Виступ на тему: Мормон 8:19-20 – Божий суд та наші судження.

 Шановні брати та сестри!

Сьогодні ми звернемося до дуже проникливих слів, записаних пророком Мормоном і завершених його сином, Мормоні. Ці вірші, знайдені в Мормоні 8, були написані для нашого часу, і вони містять критично важливі істини про судження, справедливість та Божу владу.

Давайте зачитаємо ці два вірші уважно:

Мормон 8:19–20
19 Ібо оце, хто судить квапливо, той сам буде судитися квапливо; бо відповідно до діл його буде винагорода його; тому хто вдаряє, той буде вдарений Господом.
20 Оце говорить Писання: Людина не повинна вдаряти, і не повинна вона судити; бо суд – Мій, каже Господь, і помста також Моя, і Я відплачу.

Ці слова – не просто порада, це урочисте застереження та ясний духовний закон. Давайте розглянемо їх у трьох частинах.

1. Закон наслідків: "Хто судить квапливо, той сам буде судитися квапливо"

Перше, на що вказує Мормоні – це на небезпеку квапливого судження. Що це означає?

• Квапливе судження – це коли ми виносимо вердикт про людину, її мотиви чи характер, не маючи всієї інформації. Це судження, сповнене упередженості, гніву або егоїзму. Ми робимо це, коли наклепуємо на інших, коли зневажаємо когось за його помилки, не знаючи його обставин, або коли вважаємо себе вищими за інших.

• Божественний принцип: Це не просто порада "не роби так". Це проголошення духовного закону, подібного до закону посіву та жнив. Якщо ми сіємо квапливі судження, ми і пожнемо їх. Іншими словами, як ми судимо інших, так і Бог буде судити нас. Якщо наш суд був жорстоким і немилосердним, ми не можемо очікувати милосердя в Божому суді. Якщо ми були нетерплячими та небажали зрозуміти інших, ми отримаємо ту саму міру.

Це серйозне застереження, яке повинно змусити нас кожного дня перевіряти свої думки та слова.

2. Абсолютна заборона: "Людина не повинна вдаряти, і не повинна вона судити"

Другий вірш звучить ще більш категорично. Мормоні, цитуючи Писання, говорить: "Людина не повинна вдаряти, і не повинна вона судити".

Це може здатися нам дивним. Адже ми зобов'язані робити оцінні судження щоденного дня: що добре, а що погане, з ким дружити, які рішення приймати. Що це означає?

Ключ полягає в розрізненні оцінного судження та осудливого судження.

• Оцінне судження – це необхідне розрізнення між добром і злом, правдою та заблудженням. Це судження про вчинки, а не про людську цінність.

• Осудливе судження – це коли ми забираємо собі право, яке належить лише Богу: право судити серце, мотиви та вічну долю людини. Коли ми "вдаряємо" – не лише фізично, але й словами, зневажливим ставленням, осудувальними поглядами – ми ставимо себе на місце Верховного Судді.

Заборона, про яку говорить Мормоні, стосується саме цього узурпування Божої ролі.

3. Божественна прерогатива: "Бо суд – Мій, каже Господь"

Ось кульмінація цього уривка та розв'язка всього напруження. Чому ми не повинні брати на себе роль судді та карателя? Тому що ця роль вже зайнята.

Мормоні наводить три могутні причини, чому суд належить Богу:

1. "Суд – Мій": Тільки Бог має всю інформацію. Він бачить не тільки вчинок, але і серце, біль, спокуси, обставини та потенціал кожної людини. Тільки Всемогутній, Всезнаючий і Абсолютно Справедливий може виносити остаточний вирок.

2. "І помста також Моя": Нам не потрібно "відплачувати" тим, хто нас скривдив. Право на помсту належить Господу. Це звільняє нас від тягаря гніву та бажання відплатити, які отруюють нашу власну душу.

3. "І Я відплачу": Це обітниця як для праведних, так і для нечестивих. Бог не лише покарає неправду, але й відшкодує усі наші страждання, несправедливості та сльози. Він усіх розставить на свої місця.

Висновок: Як це застосувати в нашому житті?

Отже, що ми маємо робити, знаючи цю істину?

1. Зупиніться. Перш ніж винести судження, зупиніться і згадайте ці вірші.

2. Замініть судження співчуттям. Намагайтеся зрозуміти, а не засуджувати. Давайте людям перевагу сумніву.

3. Довіртеся Богу. Коли ви бачите несправедливість, коли вас ображають, згадайте: "Суд – Мій, каже Господь". Звільніть себе від тягаря бути суддею і довіртеся Його досконалій справедливості та милосердю.

4. Прагніть милосердя, а не лише справедливості. Якщо ми хочемо, щоб Бог був милосердним до нас у день суду, ми самі повинні проявляти милосердя до інших сьогодні.

Браті і сестри, запрошуючи Христа в наше життя, ми отримуємо силу не судити квапливо, а любити милосердно, довіряючи, що остаточний суд належить Йому – справедливому, люблячому та всемогутньому Богу. І в цьому – наша надія та наш мир.

Про це я свідкую в ім'я Ісуса Христа, амінь.

Пам'ять про велич Бога та мізерність.

 Дорогі брати і сестри, друзі!

Сьогодні я хочу поділитися з вами роздумами над двома віршами з Книги Мормона, які, на мою думку, містять у собі потужну формулу щасливого та благодатного життя. Це слова пророка-царя Веніяма, записані його сином Мосією, у 4-му розділі, вірші 11-12.

Давайте розглянемо їх не просто як древній текст, а як практичну інструкцію від Господа для нас сьогодні.

Вірш 11: Запам’ятати, щоб упокоритися

Пророк починає з дуже важливого слова – "саме тому". Це зв'язка, яка вказує на причину. А причина в тому, що ми вже щось відчули і пережили:

"...ви прийшли до пізнання слави Бога... відчули Його любов, і отримали прощення ваших гріхів, яке викликало таку надзвичайно велику радість у ваших душах..."

Це точка відліку. Це той момент, коли ми відчули солодкість покаяння, мир від прощення та палку радість від усвідомлення, що Христос викупив нас. Ми не говоримо про абстрактну теорію, а про реальний духовний досвід.

І ось, "саме тому", на підставі цього пережитого досвіду, цар Веніям дає нам три завдання:

1. "Завжди зберігати у пам’яті велич Бога". Пам'ятати, Хто є джерелом усього доброго в нашому житті. Це захищає нас від гордості, від думки, що ми самі все можемо.

2. Зберігати у пам’яті нашу "власну мізерність". Це не для того, щоб ми почували себе нікчемними, а щоб ми усвідомлювали свою повну залежність від Нього. Без Нього ми – ніщо.

3. Зберігати у пам’яті Його "великодушність і довготерпіння". Пам'ятати, що Він терпить нас, любить нас і прощає нас, навіть коли ми цього не заслуговуємо.

Результат такого пам'яткування – конкретна дія: "упокорилися аж до глибин покірності". Це не поверхневе "так, я грішник". Це глибинне, щире усвідомлення своєї потреби в Ньому щоразу, щодня. І як виражається це упокорення? У двох речах: "призиваючи ім’я Господа щоденно" (це молитва, особиста зв'язка) та "стоячи непохитно у вірі" (це застосування надії на обітниці, на Другий Прихід, на те, "що має прийти").

Вірш 12: Обітниця для того, хто робить так

А тепер – найкраща частина! Обітниця. Бог ніколи не залишає нас без благословення, якщо ми виконуємо Його умови. Він каже: "Якщо ви робитимете так..." – тобто, якщо ви будете жити в цьому циклі пам'яткування, упокорення, молитви та віри – то що?

Ось чотири дивовижні благословення, які ви отримаєте:

1. "Ви завжди будете втішатися". Це не тимчасова радість, яка залежить від обставин. Це глибокий, сталий мир і втіха від Святого Духа, навіть серед випробувань.

2. "Сповнюватися любов’ю Бога". Ви не просто будете знати, що Бог любить вас розумом. Ви будете відчувати цю любов. Ваше серце буде наповнене нею до країв, і вона буде виливатися на оточуючих.

3. "Завжди будете утримувати прощення ваших гріхів". Це не означає, що ви більше ніколи не будете грішити. Це означає, що ви залишитеся в умовах завіту, де сила Іскуплення постійно діє в вашому житті, очищаючи вас і дозволяючи вам "утримувати" стан прощеності.

4. "Ви будете рости у пізнанні слави Того, Хто створив вас". Це прогресивне благословення. Ваше пізнання Бога не буде статичним. Воно буде зростати. Ви все глибше і глибше знатимете Його характер, Його волю, Його славу. А це, за словами Самого Спасителя, і є вічне життя (Івана 17:3).

Висновок

Отже, яка формула? Це не список окремих завдань, а єдиний духовний цикл:

• Початок: Ми відчуваємо радість прощення.

• Наша відповідь: Ми пам'ятаємо про Бога і про себе, що веде до щоденного упокорення, молитви та віри.

• Божий результат: Ми отримуємо вічну втіху, перебуваємо в любові, утримуємо прощення і зростаємо в пізнанні.

Це шлях, запропонований нам не для того, щоб обтяжити нас, а щоб ми завжди раювали. Бог бажає, щоб ми жили в радості. І ці вірші чітко показують, як цього досягти.

Я свідкую, що коли ми застосовуємо ці принципи в нашому житті, ми на власному досвіді переконуємося в вірності цих обітниць. Це шлях, який веде до Христа і який тримає нас біля Нього.

Про це я свідкую в ім'я Ісуса Христа, амінь.

Херсон.

   Херсон, як тяжка карма ліг на мене за гріхи предків, які свого часу оселилися тут. Я застав його від Радянського Союзу- глибоко провінційне місто з забитими, заляканим, грубими людьми. Люди сильно зрусифіковані, зневажають своїх предків з села. 

    Епоха "Брежнєвського Нічого" викликала в них відчуття спокійної норми.

    Період Горбачовської  Перебудови був незрозумілий ними; подих свободи мало кого торкнувся.

   Незалежна Україна стала для Херсона тяжкою данністю- останні місця за всіма показниками статистики. Традиційний вибір до влади комуністів, та інших проросійських діячів. 

    Завжди життя під гаслом "какая разница".

   Тепер доводиться платити за все... Сцяти кров'ю, тонути у бідністі, а саме місто стає все більше привидом провінційного "Совка".

Про кожну породу окремо.

 

А тепер невеличка лекція про вампірські сімейні стосунки, перш ніж я познайомлю вас з оточуючими. Згідно з вампірськими легендами, ми походимо від Каїна, сина Адама і Єви. Кажуть, що Бог покарав Каїна за вбивство Авеля, перетворивши його на вампіра; “мітка” якою Бог позначив Каїна, насправді була прокляттям вампіризму. Каїн помітив, що може передавати своє прокляття посередництвом Становлення, й створив собі дітей, щоб полегшити свою самотність. На нещастя, процес на цьому не завершивсь. Кожен з дітей Каїна, створив своїх дітей, й ті теж створили нащадків, і так далі. Каїн усвідомив свою помилку, заборонив подальше створення вампірів й зник.

Звичайно, як тільки кіт пішов з хати, то миші розгулялись. Молодші вампіри послухались саме так, як це можна було передбачити, саме тому я й існую. Звичайно, на кожен крок далі від Каїна- кожне покоління вампірів- трохи слабше, й трохи ближче до смертних. Сам Каїн- першого покоління, його діти- другого, й так по східній згідно родоводу. Тринадцяте коліно- останнє, яке варто тої смоли, в якій його будуть варити в пеклі; я мушу вірити, що чотирнадцяте покоління неплідне, неначе мули, так чи інакше.

Ніколи, ні в кого не питайте його покоління, Бо це вважатиметься страшною грубістю.

Це ще не все,- Ви зможете почути мене в цьому гуркоті? Чому смертні так наполегливо намагаються танцювати під шум такої гучності? У всякому випадку ми не є такими, як Каїн. Небеса врятували нашу Землю від цього! Замість цього, кожен з онуків Каїна- Допотопні патріархи, як ми називаємо цих міфічних істот, гадаючи, що вони були старші за маленький Ноєв потоп- думаємо, що кожен з них мав унікальні містичні дари і прокляття, й усі вампіри походять від одного з цих Родичів, успадковуючи їхні характерні риси. Ми спеціалізувалися, розділилися на різні породи, як гончі пси, чи їздові коні, й ці спеціалізовані родові лінії стали відомі як “клани”. Ми знаємо про тринадцять великих кланів, які різняться як своїми здібностями, так і сферами діяльності. Ці здібності, до речі, ми називаємо “Дисциплінами”. Які в любому випадку можна вважати чародійством. Ви бачили, як я використовував одну з них. Моліться, щоб Ви не побачили чиїхось ще.

О! Так, ще існує Джихад, звичайно. Так. Джихад. Вічна Битва, Велика Гра, це можна назвати й якоюсь іншою поетичною назвою, якою будь хто захоче це позначити. Більшість Родичів скажуть, що Джихад, як і Патріархи, Тільки лиш міф, але багато хто вірить в нього, в глибині своїх холодних мертвих сердець. Як оповідають, на протязі перших же ночей, найстарші дати Каїна почали воювати між собою, посилаючи власних дітей й смертну худобу в якості пішаків проти прихильників своїх ворогів. Звичайно, оскільки ми безсмертні війни ніколи не втихали остаточно, так що гра, що складається з оманливих замахів, ухилянь, контрнападів, продовжується, як кажуть, й до цієї ночі, й більшість її учасників навіть не усвідомлюють своєї ролі в цій боротьбі. Родич проти Родича, клан проти клану, смертний народ проти смертного народу, все це керується невидимими ниточками прихованих лялькарів. Дурне поняття, звичайно. Але ж мені доводилося бачити вночі багато дивних речей, й я час від часу дивуюсь, чи справді якась моя дія була справді моєю... Втім... добре...просто екзистенціалістська дурниця.

Так чи інакше, дозвольте мені представити вам оточуючих. Чи бачите Ви ту жінку у мережаній спідниці і циліндрі? Ні не її а іншу. Її ім’я Джуліан. Вона одна з нас, але не з того ж клана, що й я. Зокрема, вона з клану Тореадор, “клану троянди”, як вони самі себе називають. Мистецтва, прекрасні юнаки, уявлення себе персонажами Кітса, або Шеллі_ це все є щоденними їжею і питвом для клану Тореадор. Втім, як про це свідчить загальновизнана думка. Але я не бажаю дотримуватись загальновизнаного, особливо коли це стосується шляхетних.

Цей джентльмен у темно-сірому костюмі й сорочці без коміра, який намагається непомітно стежити за Джуліан і її стадом? Це Паоло- Тремер. Ці Тремер, чаклуни, досить неприємні й втаємничені. Розсердіть одного з них, й скоро ціла зграя буде поруч, висловлюючи своє незадоволення. Бачите,трохи далі в куті, сидить здоровань в байкерській куртці, який має вигляд задумливий й суворий? Це Девін. Він Бруха, грабіжник, й він зараз полює. Рано чи пізно, його байронічна зовнішність привабить чиюсь жіночу увагу. Він дозволить себе розвеселити й відвести додому, ну а потім... Вам все відомо.

Навіть і не думайте втрутитися, бо я вас сам і вб’ю. Уявіть собі, що Ви дивитесь документальний фільм про дику природу. Саме це тут і відбувається, справді. Виживає найсильніший. Людське стадо втрачає одну чи двоє осіб, решта ж лишається неушкодженою. Це і є рівновагою між хижаком і здобиччю.

Це все в чому полягає сутність Камаріл’ї, у підтриманні рівноваги. В тому, щоб ми були впевнені, що вампіри не будуть у оскаженінні кидатись на своє стадо, а ви не знали, що мисливці ходять серед вас.

Що таке Камаріл’я? Небагато, за думкою деяких вампірів. В теорії, це організація- парасолька для всіх вампірів, що присвячує себе підтриманню ладу й забезпеченню Маскараду. Насправді в Камаріл’ю входять сім з тринадцяти великих кланів й декілька роздрібнених підлабузників. Пара інших кланів іменує себе незалежними, решта з кланів входить до звіроподібної секти Шабаш. В порівнянні з Шабашем, Девін, що стоїть неподалік від нас виглядає, як вчитель молодших класів; вони набагато ближче до того стану, в якому нас, членів Камаріл’ї, хоче бачити Інквізиція.

Не робіть помилки, уявляючи, що ми тут в Камаріл’ї, хороші. Це не так. Ми просто реалізуємо пункти великої угоди, згідно якої, з вами краще співіснувати й співробітничати, ніж намагатись воювати з вами. Ніколи, навіть забудьте про цю дурну думку,- що ми “хороші хлопці”.

Нам просто краще було б використовувати вас живими, аніж мертвими.

Щось не видно доброго продовження для цієї ночі, схоже Девін заволодів всією увагою оточуючих. Давайте заберемося звідси. Ви виглядаєте так, немов Вам потрібен ковток свіжого повітря, а мене від цього місця починає нудити.

Ні я не збираюся вбити вас й випити Вашу кров у тій алеї. Дарування Становлення має відбуватись у комфорті, у розкоші. До того ж мої гулі повинні були б запасти достатньо харчів, щоб задовольнити Вашу першу Спрагу; я є з сорту щедрих Панів.

Будь ласка, не зображуйте, що Ви шоковані. Наївність зовсім не личить Вашій постаті. Я розкидував краплями натяки, на протязі всієї ночі, і Ви старанно підіймали Їх. Не могли ж Ви думати, що я оповім вам все те, що оповів, а потім дам Вам вільно піти? Оу! Більшість людей вирішила б, що Ви божевільна, якщо б Ви повторили комусь історію, яку я Вам щойно оповів, але достатня кількість людей зрозуміла б все неправильно. Вони в це вірять, й вони розповіли б це іншим. Й усе б посипалося, немов будиночок з гральних карт.

Значить, моя люба, я не можу дозволити Вам вийти з цієї історії живою.

 

 

Але Ви, цілком можете вийти з цієї історії мертвою. І Ви знаєте, що я пропоную Вам. Ви достатньо глибоко все усвідомлюєте, й бажаєте цього теж. Якщо б ви цього не хотіли, ви б намагались втекти від мене ще декілька годин тому. Але ж Ви тут.

Отже, Кохана Пані, чи можу я дарувати вам Вічне Життя? Так? Я радий!

Візьміть мене за руку, моя люба. Ви ще не боїтеся?

Вам треба було б.

 

 

Пахощі крові.

    

Ми вже прийшли: “Xero”(Ксеро), от Вам найновіший зразок нічного життя в цьому мегаполісі. От вони — гарячі точки, вони з’являються й зникають. Танцювальні зали  перетворюються на підпільні бари, потім перетворюються на свінг- клуби, потім на бургерні, потім кав’ярнями, дискотеками, й врешті- решт... цим. Подробиці неважливі, завжди є місця, куди молоді люди приходять, щоб показати якими вони є бунтівними, й сидять тут доти, поки не скінчаться відкладені на цей вечір гроші. Вони хочуть відчути смак небезпеки, а ми в цей час бажаємо відчути смак крові. Наші зацікавлення перетинаються тут самим природнім чином, але іронічність ситуації від них прихована.

    Ні, не йдемо, зараз нам доведеться постояти в черзі. Бачите? Викидала на дверях- один з наших. Той, якого ми називаємо “гулем”. Час від часу він п’є кров вампіра й отримує, на заміну, деякі переваги вампірського стану. Але лиш деякі, зауважте,- гулі, за визначенням, все ще смертні. Винагорода від цієї згоди лишається обмеженою; гулі не отримують наших здатностей в повному обсягу, але в якості компенсації, вони залишають за собою змогу народжувати дітей, відчувати сонячне світло на своїй шкірі, як і можливість випадково утопитись.
     Так, можливість створювати гулів- це ще одна можливість Крові. Є багато інших речей, пов’язаних з Кров’ю, про які я Вам ще не розповів, врешті Ви не сплачуєте мої послуги, в якості репетитора. Вам все ще цікаво? Добре, як вам це? Якщо Ви тричі вип’єте кров вампіра, Ви будете безнадійно поневолені ним. В підсумку, це глибоке почуття прихильності називається “зв’язками Крові”, й якщо вампір, що встановив їх, буде підтримувати цей зв’язок надалі, він може існувати вічно. Врешті, не було помічено випадків, щоби хтось був здатний вмерти, аби позбутися нього.
     Чи можете Ви це уявити, до речі? Бути змушеною когось кохати вічно? Знаючи, що кохання, яке Ви почуваєте до нього- настільки сильна, що ви вмрете, чи готові вбити задля нього- є брехнею,  мерзенним чином здійснена омана? Кохати й ненавидіти його одночасно, й ніяким чином не могти нічого зробити з цим?
     Так, звучить так, що я оповідаю про це, спираючись на свій власний досвід, чи не так? Дотепно, як це працює. Йдіть тут обережно; керівництво клубу забуває про те, Що не всі відвідувачі клубу можуть вільно бачити у темряві.

Неправда.

 

Я дуже радий з того, що після цього всього Ви вирішили приєднатись до мене. Як нам пощастило, що в мене знайшлося дещо, що підійшло Вам у моїй спальні для гостей. Ні, це не від попередньої жертви, якщо саме це вас хвилює, просто на протязі десятка десятиліть виникають одні й ті ж самі ситуації, й ви навчаєтесь готуватись до них. Ви ж, насправді не думаєте, що Ви перша жінка, яка прогулюється зі мною, з часів мого Становлення? Ви милі, але не треба це все сприймати надто серйозно, моя люба.

Холодно сьогодні вночі, чи не так? Я бачу, Ви роздивляєтесь на моє дихання,- так пара йде, як й від Вашого. Це ще одна витрата крові, втім, досить корисна, щоб маскувати себе в присутності мисливців за вампірами, та інших неприємних осіб. Ви будете вражені, коли взнаєте, скільки моїх родичів знайшли свою смерть, тільки тому, що забули про дрібну деталь. Диявол приховується в дрібничках, й він щасливий, коли надається можливість накинутись на своїх передбачуваних слуг, рівною мірою, радий кинутись і на тих, хто вважає себе натхненим небесами.

А зараз цей вовк бажає злитися зі стадом, саме так.

Хмм. Мисливці. Це мерзотні, мерзотні люди, яких веде ідея їхньої самопроголошеної місії, й вони горять нею. Більшість з них й на пів кілометри не наближуються до знищення кого-небудь з моїх родичів; що до решти- більшість спричиняє самім собі більше шкоди, ніж користі. Вони відбраковують слабких й дурних зі стану неживих, лишаючи найкращих, найсильніших, найрозумніших вампірів. Більшість мисливців працюють самі на себе, покидьки, які вештаються по нічних садках з дробовиками й дерев’яними кілками. Інші працюють на урядові відділки, впевнені, що ми частина, ворожого заколоту, покликаного згубити Америку.

Імбецили.

Найнебезпечніші з мисливців пов’язані з Католицькою Церквою, й тим що називається Спілкою Леопольда. Не дуріть себе- це Інквізиція у сучасному вигляді. Вони й подібні до них, узнали достатньо правди про Родичів, щоб зробити зовсім неправильні висновки. За думкою звичайного мисливця на вампірів, ми є злими слугами Сатани, посланими на Землю, щоб сіяти хаос й служити нашому Пекельному Господареві. Це, всупереч тому, що можна думати, повна дурня. Я не визнаю за свого хазяїна ані людину, ані вампіра, чи диявола; я не служу нікому, окрім своєї волі. Просто вампіри мають... трохи інші апетити й цілі, які трохи різняться від тих, які ваш середньостатистичний прибічник Інквізиції вважає за нормальні. До того ж я чув, що вони практикують власяниці й самобичування, що теж не можна вважати поведінкою прийнятною у суспільстві.

Існує багато інших напівправд й оман, помилкових уявлень, більша частка яких служить нашим цілям. Бачите церкву напроти? Бачите, я стою на самому перехресті- якраз там, де тінь від хреста падає на тротуар,- й це ніяк на мене не впливає. Як не впливатиме, будь- яке інше розп'яття, чи Зірка Давидова, чи будь який інший релігійний символ. Якщо тільки, той що тримає їх не має власної віри. Такий різновид віри нині дуже рідкий, запевняю Вас. У дев’яти випадках з десяти, Ви можете підійти до священника (якщо звичайно забажаєте), вирвати хрест з його рук, а потім вбити його, поки він буде питати в Бога, що ж воно пішло не так.

Це не означає, що я робив те саме, звичайно.

Більшість іншої дурні, яку вам підсовують у фільмах, такого ж роду. Часник? Не шкідливий. Кілок? Тільки якщо встромити його прямо в серце, й навіть тоді він тільки паралізує Вас. Поточна вода? Я приймаю ванни, й почуваю себе прекрасно. Сонячне світло? Так воно причиняє шкоду, але треба набагато більше одного променя, щоб навернути Вас на попіл. Теж саме з відкритим вогнищем- воно підпалить Вас, але треба набагато більше, ніж секунда, щоб це відбулося.

Я справді кажу “Ви”, наводячи всі ці приклади? Мені дуже прикро. Навіть не знаю, що це на мене найшло.

Щодо того, куди ми зараз ідем, ми йдемо до нічного клубу. Більш точно, ми йдемо до водопою, де збирається стадо, яке навіть не підозрює, що хижаки вже поруч. Ми також зустрінемось з декількома моїми родичами, які належать до декількох родин. Не хвилюйтеся, Ви будете у повній безпеці, допоки ви знаходитесь в моїм товаристві. В мене немає наміру, щоб хтось заподіяв вам шкоди цієї ночі.

 

Повертаючись до крові.

 

Але кров є набагато більшою, ніж їжа, набагато більшою. В ній є сила, така сила, що деякі вампіри називають її “віте”- “Життя”. Кров, понад те, що вона потрібна для виживання, може використовуватись багато для чого ще. Легендарні вампірські швидкість й сила? - Результат належного використання крові. Невразливість до бід смертних? Ще один ковток з того ж колодязя. У мене розряджали пістолет, але це, навіть не уповільнювало мене. Кров дає силу багатьом “магічним” талантам, які приписують вампірам, один ви вже бачили. Я можу зробити приплив крові до моєї шкіри, Щоб здаватися, скажімо так, майже людиною.

Звичайно за це доводиться платити свою ціну. Чим більше я витрачаю крові на салонні фокуси, на вподобі цього, тим більше я спалюю те, що знаходиться в моїм животі. Чим швидше я спустошую свій живіт, тим скорше мені доведеться їсти- й полювати, знову й знову.

Ви б хотіли розв’язати загадку мого теплого ставлення до Вас? Бо я - Ваш борг. Це так освіжає- зустріти молоду особу, яка намагається зазирнути глибше того, що лежить на поверхні, не думаєте? А? Якщо б Вам було в шість разів більше років, ви все єдино були б для мене “Дитиною”. Молодість це поняття відносне.

Так. Я трохи відчуваю голод. Чи не супроводите Ви мене у прогулянці містом? Друга можливість, я лишу вас тут в якості полонянки, але мені не хотілося б так вчиняти. Без сумніву, ви можете замислити втекти, й я можу загубити дещо з антикварних речей, бо ви можете розбити, щось, тікаючи. Але Вас, моя люба, замінити можна. А моє майно- ні. Це так просто.