Давайте спробуємо роздивитись їх наново, відкинувши відчуття старовинної екзотики, нудьги за "золотим віком" традиційного суспільства.
Роздивляємось у багатьох ракурсах, пам’ятаючи, що це не казкові герої, а можливо наші предки з такими ж проблемами, як і в нас, але вони носії зовсім іншого світогляду. Їхня свідомість хоч і подібна до нашої, але теж інакша.
Дивимось на їхні одяги- вони інші, це вони не на шкільні заходи так вирядились і не для привітання найвищих начальників, що заїхали з візитом до Вашого безпосереднього начальництва. Для них це не начальницька дурня, а справжнє життя. Взуття для них- предмет важливий, таким володіють заможні люди, як зараз володіти машиною.
Трохи збільшимо світлину й подивимось на жіночі руки; уявить, що таку клешню- повністю вкриту грубою, потрісканою, лускуватою шкірою Вам довелось потиснути. Та й потиснути ніхто не дасть- від Вас втечуть, як від "Синьої Бороди з підвищеним показником розпусти".
Знову гляньте на руки Ваших предків, це робочі лопати, не руки, тримати пензеля, чи навіть ручки до письма вони вже не здатні.
Гляньте у в вічі цим людям... Очі дикі. просто страшні, бо ми звикли стрічатись з сучасними лдьми. Такі очі ми можемо мати у наших слабких розумом людей, дебілів, ідіотів, які з фізіологічних причин не можуть більше розвиватись. На наших фотографіях таких людей з неосмисленим поглядом- більшість...
Все в них інше: свідомість звужена, якби ми дивились на всесвіт через згорнуту газету. Бог дивиться на цих людей безпосередньо з-за хмар. Їх задовольняє пояснення місцевого попа, що зорі, то кришталеві цвяхи забиті у темну твердиню неба. Що за цією твердинею, їх іх вже не цікавить. Вони знають інші народи татари- "бусурмени", ляхи- "католики, не наші, не християни". Знають, що чумаки туди їдуть продавати крам й купувати сіль. Тримаються своїх, іноземців жахаються.
Проблеми пошуку Бога, наукової істини, їх не хвилюють, знають вони, яких молитов читати, щоб діти не хворіли, щоб курі неслись, щоб мертвий по ночах не приходив...
Довго жити більшість з них не буде, апендицит, пологи, пневмонія, нещасний випадок у полі стануть для більшості з них останнім ударом долі. Люди перетворились у дерев’яні хрести, які давно розвалились й зникли з пам’яті нащадків. Лишились тільки ці лики з випадкових фотографій.
Щоб глибше увійти у внутрішній світ цих людей, почитайте будь ласка Твори Докії Гуменної "Дітей Чумацького Шляху", та "Дари Евдотеї".
"Липуча" пам’ять авторки просто передає все як є, не ідеалізуючи, не ганьблячи це світ, просто як є.
Яким же Ви бачите майбутнє України?
Чи поки що, мої шановні, не визначилися?
По-перше, дуже дякую за Вашу статтю. Оцінити шлях України може тільки ФІЛОСОФ, яким Ви є. Ващі думки викликають відгук в душах людей, котрі спілкуються з Вами. В час глобалізації, хитання до незалежності націй, їх "особливий шлях" такі роздуми дуже важливі. Є різниця між тим, чи сприймаємо ми загальнолюдські (космополітичні) цінності та здобутки, чи відокремлюємося від світу та запроваджуємо свої національні цінності та націоналістичну ідеологію. Друге веде до занепаду нації. "І чужого навчайтесь, і свого не цурайтесь",-Т.Г.Шевченко.
ВідповістиВидалити