічей.

     Пропоную зустрітись 24 березня у суботу, о 12.00. у передпокої Херсонської обласної універсальної бібліотеки ім. Олеся Гончара, на першому поверсі.

    Бажано мати при собі особистий документ для оформлення одноразового абонементу (коштує 5 гривень), або для оформлення річного абонементу (коштує 25 гривень) потрібно мати з собою фото, формату, як на паспорт, й документ, що посвідчує особу.

   Сподіваюсь, що ми встигли за час, що минув, скучити один за однім!







вівторок, 20 березня 2018 р.

Поет "Українського відродження" про Вічне.

    Колись було давно; ще студентом я належав до християнської спільноти. Чим далі жив, тим більше надходило сумнівів, глибшало почуття, що християнство поруч із своєю правдою, несе ще більшу неправду... Тяжко було...

    Тут ще книжечка попалася на руки "Буддизм Тибету" Далай Лами ХІV. Читаю, бачу, що правий старигань Далай Лама, на інтуїтивному рівні відчуваю.

   Руйнується в мені все, що стосувалось віри, міф тепер сприймається як міф, й більше не має претензій на достовірність

    Так от, купив якось в магазині добірочку віршів поета 20-х, 40-х років Юрія Клена, й саме поема "Попіл Імперій", й саме цей уривок рятували рештки моєї віри, роками перечитував й знаходив у цих віршах спокій...

    Потім я навчивсь, завдяки добрим людям мислити самостійно, потім навчивсь нести вантаж свободи. Потім у будь-якій вірі необхідність вілпала- я став дорослим.

   А цей уривок, я досі пам’ятаю.

вівторок, 13 березня 2018 р.

Замітка до некритичного мислення, або рецепт: "Як згубити Україну."

    Ще один уривок з "Тарасової ночі", чомусь багато хто з патріотично настроєних, але некритично мислячих людей, вирішивши, що якщо "Т.Г. Шевченко- пророк, то усе, що він сказав- вірно!"

    Вірні усі забобони темних людей з села (до речі наших предків!), серед яких жив сам поет, які він відобразив, вільно, чи невільно.. (у душі ж є і темний бік, що зветься "тінню", за К.Г.Юнгом. )подальшого життя.

    Й якщо ми наслідуємо забобони, як рецепт до дії, то ми дозволяємо господарювати в душі "тіні". Усе наймерзотне розквітне в душах а врешті й в країні: ненависть , нетерплячість, беахня, жорстокість, тоталітарний терор...  

   Ганьба залишена в історії й німий докір нащадків: "Навіщо Ви це робили?
 Тоді при Сталіні, й тепер от, у 21 столітті?"

Ось цей уривок:

Козачество гине;
Гине слава, батьківщина;
Немає де дітись;
Виростають нехрещені
Козацькії діти;
Кохаються невінчані;
Без попа ховають;
Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!

   Хоча давно вже відомо, що не "жиди" знищили Україну, а самі козаки, й верхівка їхня легко стали москвинами, особливо при тому не сумуючи, самі стали кріпосниками для свого ж народу.

   Що греко-католики не зрадили Україну, а були активом у порятунку рідної культури від асиміляції, й стали чисто- українським явищем, але навпаки- "православна віра" стала вогнищем російської культури й засобом русифікації.

   Й взагалі організована релігія, що плекає міфологічне мислення й виступає проти наукового, критичного мислення, може й рятує середньовічні цінності, але й спускає цілі народи на рівень середньовічного розвитку, тобто в унітаз. ( Див наслідки "арабської весни").

Приєднуюсь до флешмобу у 2018 році.

                                     Уривок з вірша "Тарасова ніч".


На розпутті кобзар сидить
Та на кобзі грає;
Кругом хлопці та дівчата —
Як мак процвітає.
Грає кобзар, виспівує,
Вимовля словами,
Як москалі, орда, ляхи
Бились з козаками;
Як збиралась громадонька
В неділеньку вранці;
Як ховали козаченька
В зеленім байраці.
Грає кобзар, виспівує —
Аж лихо сміється...
"Була колись гетьманщина,
Та вже не вернеться.
Було колись — панували,
Та більше не будем!
Тії слави козацької
Повік не забудем!

(картинку взято з пабліку гугл+ "Тетяна 167" (у точності числа не певен).


Весіннє привітання!

    5-го березня подох Сталін!

    Дозвольте поздоровити всіх з настанням відлиги!


Большая грудь, широкий зад...

  ... это классик китайской литературы Мо Янь о своей матери- центральном герое его романа.

    В Китае всё велико, всё величественно. Их история не прерывалась много тысяч лет. Нравы и мировоззрение каменного века, прекрасно уживаются с визиями далёкого космического будущего.

    Китайский голод 40-х перекрыл по масштабам украинский голодомор. Жертв мировой войны у них в десяток раз больше, чем перенёс Советский Союз. ХХ век стал трагичным для всей мировой цивилизации. Но если мы осведомлены о масштабах китайских трагедий, то мы перестанем называть свой народ "многострадальным". (Китайцы, кстати, себя "многострадальными" не называют).

    Китайское мировоззрение реалистично. Они не считают наше время выдающимся. Наше бурное столетие просто теряется на фоне предыдущих шести тысячелетий.

    Ваша любовь и Ваша семья не представляют из себя ничего особенного, они ничем не выдающиеся на фоне  семей и любви пережитых сотнями поколений ваших предков, о которых китаец вспоминает у домашнего алтаря.

   Я ничего не скажу более... Я просто приведу список действующих лиц романа: многочисленных детей и других родственников главной героини, с кратким их жизнеописанием.

    И Вы до сих пор считаете свою жизнь трагичной, или счастливой???
********************************************************************************************
Мать
Шангуань Лу, детское имя Сюаньэр. В младенчестве лишилась матери, росла у тётки и дяди Юя Большая Лапа. Выдана замуж за Шангуань Шоуси, сына кузнеца. В конце жизни приняла христианство. Дожила до девяноста пяти лет.
Старшая сестра
Шангуань Лайди; дочь Матери и дяди Юя Большая Лапа. Была замужем за Ша Юэляном, родила дочь Ша Цзаохуа. После Освобождения
насильно выдана за инвалида войны Бессловесного Суня. Позже полюбила вернувшегося из Японии Пичугу Ханя, в драке убила мужа и была казнена.
Вторая сестра
Шангуань Чжаоди. Отцом её считается Юй Большая Лапа; вышла замуж за командира антияпонского спецотряда Сыма Ку; мать двух дочерей — Сыма Фэн и Сыма Хуан. В бою с отдельным шестнадцатым полком смертельно ранена. Её дочери вскоре тоже были убиты по тайному приказу некой важной особы, проводившей левацкую политику «перераспределения земли».
Третья сестра
Шангуань Линди, известна также как Птица-Оборотень. Отцом её считается некий продавец утят (тайный соглядатай местных бандитов). Была страстно влюблена в Пичугу Ханя. Когда его услали на работы в Японию, повредилась рассудком, и её стали почитать как птицу-оборотня. Выдана замуж за бойца отряда подрывников Бессловесного Суня. При попытке взлететь упала с обрыва и разбилась. Двое её немых детей погибли от разрыва авиабомбы.
Четвёртая сестра
Шангуань Сянди. Родилась от бродячего шарлатана-доктора. В самое трудное время, чтобы спасти семью, продала себя в публичный дом, скиталась в чужих краях, о ней не было ни слуху ни духу. Во время «культурной революции» её вернули в родные места, отняли всё, накопленное за долгие годы, подвергли жестокой публичной критике и осуждению. Умерла от обострившейся застарелой болезни.
 Пятая сестра
Шангуань Паньди. Родилась от собачьего мясника Толстяка Гао. В юности вступила добровольцем в отряд подрывников. Вышла замуж за политкомиссара Лу Лижэня, родила дочь Лу Шэнли. Была командиром санитарного отряда, начальником района, руководителем скотоводческого хозяйства. Сменила имя на Ма Жуйлянь.
Во время «культурной революции» покончила жизнь самоубийством.
Шестая сестра
Шангуань Няньди. Родилась от просвещённого монаха храма Тяньци. Полюбила американского лётчика Бэббита, которого сбили японские истребители и спас отряд Сыма Ку. На второй день после свадьбы их захватил в плен отдельный шестнадцатый полк Лу Лижэня, но оба бежали. Некая вдова провела её в пещеру в горах, где скрывался Бэббит, там они и погибли.
Седьмая сестра
Шангуань Цюди. Родилась после того, как Мать изнасиловали четверо дезертиров. В детстве продана в приёмные дочери жене русского графа-белогвардейца. Впоследствии сменила имя на Цяо Циша. Закончила мединститут, причислена к «правым элементам» и сослана в деревню на исправительные работы. Во время голода переела соевых лепёшек и умерла.
Восьмая сестра
Шангуань Юйнюй. Сестра-двойняшка Шангуань Цзиньтуна, родилась от шведского миссионера Мюррея. Слепая от рождения, в трудные времена утопилась, не желая быть обузой для Матери.
Я (рассказчик)
Шангуань Цзиньтун, единственный сын Матери. Страдает болезненным, до умопомрачения, пристрастием к женской груди. После окончания средней школы работал в госхозе. Осуждён на пятнадцать лет за некрофилию. После начала реформ, отсидев срок, вернулся домой, поработал заведующим отдела по связям с общественностью в птицеводческом центре «Дунфан», созданном женой его племянника Попугая Ханя. Впоследствии стал председателем совета директоров созданной на деньги Сыма Ляна компании «Единорог. Большой мир бюстгальтеров». Стал жертвой мошенничества, всё потерял, в конце концов оказался в полной нищете и пал духом, так ничего и не добившись в жизни.
Шангуань Шоуси
Кузнец, муж Матери. Импотент, он вынуждал её рожать от других. Убит японцами.
Шангуань Фулу
Кузнец, отец Шангуань Шоуси. Убит японцами.
Шангуань Люй
Жена Шангуань Фулу, заправляла в семье Шангуань. Вела себя как деспот, под старость впала в слабоумие и была убита взбешённой Матерью при попытке причинить вред Шангуань Юйнюй, восьмой сестре.
Сыма Тин
Старший хозяин Фушэнтана, самой богатой усадьбы Даланя. Стал деревенским головой, председателем Комитета поддержки.
Впоследствии в качестве носильщика участвовал в Хуайхайском сражении,
его заслуги были отмечены наградами.
Сыма Ку
Младший брат Сыма Тина, второй хозяин Фушэнтана, муж Шангуань Чжаоди. Во время антияпонской войны командир отряда националистов из «Хуаньсянтуань» — Союза за возвращение родных земель. Был схвачен коммунистами, бежал, сдался властям; расстрелян после открытого суда.
Сыма Лян
Сын Сыма Ку и его третьей наложницы. После того как семью Сыма вырезали японцы, рос у Матери. Убежал из дому, скитался в чужих краях, стал крупным бизнесменом в Южной Корее. С началом реформ вернулся на родину, вложил деньги в строительство. Вёл разгульную жизнь, нажил неприятностей, впоследствии скрылся.
Ша Юэлян
Муж Шангуань Лайди (старшей сестры). Во время антияпонской войны был командиром отряда стрелков «Чёрный осёл». Сдался японцам, стал командиром Бохайского гарнизона, командиром бригады марионеточных войск в Северном Китае. После разгрома бригады батальоном подрывников покончил жизнь самоубийством.
Ша Цзаохуа
Дочь Ша Юэляна и Лайди. Её растила мать вместе с Цзиньтуном и Сыма Ляном. Испытывала глубокие чувства к Сыма Ляну. Скиталась, стала профессиональной воровкой. После возвращения Сыма Ляна в родные края из-за его отказа жениться на ней покончила жизнь самоубийством, выбросившись из окна.
Пичуга Хань
Возлюбленный Шангуань Линди (третьей сестры). Понимал язык птиц, умело ловил их; мастер ушу и прекрасный стрелок из лука. Угнан в Японию на работы, бежал в горы. Пятнадцать лет прожил в пещерах, потом вернулся в Китай, в родные места. Жил в семье Шангуань. Между ним и старшей сестрой, Лайди, которую тиранил Бессловесный Сунь, зародилась любовь. Лайди в драке убила Суня, Пичугу тоже осудили по этому делу. Когда его везли под конвоем на исправительные работы в Цинхай,

он выпрыгнул из поезда и погиб.
Мюррей
Шведский миссионер; из-за частых военных смут остался в уезде Гаоми, в дунбэйской
глубинке; служил в христианской церкви в деревне Далань, научился бегло говорить по-китайски, хорошо ладил с местными жителями. Полюбил Шангуань Лу, стал отцом Цзиньтуна и Юйнюй. Не выдержав издевательств отряда стрелков «Чёрный осёл», бросился с колокольни и погиб.
Попугай Хань
Сын Пичуги Ханя и Лайди. После гибели родителей рос у Матери. С началом реформ вместе с женой Гэн Ляньлянь основал птицеводческий центр «Дунфан», обманом получил в банке крупную сумму, растратил её; позже осуждён.
Лу Лижэнь
Известен также как Цзян Лижэнь. Позже сменил имя на Ли Ду. Политкомиссар антияпонского отряда подрывников, затем отдельного шестнадцатого полка, начальник и заместитель начальника уезда Гаодун, заведующий агрохозяйством. В трудные времена умер от обострившейся болезни сердца.
Лу Шэнли
Дочь Лу Лижэня и Шангуань Паньди. В детстве жила у Матери, потом родители забрали её к себе в уездный город, чтобы она могла учиться. После начала реформ стала управляющей Даланьским филиалом Индустриального и коммерческого банка, мэром Даланя, осуждена и расстреляна по обвинению в коррупции.
Сунь Буянь
(Бессловесный Сунь)
Старший внук тётушки Сунь, соседки семьи Шангуань, немой от рождения. Был помолвлен с Шангуань Лайди. После того как она сбежала с Ша Юэляном, вступил в батальон подрывников Восьмой армии.
Позже взял в жёны Птицу- Оборотня, Шангуань Линди. После 1949 года участвовал в войне в Корее, геройски сражался, вернулся инвалидом. С помощью властей женился на вдовствующей Лайди. Узнав о связи Лайди с Пичугой Ханем, в гневе полез в драку и получил от Лайди смертельную рану.
Цзи Цюнчжи
Учительница Шангуань Цзиньтуна. В 1957 году причислена к «правым элементам». С началом реформ стала первым мэром Даланя; несгибаемая коммунистка.
********************************************************************************************
 Вечность глядит с китайских алтарей.
Всё нормально... Ничего особенного не происходит... Всё как всегда.

И всё же что то происходит... И больше не повторится... Утонет в вечности... Оставав сожаленье за собой...


   

Пропоную шедевр світового рівня.

   У приватній бесіді я казав, що саме період 20-х років ХХ століття стояв в українській літературі на світовому рівні. До того- у період царату, українство тільки виходило на світову арену.

Пізніше- захворіло на містечковість й таким лишається донині. Ані імен, ані творів... (Це моя суб’єктивна думка.)

    "Діти Чумацького шляху"- достойний твір, щоб стати класикою світової літератури.

Історія однієї сім’ї, від сивої давнини, до сучасного модерну...

 Всі 4 томи- за посиланнями:

http://diasporiana.org.ua/proza/7591-gumenna-d-diti-chumatskogo-shlyahu-t-1-2/

http://diasporiana.org.ua/proza/7592-gumenna-d-diti-chumatskogo-shlyahu-t-3-4/


Я сподіваюсь, що історія кожної людини відбувається саме тут, на цьому "Чумацькому Шляху", а більшість чомусь хапається за нікчемні клаптики землі.





Обличчя "Українського відродження": Докія Гуменна.

     Вона була замкнена й мала дуже мало особистих зв’язків. Її спогади цінні іншим- автор спогадів мав фотографічну пам’ять, липку до деталей, безлічі подробиць, які проходять повз нашої уваги, але потім стають приводом до нашого ностальгування.

    Пісня, танець, як виглядали вони у 1903 році? Навіщо танцювали танець "Метелиця"? Й коли раптом його забули? Побут у деталях 20-х років ХХ століття. Як почали розгортатись репресії проти "Українського відродження"? Все тут...

*********************************************************************************************

 Приходить до неї у гості такий-собі студент- художник Іван Багряний, говіркий,не може зупинитись, завжди сміється й меткий на дотепи. Гуменна, щоб не розстроювати приятеля уважно слухає все що він розказує, дуже уважна до  його жартів...

    Пізніше Багряний згадував, що почував себе дуже незручно у її присутності, все намагавсь розтопити ситуацію. Він вже перебрав в голові всі відомі йому  жарти, вичерпав увесь свій акторський талант, а вона сидить перед ним мовчки, киває й лагідно усміхається...

***********************************************************************************************

Розказують, що вона дуже боялася арешту, в часи тотальних репресій проти української інтелігенції (1934-1937 роки), тому нікому не відкривала двері й на покрик: "гражданочка откройте", не відгукувалась... У тодішньої мусорні було стільки роботи, що вони переставали грюкати у двері й ішли арештовувати іншого клієнта... Й це спрацювало! Вона лишилася на волі, аж до 2-ї Світової.
**********************************************************************************************

 Два томи спогадів авторки можна знайти за посиланнями:

http://diasporiana.org.ua/proza/7593-gumenna-d-dar-evdoteyi-t-1/

 http://diasporiana.org.ua/proza/7594-gumenna-d-dar-evdoteyi-t-2/